Блог | Я боюся дзвінків зі словами "дай концентратор"
Людину виписують з лікарні з негативним ПЦР-тестом, але у неї ураження легень 80%. Вона без кисню не може існувати. Може, за 3-4 місяці легені відновлять функцію, хай не на 100%, і вона зможе сама дихати. Але зараз вона не може.
Людей з сатурацією 70-80 виписують додому із приписом "кисневий концентратор". І все. Людей виписують в нікуди.
Це дуже розповсюджене явище. У Лесі Литвинової, яка очолює фонд "Свої", лежить стопка цих виписок, коли людей з такою сатурацією виписують і кажуть: шукайте самі, де вам взяти кисень, він вам вкрай необхідний.
Я не знаю, як це витримує Леся, але вже навіть я почала боятися дзвінків від знайомих з проханням "дай концентратор".
Щодо Києва і тієї людини, для якої я вчора шукала концентратор – це лікарня №8 на Кондратюка. Ми запросили офіційний документ з лікарні з печаткою, він в мене на руках, де написано, що пацієнт такий-то такого-то року народження має таку-то сатурацію і вкрай потребує кисню.
Зі словами лікарів "шукайте, де хочете", його родичі були відправлені шукати кисневий концентратор. Я не знаю, що було б з цією людиною вранці, якщо б вчора з середини дня йому не відвезли цей концентратор.
На сьогоднішній день він забезпечений. Але він забезпечений не державою, а волонтерськими силами, забезпечений Лесею Литвиновою і її фондом.
