УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

53,7 т.
'Нью-Йорк не дає нам сумувати': про життя українки у місті хмарочосів

Олександра Коган - популярна блогерка. Вона веде сайт про свідоме материнство і батьківство, а в Instagram її читають понад 95 тисяч підписників. Разом із чоловіком українка вже близько п'яти років живе у Нью-Йорку. У місто хмарочосів закохалася з першого погляду, щойно вийшла з літака. Залишитися у Нью-Йорку вирішила спонтанно, і тепер вважає Велике Яблуко своїм домом.

Про те, що може відлякати у Нью-Йорку, "місця сили" у місті, головні труднощі переїзду, народження дітей і систему освіти - в ексклюзивній розповіді для OBOZREVATEL .

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Історія переїзду

Ми жодного разу не були в США до переїзду. Але, звісно, завжди хотіли побувати. В Україні у мене було ательє з пошиття чоловічого одягу. У самому центрі історичного Києва. Високі стелі, старі будівлі, бруківка на вулицях.

Чесно кажучи, ми абсолютно не планували переїздити. Наш початковий план - пологи в США. Але, як то кажуть, людина планує, а бог керує. Все вирішилося в день, коли я прилетіла до Нью-Йорка. Тієї самої миті, коли я вийшла з літака.

Просто у мене був чудовий день. Спочатку мені люб'язно надали місце в першому класі. Дуже мила стюардеса з Lufthansa, мабуть, розуміє, що означає летіти вісім годин на восьмому місяці вагітності. Потім, вже в аеропорту, мене пригостили непоганою кавою. Правда, тоді я ще не знала, яка біда тут з гарною кавою, і не могла повноцінно оцінити, як мені пощастило. Але кава в США - це окрема історія.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Я зателефонувала чоловікові, щоб сказати, що я долетіла добре. І перше, що я сказала йому - "Ми залишаємося тут!". Ми, звичайно, посміялися. Але я не жартувала.

Читайте: "Культурний шок тут відчує будь-хто": про життя українки в Тель-Авіві

Про перші труднощі

Труднощів для нас було досить. По-перше, ми не планували переїзд. Я навіть не збирала свої речі. У мене була маленька валізка дуже "вагітних" речей. Жодних тобі модних сумочок. По-друге, ми не думали про страховку. Коли ми вирішили залишитися, гостро постало питання страховки. Тут дуже дорога медицина. Практично ніхто не сплачує за медичні послуги безпосередньо. Всі купують страховий поліс, і вже страхова компанія оплачує медичні послуги.

Житло - це окрема проблема у Нью-Йорку. Практично неможливо зняти тут житло, якщо у вас немає Social Security Number і кредитної історії.

Про улюблені місця у Нью-Йорку

Нью Йорк - це вже наш дім. Я обожнюю Battery Park City. І Prospect Park. Мені подобаються маленькі острівці зелені у цьому залитому бетоном місті. Battery Park City - дуже спокійний і сімейний житловий район у нижньому Манхеттені. З одного боку - Hudson River, з іншого - East River. Поруч божевільний Financial District. Краса і спокій у двох кроках від найгучнішого і найбільш зайнятого району міста. По-моєму, чарівно.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів
"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів
"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Житло

Ми жили практично в кожному районі Нью-Йорка. Ну, крім The Bronx.

Всі дуже різні, і всі неймовірно цікаві. Зараз ми живемо у верхньому Брукліні біля мого улюбленого Prospect Park. Нам подобається. Це сімейний район. Однак у нас дуже багато акторів, танцюристів, художників і письменників. Це весело й іноді шумно. Завжди є з ким поговорити за чашкою кави.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Жити на Манхеттені з дітьми - складно. І загалом мені не підходить цей постійний шум і натовпи людей.

Сім'я і освіта дітей

Моя друга і краща половина - мій чоловік Костя. Він набагато розумніший і цікавіший, ніж я. А ще він дуже відкрита і товариська людина. Для нього Велике Яблуко - це найкраще місто у світі. Здається, він був народжений, щоб сюди переїхати. Костю неможливо не любити. Душа компанії.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Нашому старшому майже 4 роки. Молодшому 10 місяців. Старший ходить у школу. Молодший вдома з нами.

Освіта у Нью-Йорку (та й у США загалом) - дуже дорога. Пристойний дитячий садок коштує не менше, ніж коледж. Поки що складно сказати, що ми плануємо для наших дітей в майбутньому. Залежить від того, чого захочуть вони і які таланти проявлять. Поки що ми обрали гарну школу, в якій акцент роблять на розвитку уяви. Нам здається, це важливо.

Читайте: Що треба подивитися в Ірландії

Їжа

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Їжа дуже сильно відрізняється від того, чим нас балувала Батьківщина. Тут дуже важко знайти фермерські продукти. Так що купити домашньої сметани на базарі - не варіант. Але, насправді, варіант купити парного молока все-таки є. Просто треба постаратися, щоб знайти.

Ми в основному готуємо вдома. Ми купуємо органічні, фермерські продукти. Це досить дорого. Тому ми приєдналися до Park Slope Food Coop. Це дуже цікава система. Це кооператив, члени якого купують продукти за собівартістю, без націнок. В обмін ми повинні відпрацювати одну зміну на три тижні. Нам дуже подобається ця ідея. Крім того, що ми отримуємо продукти дуже високої якості (багато продуктів доправляються просто з локальних ферм), ми ще є частиною цікавої спільноти.

Мінуси життя у Нью-Йорку

Ну я навіть не знаю, які тут можуть бути мінуси? Тут все трохи інакше, і до цього треба пристосуватися. Це може здатися складним на початку. Але насправді Нью-Йорк прекрасний.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

З того, що дійсно може відлякати або не сподобатися, - це дуже дороге місто. Оренда житла - головна стаття витрат. За київськими мірками, наприклад, ціни на житло тут - космічні.

Друге - це постійні затори. Багато жителів Нью-Йорка не користуються своїм автомобілем в місті взагалі. Ми або ходимо пішки, або їздимо на метро.

Третє - це дуже брудне метро. Дуже! Якщо, спустившись під землю, ви не помітили жодного щура, значить, щось не так. Тікайте!

Про місцевих жителів

Нью-Йорк - дуже особливе місто. Місцеві жителі - це, за великим рахунком, такі ж емігранти, як ми. Хтось у другому поколінні, хтось у третьому. Неймовірне поєднання мов, говірок, традицій. Все це не дає нам сумувати. І, я сподіваюся, допомагає нашим дітям побачити, який різноманітний світ. І яка кожна людина гарна і по-справжньому унікальна.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

У нашому оточенні здебільшого англомовні сім'ї. Людей, що народилися і виросли тут, напевно, відсотків 20. Всі люди тут дуже ввічливі. Хоча я не раз чула зовсім протилежні відгуки. Але, чесне слово, мені складно собі уявити, щоб хтось був тут грубий або непривітний.

Про стиль жінок

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Основна маса місцевих жінок не заморочується своєю зовнішністю. І це непогано. Просто для них абсолютно нормально вийти за хлібом у бігудях, шльопанцях і з маскою на обличчі. Або їхати на роботу в капцях/кросівках, а в офісі переодягнутися в туфельки. Найпопулярніша зачіска місцевих жінок - messy bun. Тут у тренді комфорт і простота.

Спорт і хобі

Йога та біг - моє все. Після народження молодшого дуже мало бігаю. Але намагаюся займатися йогою не менше, ніж раз на тиждень.

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Я постійно вчуся. Це вважається хобі? Весь час намагаюся опанувати якусь нову навичку. Зараз вчуся говорити без акценту.

Ще мені подобається ходити по місцевих магазинах, які торгують всілякими старими речами. Я завжди любила антикваріат. Але в європейських містах зовсім інші речі, з іншою історією. Ну і мені знайома європейська історія. Тут же був, наприклад, Gilded Age. Скільки цікавих і абсолютно незвичайних речей принесло у світ Позолочене століття. Я люблю вивчати історію цих речей.

Про американців та українців

"Нью-Йорк не дає нам сумувати": про життя українки у місті хмарочосів

Американці дуже доброзичливі і привітні. Саме ця приязність і є основною відмінністю. Наші співвітчизники, здається, завжди не в гуморі. А ось американці завжди усміхаються. Мені дуже подобається ця звичка. Звичайно, це не означає, що якщо у вас сталося горе, то вам не можна поплакати. Просто якщо у вас немає причини сумувати, ви завжди можете знайти причину посміхнутися. І це чудово.

Читайте всі новини в розділі "Подорожі" на OBOZREVATEL .