Візьміть участь
у розіграші
планшету на Android Взяти участь
Приз
ГоловнаБлоги

/Суспільство

"Зайцева на нас навіть не глянула": розповідь матері, яка втратила сина в харківському ДТП

78.5тЧитати матеріал російською

18 жовтня минулого року Світлана Виниченко втратила свого єдиного сина Олександра Євтеєва. У Харкові, на перехресті вулиці Сумської, під важким позашляховиком Lexus загинула і сестра дружини Олександра - Діана Берченко. Дружина Олександра, Ксенія, дивом вижила. Щоправда, як розповіла OBOZREVATEL.UA Світлана Виниченко, дівчині це далося дуже нелегко.

Рідні загиблих не вірять в те, що винуватці аварії - Олена Зайцева (вона керувала Lexus) і Геннадій Дронов (він їхав на Volkswagen Touareg) - будуть покарані. Досі слідство не може встановити з якою ж швидкістю рухався позашляховик Зайцевої. А їй самій чогось двічі проводили аналіз крові.

Світлану Виниченко дзвінок OBOZREVATEL.UA застав, коли вона виходила з церкви. Жінка розповіла, як живе після втрати сина. Ця розмова далася їй дуже нелегко. Далі від першої особи.

Страшна ніч

У нас Саша був єдиний син. Я добре пам'ятаю ту ніч. Приблизно в 12 ночі подзвонив сват Ігор. І сказав, що сталася аварія в Харкові, і нам з чоловіком потрібно приїхати. Ми якраз були в Києві. Питаю - хто там був? Каже, Саша, Ксюша і Діана. Мовляв, дівчинки постраждали, в реанімації їм роблять операції, Саша - нормально. Він тоді просто не зміг нам сказати все, що сталося. Каже, мені незручно розмовляти, тут лікарі прийшли...

Потім я йому дзвоню, а він трубку не бере. І я зрозуміла, що він щось не договорює. Ми їхали до Харкова, я з телефону зайшла в інтернет, а там новина за новиною... Коли я дійшла до списку загиблих, я не змогла його читати, дала чоловікові... Сашу ми шукали вже через поліцію, куди його відвезли.

Вони пом'якшили їй удар

Те, що Ксенія вижила, це величезна диво. Самі лікарі кажуть, що не чекали такого. Слідчі припускають, що Ксенія стояла між Сашею і Діаною, і вони своїми тілами врятували її, не дали їй загинути. Вона впала на них, голова не сильно постраждала, а основний удар припав на її тулуб.

Ксенія дуже бореться за себе. Лікарі кажуть, що тільки завдяки цьому вона змогла встати на ноги, вони думали, що вона залишиться в інвалідному візку. Вона кричала, сльози градом, але якщо їй сказали, що цю вправу потрібно зробити 20 разів, вона її зробить. Вона перенесла багато операцій. Вона вставала о 7 ранку і починалися процедури, прогрівання, масажі, розтяжки, потім записалася в басейн. І так до самого вечора.

Зараз вона вже вийшла на роботу, вона працює менеджером у кол-центрі однієї міжнародної компанії. Раніше вона керувала проектом, але зараз здоров'я їй не дозволяє. Лікарі кажуть, що не можна нервувати, не можна довго бути на ногах.

Батьки Ксюши дуже важко переживають горе, вони втратили Діаночку, сестру Ксюші. І нашого Сашу. Ми часто телефонуємо один одному, я намагаюся їх якось втішити, хоча самій дуже важко. Кажу, ну у вас же Ксюша є. Але діти не можуть замінити один одного... Нещодавно вони вийшли на роботу, хоча це дуже важко для них. Батько Діаночки до лютого був то на лікарняному, то за свій рахунок, він не міг працювати.

Просто сиджу і дивлюся в комп'ютер

Я теж пішла працювати. Я головний бугалтер. До аварії працювала відразу в декількох фірмах. Але зараз від двох довелося відмовитися. Я не можу підводити людей, це дуже складна і відповідальна робота. А я сиджу і просто дивлюся в комп'ютер, не можу зосередитися.

До квітня було дуже погано, а 30 березня був день народження Саші. Після цього я помітила, що на 5-10 хвилин вже можу поринути в роботу і не думати про своє горе. Розумію, що люди чекають, потрібно зробити, що аврал, і це дозволяє відволіктися. А потім знову все навалюється.

Друзі подарували нам кішечку, британку. Сказали, якщо ми не зможемо, то вони потім її заберуть. Вона зустрічає нас, і ви не уявляєте, встає на задні лапки, навіть трохи стогне, так радіє. Ну як їй не посміхнутися. За нею потрібно прибрати, погодувати, погладити, вона відволікає нас, і я нікому її вже не віддам. Ми назвали її Шунечка, Сашу нашого ми звали Сашунечка, хотіли, щоб імена були схожі.

З перших хвилин все було зумовлено

Ми з першого дня зрозуміли, що шансу покарати винних у нас немає. Навіть максимальних 10 років Зайцевої не дадуть. У мене була надія в душі, що хоч на 7-8 років посадять, але, мабуть, ні...

Наша адвокат, коли подивилася експертизи, каже, що вони аналізи у Зайцевої брали два рази, цього не потрібно було робити. Запитує у адвоката Зайцевої: навіщо? Та відповідає, мовляв, "для громадськості". Там з першої хвилини оформлення ДТП все вже було визначено. До сих пір не можуть встановити, з якою швидкістю їхала Зайцева. Хоча там є відео з декількох камер спостереження, в автомобілі є прилади, які все фіксують. Якщо ще в жовтні слідчий говорив, що швидкість її автомобіля була 98-110 км на годину, зараз вже говорять, що 80 км.

Навіть прокуратура, яка повинна представляти інтереси потерпілих, не на нашому боці. Наш адвокат намагалася запросити на суд тих, хто проводив аналізи, щоб зрозуміти, навіщо два рази проводили їх. Так прокуратура нас не підтримала.

Зайцеву перший раз я побачила в грудні на суді, коли їй обирали запобіжний захід. Я в залі суду стояла прямо навпроти неї, в двох метрах, я весь час дивилася на неї впритул. У залі з потерпілих були тільки ми з чоловіком. Решта - адвокати, прокурори, журналісти. Вона боком до нас сиділа, а коли встала просити вибачення у потерпілих, то мало не спиною до нас повернулася, навіть не глянула в нашу сторону.

Вітчим її на суди не ходить, приходить тільки її мама. Вона нас вражає своїми нарядами, то в норковій шубі прийде, то в мутоновій.

Якби не тиснув на газ

Що стосується другого винного аварії, Геннадія Дронова, то спочатку ми навіть думали, що він не винен. Але коли подивилися, які свідчення він давав, і результати експертизи... У мене чоловік водій, механік, він розбирається в аваріях. Дронов, виявляється, бачив Зайцеву, він поїхав на жовтий сигнал світлофора і набирав швидкість. Розумієте, якби він не тиснув на газ, вони б не зіткнулися, або машину б не відкинуло на людей, не було б таких жертв! Навіщо він тиснув на газ... Це величезна біда...

Навіть не намагалися зустрітися

На початку Зайцева прислала нам на картку 50 тис. грн. Я не знала, що це від них, просто прийшла СМС з такою сумою. Я навіть злякалася, але в банку не кажуть, хто її відправив. Запитала у хлопців, з якими Саша працював. Вони кажуть, може, хтось зібрав допомогу і однією сумою відправив. А потім вже у слідчого ми зрозуміли, що це вони. Зайцеви спокійно нам дали дані своєї банківської картки, щоб ми повернули гроші. Ми повернули.

А потім мені адвокат пояснила, що навіть якщо ми повернули ці гроші, все одно в суді цей факт буде служити пом'якшувальною обставиною для Зайцевої. Краще б я ці гроші в дитячий будинок відправила, там вони потрібніші...

Ксюшу ми всією сім'єю витягуємо, у неї крім ніг пошкоджені внутрішні органи, їй ще належить складне лікування. Дуже допомагають люди і лікарі, дають знижки.

Але якщо з іншими постраждалими сім'я Зайцевої зустрічалася, то до нас навіть не зверталися. Їх адвокат каже, що ми відмовилися від зустрічі. Але це не так - вони навіть не намагалися з нами зустрітися.

1
Коментарі
65
5
Смішно
7
Цікаво
181
Сумно
9
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Nikishov Алексей
Nikishov Алексей
Как я ее понимаю - у самого такая же ситуация была. Хорошо, что сын выжил. А виновника не наказали - следователь уничтожил все улики. Вот такая у нас правоохранительная система. И охраняет она только права толстосумов, к сожалению.
Показать комментарий полностью

Наші блоги