21 вересня • оновлено в 02:11
Економіка Шоу

/ Новини боксу

"Чиновники з їх зарплатами хочуть безкоштовні квитки": Шатернікова про особливості боксу в Україні

12.4т Читати матеріал російською

До вашої уваги - друга частина інтерв'ю з відомою українською екс-боксеркою, а нині - одним з провідних функціонерів українського боксу Аліною Шатерніковою. Що заважає промоутерам проводити бої в Україні, скільки можуть коштувати квитки на мега-файт для українців, як бій Джошуа показав поганий приклад і чому Великобританія зараз на вершині боксу - в нашій розмові.

Першу частину можна прочитати тут.

"В Україні, як і раніше залишається маса чиновників, які не бажають платити за квитки, та іншої бюрократії"

- В Україні пройшла значуща подія - Конгрес WBC, але давно немає кращих боїв хевівейта та крузервейта. Невже вся проблема тільки у відсутності хороших залів і палаців спорту? Або заважають якісь інші чинники?

- Один з важливих моментів - люди в Україні не готові платити за квитки стільки, скільки вони коштують за кордоном. Є й інша проблема - коли ми готуємо якийсь івент, починається мільйон дзвінків: "А дайте, будь ласка, запрошення". Ми ж поняття "запрошення" з кожним роком зрізаємо все більше. Але, на жаль, бюрократія залишається, чиновники і всі, хто не хоче купувати квитки, - теж. В результаті немає ринку для належної реалізації продукту. Наше населення не може і не готове платити гроші, які можуть забезпечити гонорарний фонд. Та не те, що гонорарний фонд, а навіть просто організацію заходу.

Адже вечір боксу - досить витратний захід. Всім хочеться побачити шоу, гарний вихід боксерів в барвистих костюмах, гру світла і т.п., і при цьому потрібна якісна трансляція заходу. Для всього цього потрібні фінанси. А гроші зароблятимуться тільки тоді, коли спортивна публіка буде привчена купувати квитки. На жаль, в Україні це поки слабке місце.

Що ж стосується великих боїв, то саме це поняття - досить суб'єктивне. На сьогоднішній день у нас є чемпіон світу Артем Далакян (за версією WBA в найлегшій вазі. - прим. авт.), який провів обов'язковий захист свого титулу якраз в Києві. Це було в червні в "Парковому" на вертолітному майданчику - ми зробили з бою красиву історію, де боксер захищав свій титул. Претендент був дуже серйозним, бій - статусним, і ми провели його саме в Україні.

- А якщо говорити про поєдинки типу бій Усика?

- Тут крім продажу квитків є і проблема інфраструктури. Місткість київського Палацу спорту явно не задовольняє попит на такий бій. У тій же Польщі побудовано чимало багатофункціональних спортивних арен, і з цим немає ніяких труднощів. Хоча я впевнена, що в Україні теж це буде. Так, ми запізнюємося і відстаємо, але все ж рухаємося вперед в нормальному руслі. І не дарма Едді Хирн приїжджав в Україну, розглядаючи Київ для проведення боїв. Також і Оскар де ла Хойя на банкеті закриття Конгресу сказав, що "ми привеземо в Україну великі бої профі боксу". І я впевнена, що рано чи пізно так і станеться.

- Це велика впевненість...

- Це процес і еволюція. Не можна говорити, що "все пропало, адже зараз у нас немає боїв Усика або Ломаченко". Все це ще попереду. Просто потрібно, щоб кожен фахівець сумлінно трудився в своїй галузі, розвивав справу і домагався успіху. Тоді буде успіх й у країни.

"Українські стадіони не можуть скласти собі ціни. Колись була ідея провести бій на стадіоні, так нас мучили місяць"

- У WBC не згодні проводити великі бої на стадіонах?

- Бій Джошуа - Повєткін в Великобританії приймав якраз стадіон. Арена крита не в повному обсязі, і в андеркарті пішов дощ. У підсумку, як розповідав один з коментаторів, організаторам бою довелося буквально бігти в магазини близько арени купувати всілякі дощовики і т.п., щоб оперативно накрити техніку. І то, цей бій організував Едді Хірн - топ-промоутер. Але трапляється всяке.

У традиційних стадіонів є своя специфіка. Так, є і багато плюсів, але є й істотний мінус, який може зіпсувати бій. Стадіон - це, звичайно, добре, але з нюансами.

А з нашими стадіонами свої труднощі, коли вони не можуть собі скласти ціну. Колись у нас була думка провести так один бій. В результаті протягом місяця нам не могли сформувати ціну для оренди, кожен перекладав роботу та відповідальність на інших. Це все проблема бюрократії й перекладання відповідальності.

- Останнім часом траплялося таке, що Україна була близька до проведення великого бою, але щось перебило або завадило в останній момент?

- Це більше, напевно, питання до Олександра Красюка. Наскільки я знаю, Україна була дуже близька до одного бою, але я не уповноважена видати більшу інформацію. Якщо він захоче, що сам розповість.

- Які є жорсткі вимоги від WBC по відвідуваності?

- Такого немає. Івенти проводяться різні, на різних майданчиках, і чітко прописаної "в талмуді" кількості посадочних місць не існує.

- Який зал повинен бути в Україні, щоб забезпечити можливість проведення бою Усика?

- Для цього в цілому потрібна багатофункціональна арена, здатна повноцінно приймати матчі та події ігрових видів спорту, боксу, гімнастики тощо. Потрібно місце, де будуть проводитися кращі заходи тих видів спорту, в яких Україна сильна та успішна. Уявіть тільки, якби чемпіонат світу з фехтування пройшов у нас в одному залі. А що стосується місткості, то тут тисяч 15 було б здорово.

"В Україні б середню ціну на квитки - 50 доларів. Але зараз на багато івентів ми віддаємо квитки за 150-200 грн."

- Скільки коштують квитки на мега-файти, які проводяться в Європі?

- Наскільки я пам'ятаю, на бій Мейвезера та Пакьяо квитки в ринг-сайд (але не в перші ряди) були по 10 тис. доларів, перші ряди - по 20-30 тис. Але це мова йде про мега-файт. Нам було б добре, з урахуванням доходів населення та рівня зарплат, мати середню ціну близько 50 доларів. Зараз же ми просто віддаємо квитки за 150-200 грн., І то, "зі скрипом". Так, хотілося б мати середню ціну і в 100 доларів. Але левова частка зарплати українців йде на "туалет" і комуналку, в результаті чого більшість людей навіть не має можливості відкладати на пенсію або на покупку автомобіля... Усе взаємопов'язано, і я прекрасно розумію, що і від кого залежить.

Чого я не розумію, так це чиновників, які взагалі не готові купувати квиток і дзвонять з проханнями про запрошення. У таких випадках кажу: "Хлопці, коли ви ходите в театр або кіно, то купуєте квиток? Чому ж тоді не платите за відвідування спортивного змагання?" У підсумку вони ображаються, але це їхня справа. Наша справа - назавжди залишити поняття "запрошення" в часах Радянського союзу.

- Наскільки я розумію, на заходи в Україні запрошень в результаті виходить більше ніж квитків...

- Слава Богу, вже ні, але було й таке. Зараз ми істотно скоротили кількість запрошень і навчилися відмовляти чиновникам, які зі своїми зарплатами можуть собі дозволити квиток. Хоча коли я вела проект "Українські отамани", то перед боями за участю тих же Усика, Ломаченка, Беринчика або Гвоздика ці ж чиновники телефонували мені та особисто просили забронювати місце в перший ряд по будь-якій ціні. Тоді я зрозуміла, що нарешті домоглася нормального сприйняття квиткової політики.

- Можна сказати, що Україна не здатна забезпечити того доходу і розкрутки, який буде від бою в Британії, США або подібної країні?

- Так, адже зараз наша країна тільки розвивається. Умовно якась західна компанія з виробництва пива і наш пивзавод - це величезна різниця в дохідній частині. Відповідно, спонсори виділяють абсолютно різні гроші. Плюс ринок реклами дуже впав після подій 2014 року. Як говорилося, все взаємопов'язане. Платоспроможність українців знизилася, ми купуємо менше того ж пива. Відповідно і прибуток умовного спонсора також менше, що прямо відображається на його активності та бажанні виділяти фінанси на що-небудь.

Але Україна все ж розвивається, і спорт, як частина життя населення, теж буде розвиватися. Кожна держава проходить певні етапи своєї еволюції. Зараз у нас - так, але поліпшення буде безперечно. Я дивлюся в майбутнє з великим оптимізмом, незважаючи на всі прогнози незрозумілих політологів і аналітиків. Я бачу, що у нас є нове покоління, яке готове розвивати цю країну.

"У Великобританії люди дійсно люблять спорт. У нас же по ТБ більше дивляться про священика-педофіла, ніж спортивні новини"

- Усик найближчий бій проведе в Великобританії, де, можна сказати, сконцентровані основні гроші та інтерес світового боксу. За рахунок чого Британія зробила такий ривок?

- Великобританія - це країна, де протягом століть існує та розвивається вболівальницька культура. Україні ж в цілому як державі ще й 30 років немає. Тому, як я вже говорила, це процес розвитку. У Великобританії ж давня потужна культура футболу і боксу, тому тут нічого дивного немає.

Якщо подивитися, скільки івентів проводиться в Великобританії за тиждень, то все стає ясно. Починаючи від маленьких боїв, де люди приходять в бар, платять 50 фунтів і дивляться бій за участю лише одного судді в маленькому приміщенні біля бару. І закінчуючи поєдинками Джошуа, а раніше - Хаттона або Льюїса. Це країна боксу, з високим рівнем життя і доходами.

Також варто відзначити, що там люди дійсно люблять спорт. У нас же чомусь на ТБ у спорту низькі рейтинги? Як розповідають мені самі продюсери: "Коли ми показуємо сюжет про священика-педофіла, рейтинги підскакують. Але як тільки ми даємо спортивні новини, рейтинги падають". Так це і від нас, самих глядачів, залежить розвиток спорту. Коли ми припинимо дивитися тільки кримінальні новини або політичні ток-шоу, а почнемо дивитися спорт, тоді потенційні спонсори та рекламодавці будуть більш охоче брати участь у спортивних подіях і тим самим розвивати спорт. Від спортивної культури самого населення теж дуже багато залежить.

Однак тут справа також не стоїть на місці, процес іде. Ми бачимо, яка кількість забігів, марафонів, крос-фітів і т.п. заходів проводиться в Україні та транслюються в медіа. Але є й інший нюанс: більшість телеглядачів - не молодь. Ось я, наприклад, дивлюся ТБ дуже рідко - Олімпійські ігри, мега-поєдинки боксу і, власне, все. В цілому ж сьогоднішній контент українського ТБ для мене boring - нудний, нецікавий. У це також багато що впирається, і зараз в Україні основна маса теле-аудиторії - люди, які дивляться дурні серіали та кримінальні новини.

В Англії ж люди не просто готові платити телебаченню за трансляцію, а й з нетерпінням чекають тієї чи іншої події. Більш того - вони готові і хочуть купувати квитки на найкрутіші івенти, приносячи доходи фахівцям і самому спорту.

- Однак популярність спорту залежить не тільки від вболівальника, але і від якості самого спорту. В Україні ж якість багатьох ігрових та індивідуальних видів спорту дуже низька...

- Згодна, якість дійсно стало гірше. Але я впевнена, що це циклічність розвитку будь-якого виду спорту. У тій же Британії теж були різні часи, але в цілому спорт рухався вперед. Так, наш і англійський футбол, наприклад, - це небо і земля. І знову ж таки - багато що залежить від культури вболівання.

- А український та британський бокс - теж небо і земля?

- Ну, я б так не сказала. Звичайно, в Британії більше професійних боксерів, і сам бокс розвивається не одне століття. Однак у боксі є і своя фішка. Історія доводить, що якийсь українець В'ячеслав Сенченко може приїхати в Англію і під улюлюкання цілої арени розгромити британського чемпіона Ріккі Хаттона, відправивши того на пенсію. Раніше також було, що Олександр Гуров приїхав до Франції та відмінним нокаутом в бою з важким суперником став чемпіоном Європи. Тому я б не говорила, що ми прямо вже сильно відстаємо - у нас теж вистачає яскравих бійців, які не просто конкурентні з британськими боксерами, але і можуть досягати великих перемог.

"Сьогодні топові спортсмени - це люди поза країною, космополіти. Тому не можна сказати, що якщо ти не поїхав кудись, то це жертва"

- На сьогоднішній день ви задоволені, як розвивається український бокс, незважаючи на загальний фон з безлічі проблем?

- Безумовно. Класно, що на зміну братам Кличкам, які відмінно заявили про Україну і наш бокс, приходить нове покоління. І це стосується не тільки боксу, але і українського спорту в цілому. Дарина Білодід в дзюдо, фехтувальниці на чолі з Ольгою Харлан, Андрій Ярмоленко в футболі та інші. У боксі ж знаковою був прихід покоління Усика і Ломаченка. У нашій країні досить спортсменів, яких можна та потрібно розвивати, і якими ми повинні пишатися.

- Хто з нинішніх українських боксерів вам імпонує найбільше? Є той, за якого хворієте?

- Мені імпонують всі українські боксери, тому що це, можна сказати, моя сім'я. А в сім'ї не можна когось любити більше або менше. Тому я вболіваю за всіх наших хлопців і знаю, наскільки вони багато працюють і як цілеспрямовано трудяться. Так що навіть на найпростішому рівні я підтримую наших хлопців, намагаючись допомагати їм в будь-яких питаннях. Хочеться, щоб наші боксери відчували себе важливою частиною цієї країни, і я разом з Лігою робимо для цього все можливе.

- Чи відвідуєте всі мега-бої наших боксерів?

- Не завжди. Адже якщо їхати на бій, то повністю брати на себе витрати по поїздці. А перельоти в Америку як для мене досить дорогі. Тому їжджу на бої по можливості.

- Хто, на ваш погляд, найперспективніший і має можливості наступним дійти до крузервейту/хевівейту і домогтися нинішніх успіхів Усика?

- Думаю, це Діма Митрофанов. Є висока ймовірність, що він повернеться з Америки в Україну, і тут вже наші промоутери допоможуть йому розвиватися далі. У Митрофанова величезний потенціал і велика працьовитість.

Також у мене великі надії на чемпіонський бій Саші Гвоздика. Вважаю, якби Гвоздик мав контракт з українською промоутерською компанією, він був би не менш популярний, ніж Усик. Можливо, для комфорту життя в Америці краще, але, на мій погляд, в плані просування і кар'єри тут він був би зіркою.

Про Ломаченко вже нічого не скажеш крім того, що він геній. У будь-якому бою в будь-якій країні світу Василь залишається генієм боксу. Його намір жити в Україні та не обзаводитися "американської життям" - це дуже гідно і здорово для країни. Це дійсно український діамант, і по завершенню кар'єри Василь, як і його батько, можуть дати Україні дуже багато.

- Залишаючись в Україні, боксери отримують необхідні умови і самовіддачу? Або все ж "не виїхати в Америку і жити тут" - це в чомусь жертва для боксера?

- Напевно, сьогодні топові спортсмени - це люди поза країною, космополіти. Тому не можна сказати, що якщо ти залишився там-то і не поїхав кудись, то це жертва. Умовно кажучи, фігуристи (топові, не середняки) можуть собі дозволити працювати в різних місцях з кращими тренерами в кращих залах-аренах. Те ж стосується й інших спортсменів. Я не бачу тут ніяких кордонів, слава Богу, ми вже не в СРСР, де не можна було кудись виїжджати. Зараз спортсмен сам вирішує і вибирає, де для нього буде найкраща підготовка.

Дізнавайся результати матчів Ліги чемпіонів у нас в Telegram!

Читайте всі новини по темі "WBC" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
2
Смішно
3
Цікаво
0
Сумно
1
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки

ads pixel