Життя в Італії зупинилося: журналістка вразила розповіддю із самого пекла коронавірусу
Журналістка з Риму Анжела Джуффіда розповіла, на що зараз перетворилася Італія після більш ніж місяця боротьби з коронавірусом.
Своїми відчуттями вона поділилася на сторінках The Guardian.com. Авторка згадує 23 лютого, коли в Італії оголосили про драконівські заходи боротьби з коронавірусом.
"У той день я встала рано вранці, щоб прогулятися озером Альбано в Кастель-Гандольфо, приблизно в 40 хвилинах їзди від Риму. Я вийшла з дому, взявши з собою блокнот і ручку. Через 20 хвилин надійшло оголошення про те, що 11 міст Італії – 10 у регіоні Ломбардія, а також Венето, – будуть закриті.
ЧИТАЙТЕ: ОСТАННІ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС
Сидячи біля озера, я відчула, що життя, яке ми знали, зупинилося. До кінця дня померли три людини, і 152 були заражені.
Ми знали, що COVID-19 прибув до Італії в кінці січня, коли він був підтверджений у двох китайських туристів. Тоді мій сусід у Римі почав дезінфікувати перила на сходах і дверні ручки будівлі. "Ти ніколи не знаєш, що тебе чекає", – сказав він одного разу вранці, викурюючи цигарку. Тоді я подумала, що це параноя, не розуміючи, як те, що зараз відбувається в Китаї, може досягти Європи", – описує свої почуття журналістка.
"Коли спалах вірусу раптово з'явився, він застав нас зненацька. В останні роки я висвітлювала землетрус, лавину й обвалення моста в Генуї. Все це були трагедії, але причина і рівень руйнувань було видно. А розуміння спалаху коронавірусу, особливо на ранніх стадіях, було іншим – у тому сенсі, що загроза існує, але її не можна побачити і правильно зрозуміти", – йдеться у статті.
Журналістка згадує, що потрапити в закриті міста не було можливості, тому вона опинилася в Мілані, 25 лютого, як можна ближче до епіцентру подій.
І перший свій матеріал відправила з фойє готелю поряд із собором. "Поруч сиділа група туристів, кілька разів вони кашляли. Чи був у них коронавірус? Я стала більш пильною", – пише Джуффіда.
Перше розуміння масштабів трагедії прийшло тоді, коли вона поговорила з мером Кастільйоне-д'Адда, першого карантинного міста Ломбардії.
"Менш ніж за два тижні місто втратило 18 осіб, одним із яких був 55-річний чоловік, у якого не було проблем зі здоров'ям раніше. Троє з п'яти міських лікарів перебували на карантині, а двоє інших були госпіталізовані, вони заразилися вірусом. "У нас багато людей з високою температурою, які перебувають вдома, і до яких не може прийти лікар", – сказав тоді мер.
Однак у той час голоси медиків про те, що "це не гірше, ніж грип" або "мільйони вмирають від грипу "були сильнішими".
За словами кореспондента, тоді журналісти піддавалися критиці за те, що вони використовують коронавірус, щоб бути в центрі уваги.
"Бачачи, як мої друзі, які займаються малим бізнесом, турбуються за свої кошти, я відчувала себе винною. Але чим більше я писала, тим більше дізнавалася про вірус. Я думала про сім'ю, близьких, друзів, які могли бути уразливі для вірусу. Про тих, хто страждає від цукрового діабету або одужує після раку, про тих, у кого проблеми з серцем або тиск. Вірус вражає хворих і слабких. Люди вмирали завчасно, незалежно від їх віку", – сказала журналістка.
Коли ми розповідали історії про жертв, переповнені лікарні і про те, як Італія бореться, щоб поховати своїх померлих, жах вірусу став вражати людей, особливо за кордоном.
Коли один читач електронною поштою подякував нам за відповідальне висвітлення проблеми, я плакала.
Вся Італія перебувала під замком майже три тижні. Кожен день о 18.00 люди шикувалися, щоб послухати "військовий бюлетень", коли повідомляли оновлену інформацію про кількість загиблих і заражених.
У понеділок була надія: протягом двох днів кількість померлих зменшувалася. Тепер у нас тільки надія, що Італія скоро повернеться. І коли це станеться, я з нетерпінням чекаю закінчення походу навколо озера Альбано".