ЕкономікаШоу

Усик: кричати "Слава Україні!" - це не патріотизм

36.1тЧитати новину російською

Чемпіон світу за версіями WBO і WBC у важкій вазі Олександр Усик давно не приховує бажання перебратися в суперважкий дивізіон. Саме це він планує зробити після того, як завоює всі пояси в крузервейті.

За його словами, "їсти пончики і набрати "сотку" - взагалі не проблема". Однак до зустрічі з непереможним британцем Ентоні Джошуа, який нокаутував Володимира Кличка, кримчанин планує спершу сам зміцніти в хевівейті.

Про перехід в супертяжи, українську школу боксу, своє ставлення до патріотизму і поїздках в АТО Олександр розповів у другій частині ексклюзивного інтерв'ю "Обозревателю". Першу частину читайте тут.

- З'явилася інформація, що переможця бою Усик - Гассієв зобов'яжуть зустрітися з "чемпіоном у відпустці" WBA Денисом Лебедєвим. Чи потрібен вам такий поєдинок або це як Ломаченко - Пакьяо? Все-таки Лебедєву вже під 40.

- Я думаю, що йому просто не потрібно повертатися і боксувати. Мені здається, це все розмови. Звичайно, якщо вони хочуть боксувати, то в них же в будь-якому випадку є гроші? А нам гроші потрібні (посміхається). Але це все просто розмови. Я не думаю, що вони можуть зобов'язати чемпіона виступати з ним. Поки не вірю, що це реально.

- Клімас сказав, що після фіналу WBSS навас чекає мінімум три бої перед переходом до суперважкої ваги. Називався можливий реванш з Брієдісом, а також поєдинки з Белью і Хеєм. З ким із них вам цікаво побоксувати?

- Я б із задоволенням побоксував і з Девідом Хеєм і Тоні Белью. Тому що хлопці досить круті. Хей взагалі абсолютним чемпіоном в крузерах був. У Тоні пояс WBC - він чемпіон світу "на канікулах". І Хей ще був чемпіоном WBA в хевівейті. Так що з обома було б цікаво зустрітися. Але я думаю, що ці боїне зможуть відбутися в крузерах. Це вже будуть поєдинки в суперважкій ваговій категорії.

- А скільки боїв вам буде досить, щоб підготуватися до бажаної зустрічі з Ентоні Джошуа?

- Думаю, треба, як мінімум, провести парочку хороших боїв в суперах - не з "лівими" хлопцями. З тими ж Хеєм, Белью, ще з кимось. А потім вже можна і про Ентоні розмовляти. Спочатку треба себе "розкачати" в хевівейті.

- Не прикро буде розлучатися з поясами, йдучи з крузервейту?

- А чого я їх повинен буду віддавати? Вони у мене вдома будуть лежати. А те, що вони стануть вакантними - чудово! Нехай братва кочує, будуть битися за них, будуть хороші бої.

- Зараз будь-який поєдинок перетворюється в шоу, а бокс стає шоу-бізнесом. Як ви до такого ставитесь, коли перед боями суперники "поливають" один одного?

- Насправді так і є. Але все залежить від боксерів. Якщо вони поводяться так, то я не можу їх засуджувати. Вони багато базікають, але я ні в якому разі не буду нікому говорити, щоб він вів себе скромніше. Це їх вибір. Хтось такою балаканиною притягує до себе увагу, отримує контракти, гучні бої, заробляє собі гроші і просто пропадає. Хтось мовчить, нічого не роблячи. Але тим самим заробляє гроші, пояси, увагу, любов глядачів. А потім все одно йде.

У мене таке виховання, що я не можу когось ображати. Я віруюча людина, православний християнин. І навіть для шоу я не можу цього робити, тому що буду обманювати глядача і самого себе. Тому що я наговорив гидоти, а у нього може бути сім'я, що накрутить себе. І його дочка, наприклад, образиться, що її тата так полили брудом.

- Так склалося, що ніхто з українських боксерів не поводиться так, як ті ж американці чи британці.

- Знаєте, ось вони можуть щось сказати, не виконають цього і їм взагалі без різниці - вони взагалі не запарюються. А якщо я сказав і не виконав, то це балабол. Як так можна взагалі? Пацан сказав - пацан зробив. Манери - обличчя чоловіка.

- Василь Ломаченко нещодавно сказав, що української школи боксу не існує. На вашу думку, це міф чи реальність?

- Української школи боксу дійсно немає. У нас немає спеціалізованого центру, який готував би маленьких боксерів. Всі хлопці тренуються в регіонах, в якихось не зовсім обладнаних клубах, підвальних приміщеннях. З цих приміщень виходять чемпіони, потрапляють на юніорські, юнацькі, потім дорослі чемпіонати України. Виграють їх, потрапляють в збірну і йдуть далі. Але у нас дійсно немає такого конвеєра, як в тому ж Казахстані. Там бокс - спорт №1 в країні.

- І там держава забезпечує боксерів, на відміну від нас?

- Там держава виховує боксерів, вкладає в них гроші. Навчання, харчування, форма - там хлопці не паряться з цього приводу. Ось як батькам з бідної сім'ї віддати дитину на бокс? А там, якщо ти показуєш результат, тобі це дають. Тобто - виживання. Хочеш заробити і вилізти зі злиднів - тренуйся, віддавайся. І тобі дадуть спочатку взуття, форму. Зрозуміло, що тебе будуть годувати, поїти, возити на змагання. А потім в кінцевому підсумку ти отримуєш зарплату, стипендію. Треба це робити - у нас такого немає. Зрозуміло, що є від кого-то якась допомога особистим тренерам, які тренують вдома. Але це допомога не від держави.

- Зараз знову пішли розмови, що хочуть заборонити аматорський бокс на Олімпійських іграх. До чого це призведе, якщо все-таки приймуть таке рішення?

- Думаю, що прибирати бокс з олімпійських видів спорту - велика дурість. Ця тема піднімається AIBA вже не перший раз. Це бізнес. Не можна прибирати бокс, тому що він є родоначальником олімпійських ігор. Як можна прибрати кулачний бій, який був видом спорту ще з давніх часів?

Взяти керлінг. Офігенно видовищний вид спорту! Один праску розганяє, пускаючи її по льоду, а інші труть шваброю, щоб вона далі доїхала. Я не хотів би принижувати якісь дисципліни, але подивіться історію: бокс, боротьба, легка атлетика - це ті види, які були спочатку на перших Олімпіадах. Думаю, що бокс не приберуть.

- Чи є якась різниця, коли чуєш гімн, стоячи на подіумі на Олімпіаді в любителях, і коли ти в рингу вже в профі? Щось змінилося у вашому сприйнятті?

- Та ні. Так само, як і на Олімпіаді, так і зараз. Коли я стою і чую гімн України, всередині серце калатає, мурашки по тілу йдуть.

- Що для вас означає патріотизм?

- Патріотизм - це чітке розуміння, чому ми повинні жити гірше, ніж інші (сміється). Принаймні кричати "Слава Україні!" - не є патріотизмом. Патріотизм - коли ти мовчки сидиш вдома на дивані, дивишся по телевізору умовно Олімпійські ігри. І коли твій співвітчизник виграє, ти спостерігаєш за ним, як його нагороджують, надягають медаль, грає гімн, а ти мовчки встаєш. І робиш це нишком, а не на публіку. Ось це є патріотизмом.

- Ви неодноразово їздили в зону АТО, підтримували там наших хлопців. Як взагалі виникають ідеї поїхати на передову?

- Я шість років служив за контрактом у прикордонних військах, коли ми ще боксували по аматорам. І у мене залишилося дуже багато знайомих хлопців, прикордонників, з якими я до сих пір підтримую дружні стосунки. Ще там є старший товариш, з яким я дружу. Мета поїздки - підтримати хлопців морально. Ми духовно спілкуємося з ними, сидимо чай п'ємо, їмо.

Їх просто потрібно підтримати звичайною увагою. Я це роблю не тому, що хочу, щоб це показали по телевізору. Якщо взяти мої соцмережі, то я не кричу, що поїхав у зону АТО. Мені не потрібно на цьому піаритися. Я не б'ю себе в груди й не кажу: дивіться, куди я поїхав! Я їду до людей.

- Страх присутній?

- Там небезпечно. Коли я останній раз був, то там стріляли. І мене хлопці брали за голову і прикривали. Але страху не було. Я не знаю чому, але якось спокійно було. Коли туди збирався, то ми сходили до церкви, помолилися, подякували Богові і я поїхав. Розумію, що це дуже небезпечно там перебувати. Тому що ми на передку, на "нулі". Але хлопці вселяють спокій, страху немає.

Вони мені пишуть після поїздок: "Сань, спасибі тобі, розтормошив, ми відволіклися трохи". Знаєте, людських якостей ніхто не відміняв. Ти можеш бути людиною або паскудою. Мені другий варіант не подобається. Я вибираю бути людиною.

- Ви, коли їздили, то робили хлопцям салат. А вдома готуєте?

- Дома не готую, але можу допомогти. І посуд помити. До речі, уявляєте, я зараз через рік розібрався з посудомийній машиною. І тепер в ній все мию. Але я можу нарізати салатик, фруктову нарізку зробити, ще щось. А ось готувати... Можу яєчню зробити або овсяночку зварити. Не просто окропом залити. Тому що якщо заварити, то вона не така. А саме приготувати. Я знаю, скільки треба за часом варити. А так, в принципі, я не готую.

- А хто смачніше готує: мама або дружина? Або може бути теща?

- Я не буду нікого ображати. Тому що зрівнятися з маминим борщем може тільки мамин борщ. А м'яско з ананасиком бездоганно смачне від моєї коханої дружини. Ну, і теща теж смачно робить різну їжу.

- Олександр Усик позиціонується як спокійний і врівноважений сім'янин. А чи легко вас в житті вивести з себе?

- (посміхається) Якщо це може статися, то воно буде сумно для того, хто це робить. Але я більше вдаюся до того, що людині можна пояснити. Навіть якщо я 100 раз повторю. Так, якщо він не зрозуміє і через 100 раз все одно буде продовжувати якісь дії, то...

Наприклад, хтось починає піднімати паніку в закритому приміщенні, а я розумію, що нам тут допустимо треба перебувати добу, то я цю людину нокаутую. Тому що він буде поглинати занадто багато кисню. Це раз. А друге - через нього можуть запанікувати все. Дати йому по бороді легенько, посадити, щоб він прийшов в себе і тихенько сказати: "Не панікуй, а то може повторитися".

- Що вас найбільше дратує в людях?

- (сміється) Тупість. Те, що люди не хочуть вчитися. І не вміють чути. Слухають, але не чують.

- І наостанок: що хотіли б сказати українцям, які вас підтримують?

- Я хочу подякувати їм за те, що вони мене підтримують. Щира подяка їм і уклін. Хочу сказати їм: нехай спостерігають далі, пишуть, читають про мене. Тому що, чим далі в ліс, тим цікавіше казка. Всім добра!

Раніше "Обозреватель" повідомляв, що Усик зізнався, чим займеться, коли завершить кар'єру.

Читайте всі новини по темі "АТО на Донбасі" на сайті "Обозреватель".

0
Коментарі
0
0
Смішно
1
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Наші блоги