Прийміть участь
в розіграші
планшету Взяти участь
Приз
ГоловнаБлоги

/Журнал

"Здається, час тут іде по-іншому": про життя українки в місті королів

37.3тЧитати матеріал російською

Ольга Менько з Волині вже рік живе у Кракові. Підкорювати культурну столицю Польщі вирушила слідом за коханим одразу, як закінчила в Україні університет. Перші кілька місяців за кордоном Оля безнадійно шукала роботу мрії. А коли пошуки не увінчалися успіхом, була готова влаштуватися навіть нянею або офіціанткою.

Однак дівчина не здалася і вирішила зайнятися улюбленою справою – журналістикою. Спочатку Оля працювала в тижневику для українців в Польщі "Наше слово", а в квітні цього року очолила Перший портал для українців в Кракові "UAinKrakow.pl".

Про те, як знайти роботу, не знаючи польської мови, особливе ставлення вихователів до дітей, перший шок і дешеві подорожі Європою – в ексклюзивній розповіді OBOZREVATEL.

"Здається, час тут іде по-іншому": про життя українки в місті королів

Ольга Менько

Про переїзд до Кракова

Все відбулося дуже швидко. Вранці 4 липня 2017 року я забирала диплом з університету, а ввечері того ж дня – вже їхала автобусом з валізою до Кракова.

Це було непросто. В Україні в тебе є звичні правила життя, друзі. А там – нічого. І одночасно все. Бо в Польщу я переїздила до того, кого любила. Та й зараз люблю.

Ще попереднього літа, у 2016 році, я прожила у Кракові зі своїм хлопцем два місяці. Чесно – тоді було їхати набагато страшніше. Це була така собі демоверсія життя разом. І вона нам сподобалася. Тому, вирушаючи в цю країну вдруге, я швидше переживала про те, де знайти роботу і як проходитиме моє життя.

Перше враження

Вперше Краків я побачила взимку. І я не можу сказати, що він справив на мене якесь надзвичайне враження. Красиве місто, та й усе. Ще й холодно так. І всі про смог говорять.

І вже потім, коли прожила тут два місяці, я змогла не побачити, а швидше відчути це місто. Є люди, які люблять Київ. Їм найчастіше подобається і Варшава. Вони не люблять Краків. Це люди, яким подобається швидким ритм життя і всі принади великого міста.

Краків – він інакший. Тихий, спокійний. Здається, час тут іде трохи повільніше. Але ця відсутність метушні мене і приваблює. Тому я завжди кажу, що мені пощастило: бо я живу з коханою людиною в місті, яке люблю.

Про роботу

З роботою все було непросто. Це лише здається так, що в місті, де багато корпорацій і можливостей, тебе, розумну, красиву і з хорошим резюме, одразу заберуть з руками і ногами. Насправді ж більшість проходить дуже складний процес. Він іноді триває кілька місяців (так-так, не дивуйтесь, якщо вам через чотири місяці зателефонують і запросять на співбесіду). І проходить у багатьох у подібний спосіб.

Ти надсилаєш резюме, супровідні листи і щоранку прокидаєшся з очікуванням дзвінка (хоча б одного!) із запрошенням на співбесіду. Але багатьом не телефонують. І ти думаєш: "Я, мабуть, настільки дно, що не можу пройти навіть перший етап відбору – резюме".

В якийсь момент я була готова йти на будь-яку роботу: нянею, офіціанткою – будь-що, аби вже почати заробляти власні гроші. Та мене мій хлопець підтримав і сказав, що я й далі повинна шукати ту роботу, яка мені подобається і яка мені підходила б.

І я вирішила йти іншим шляхом. Якщо раніше я шукала роботу в корпорації, то тепер подумала: мені ж так подобалося писати тексти! Треба спробувати знайти вакансію в цій сфері. І я знайшла роботу за п’ять днів. Без знання польської мови. Хоча дехто говорив, що це неможливо. І тоді я зробила для себе висновок: якщо ти справді чогось хочеш і працюєш над цим – все здійсниться. Перша моя робота – журналістка українського тижневика в Польщі "Наше слово".

Про клуб дебатів

Була ще одна річ, за якою я дуже сумувала у Кракові, – дебати. В Україні я мало не щотижня відвідувала дебатні турніри, організовувала різні проекти і знала, що дебати – це та унікальна технологія, яка вчить мислити. А потім один знайомий жартома запропонував відкрити подібний клуб у Кракові. Я посміялася, але ідею захотіла реалізувати.

Трохи пізніше я знайшла приміщення і зробила першу презентацію дебатів у Кракові. Пам’ятаю, що у мене майже весь місяць була висока температура. Але мені було все одно. Я знала: щовівторка я проводжу дебати. Власне, тут я і познайомилася з людьми, які тепер стали моїми друзями.

Наприкінці зими мені запропонували іншу роботу – головного редактора. Тут мав відкритися Перший портал для українців у Кракові "UAinKrakow.pl". Пам’ятаю, що з того моменту практично всі мої думки були про це видання. Я вже вся була в роботі. Запустили портал наприкінці квітня, і з того часу моє життя змінилося. Робити те, що тобі подобається, – це таки неоціненне щастя.

Про виховання дітей і впевненість у собі

Я не належу до людей, яким начхати на те, що думають інші. Коли всі гарно вдягнені і нафарбовані, я почуваюся некомфортно без макіяжу і в кросівках. Але у Кракові всім байдуже, як ти виглядаєш. Мабуть, це одна з перших відмінностей, яку я відчула після переїзду. Ти можеш хоч в костюмі лева ходити. Впевненість у собі, здається, витає у повітрі. І ти теж стаєш трошки впевненішою. Розправляєш плечі і розумієш, що у зручному одязі і кросівках ти не менш красива, ніж на підборах і з макіяжем.

А все тут починається ще з садочка. Вихователям у Польщі заборонено тиснути на дітей. І навіть за грубі слова дорослі можуть отримати серйозне покарання. Тому сьогодні маленька дівчинка приходить із вушками вовчика чи собачки на голові, завтра – приносить з собою підбори і корону.

В Польщі дітям дозволяють самовиражатися. Вони не бояться цього робити. Не бояться бути іншими. Тому не дивуються, коли сусідка чи звичайний перехожий робить те ж саме. Ця країна дозволяє і мені бути собою. І тут вже не інші, а я обираю, якою саме мені бути.

Про "улюблене місце" у Кракові

Загалом я доволі довго почувалася туристкою в центрі. Безліч разів сфотографувала головну площу та Маріацький костел. А зараз найбільше подобається гуляти біля Вісли.

Також уже з’явилися улюблені заклади й традиції. Наприклад, ми з подругою щоп’ятниці любимо пити пунш у кафе "Шарлотт".

Ще одне "улюблене місце" – музей "Фабрика Шиндлера". Після того, як я прочитала книгу "Список Шиндлера", дуже хочу туди потрапити. Але постійно щось іде не так. То черги величезні, то вже все заброньовано. І тому виходить, що я всім своїм знайомим розповідаю про цей музей і раджу туди піти, але сама там ще не була. Тому мій хлопець жартома каже, що це моє "улюблене місце".

Подорожі та місцеві жителі

Ще коли вперше приїхала до Польщі, я мала трохи вільного часу і з цікавості вирішила дізнатися, скільки ж коштує мандрівка Європою. Виявилося, можна злітати в Лондон і повернутися за мою місячну стипендію. Тоді це було 700 гривень. Сказати, що я була шокована, це не сказати нічого.

Але, крім дешевих літаків, тут є й можливість зручно подорожувати автобусом та потягом. Часто з’являються дешеві квитки на різні напрямки. Просто важливо планувати подорож заздалегідь. Таким чином я вже з’їздила в Угорщину, Австрію, Чехію та Італію. Дивно почуваєшся, коли летиш у літаку до Мілану, а дорога коштує дешевше, ніж до сусідньої України.

Та, крім подорожей, з часом зауважуєш й інші речі. Наприклад, тут теж є бабусі, яким важко прожити на пенсію, тому вони продають у центрі міста квіти. Теж є студенти, які ледь виживають на стипендію і працюють ночами. І теж є люди, які наважуються мріяти і втілювати ці мрії в життя.

Раніше українка Олександра Коган розповіла OBOZREVATEL про життя у Нью-Йорку.

Читайте всі новини по темі "Українці в еміграції" на сайті "OBOZREVATEL".

2
Коментарі
13
9
Смішно
68
Цікаво
7
Сумно
9
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Каменский Валентин
Каменский Валентин
Отлично. Устроилась. Только вот на чужбине. Но с любимым рай и в шалаше. Он кто, поляк что ли, я не понял?
Показать комментарий полностью
Луговской Николай
Луговской Николай
Каменский Валентин, говорите"чужбина"? Да ведь родная Украина хуже злой мачехи!!!Когда есть возможность себя реализовать,сравнить другую страну со своей,когда у вас откроется "третий" глаз,который распознает где не пресловутое"глубже-лучше"а реальное,настоящее,то вы узнаете что родина у человека не там где он родился,а там где его считают за человека,где законы страны и власть только для того и существуют что бы вам жить и,что бы вас никто не обидел. Вот тогда и слово "чужбина" вы забудете наверняка!!!
Показать комментарий полностью

Наші блоги