Засновниця баскетбольного клубу МОБІ-Бровари: перемагаємо завдяки ентузіазму і "Гаврилівським курчатам"

Жіночий баскетбол – досить нове для України явище. Однак цей вид спорту поволі набирає обертів. Наразі – виключно зусиллями закоханих у гру ентузіасток, які за допомогою Федерації баскетболу та спонсорам вже сьогодні досягають неймовірних результатів.

Баскетбольний клуб МОБІ-Бровари існує всього 3 роки. Його засновниця і тренерка Марина Рубайло розповідає: все починалося з любові до гри і аматорської жіночої баскетбольної команди.

"Починалося все дуже просто. У нас в Броварах існувала секція жіночого баскетболу. І так виходило, що от ви тренуєтесь-тренуєтесь, а далі закінчуєте 11 клас – і все. Але ж коли стільки років віддаєш баскетболу – хочеться якогось продовження і після шкільного випускного! Тому ми з дівчатами з мого випуску і вирішили 5 років тому створити баскетбольну команду. З цього починалася історія нашого баскетбольного клубу", - розповіла Рубайло.

Два роки жіноча команда з Броварів грала на аматорському рівні. А минулого сезону вийшла на професійний рівень – і зайшла у Вищу лігу України.

"Минулого року з Федерації баскетболу України нам надійшла пропозиція заявлятися у Вищу лігу України. І ми вирішили: а чому би не спробувати? І потрапили у плей-оф, посівши 7 місце серед 16 команд! Для дебютного року це неймовірний успіх! Цього року ми теж розраховуємо щонайменше на плей-оф. Хоча маємо плани і на інші медалі", - зазначає баскетболістка.

2019-ий для баскетболісток з клубу "МОБІ-Бровари" видався дійсно успішним – і багатим на перемоги.

"Цього року ми стали чемпіонами Української стрітбольної ліги 3х3. Грали у Суперлізі 3х3 минулого року. Брали участь у кваліфікації Європейського Кубку 3х3. А 5х5 ми торік тільки зайшли – і потрапили у плей-оф", - перераховує досягнення Рубайло.

Наразі за клуб МОБІ-Бровари грають дівчата, починаючи з 2003 року народження. Найстаршій баскетболістці у команді – 35 років. Втім, любов до баскетболу не має віку. Тому у клубі тренуються і куди старші баскетболістки.

"З нами тренуються і ветерани, дівчата 55+. Вони цього року стали чемпіонками Європи серед ветеранів", - розповідає тренерка.

За клуб грають кілька професійних баскетболістів. Але для більшості це все-таки не професія, а захоплення. Тож тут можна відшукати представниць найрізноманітніших професій. І жінок, які примудряються не тільки будувати кар’єру і грати у баскет, а ще й виховують по 2 чи 3 дітей.

"У найближчому майбутньому ми хочемо вийти все таки в плей-оф Чемпіонату України, також хотілося б зачепитися за місця у Суперлізі 3 на 3. А у перспективі, років через три, якщо все буде добре розвиватися – зайти таки у Суперлігу України. Це найвищий дивізіон. Також у нас є перспективні маленькі дівчатка у клубі, які ще за віком не можуть грати у професійний дорослий баскетбол, але вони вже грають у Чемпіонаті України, торік навіть були віце-чемпіонами. Зараз ми теж розраховуємо на нові медалі. А на наступний сезон плануємо з малими заходити у Євролігу. А у перспективі – на збірну України, звичайно", - ділиться планами засновниця клубу.

"У мене мрія, що ми збудуємо пряму вертикаль у підготовці спортсмена у баскетбольному клубі. Що у нас будуть команди всіх рівнів - і професійного, і аматорського, і дитячого. Що у нас гратимуть і дітки від 4 років, і дорослі, і ветерани. Мрію про один клуб, який всеосяжно розвиватиме жіночий баскетбол", - захоплено говорить Марина.

Втім, втіленню цих планів у життя цілком може стати на заваді спільна для всіх видів спорту в Україні проблема – хронічний брак фінансування. Клуб "МОБІ-Бровари" отримує фінансову підтримку від міської ДЮСШ. Однак цієї допомоги катастрофічно не вистачає.

"Насправді, брати участь у змаганнях, їздити на змагання – це дуже дорого. Наприклад, Чемпіонат України – це мінімум 30 тисяч на команду. Один виїзд. А їздити треба мінімум раз на місяць. Далеко не всі батьки навіть дуже талановитих дітей можуть собі це дозволити. На рік виходить не менше 200 тисяч гривень – за умови строгої економії. Жіноча команда – це десь півмільйона на рік. І це – без плей-оф. Витрати залежать також від того, куди саме їздити. Якщо Київ – то нам недалеко, слава Богу. А якщо Одеса?.. Це зовсім інші витрати. 500 тисяч, про які я сказала – це мінімальні витрати", - зазначає Рубайло.

Якщо ж додати сюди ще й хоча би мінімальні зарплати професійним гравцям – стає зрозуміло: без допомоги зовні - не обійтися.

І клубу "МОБІ-Бровари" таку зовнішню допомогу знайти вдалося.

"Нам пощастило. У нас є спонсори. Наприклад, компанія "Мономах" взяла на себе підтримку дітей. А торгова марка "Гаврилівські курчата" взялася допомагати команді Вищої ліги України. З цим спонсором нам допоміг президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський. Сказав, що слідкував за нашою командою – мені це було надзвичайно приємно. Це він знайшов "Гаврилівських курчат", ми з ними уклали офіційний договір – і вони нам допомагають. Фінансують поїздки, купують форму, м’ячі, оплачують тури… Скажу чесно: ми цього року граємо завдяки "Гаврилівським курчатам". Якби вони не допомагали – ми змушені були би пропускати цього року сезон у жіночій команді. А перед новорічними святами всі наші дівчата отримали у подарунок продукцію "Гаврилівських курчат". І це дуже круто насправді. Як кажуть мої дівчата: о, тепер діти будуть ситі – можна трохи більше часу присвятити баскетболу, тренуванням", - посміхається Марина.

Тренерка розповідає: окрім названих постійних спонсорів, клуб підтримують спорадично і інші компанії, або навіть прості люди. Переважно, там, де йдеться про маленьких талановитих баскетболістів з малозабезпечених родин. Або діток-сиріт.

Наразі наймолодшими гравцями клубу є діти, народжені у 2010 році - і це не тільки дівчатка. Марина розповідає: у цьому віці практично 100% вихованців клубу запевняють: своє життя присвятять баскетболу. До 9-10 класу тих, хто прагне грати професійно, суттєво знижується. Однак ті, хто залишається – люблять цю гру понад усе. І саме за ними – майбутнє українського баскетболу, який зараз існує і розвивається завдяки тренерам-ентузіастам, зусиллям Федерації баскетболу України і спонсорській підтримці.