Виїхати не можна залишитися: історія датчанина, який віддав перевагу Україні перед батьківщиною - новини України | Обозреватель
Ви приймаєте участь
в розіграші
Xiaomi Redmi 5 PlusВзяти участь
ГоловнаБлоги

Виїхати не можна залишитися: історія датчанина, який віддав перевагу Україні перед батьківщиною

18.7тЧитати новину російською

"Обозреватель" публікував дуже багато матеріалів з розповідями українців про те, як вони влаштувалися в еміграції. Однак на цьому тижні ми пропонуємо нашим читачам абсолютно протилежну історію - про людей, які могли б легко виїхати з України в одну з найрозвиненіших країн світу, але залишилися і не шкодують.

Сподіваємося, що в майбутньому таких історій на нашому сайті буде все більше, а ось розповідей про еміграцію поменше. Ну а тепер слово автору.

Ольга Фінк - дизайнер інтер'єрів з Дніпра. Її чоловік - Брайан , IТ-фахівець, в 2012 році переїхав в Україну з рідної Данії. Зовсім недавно данцеві запропонували привабливі умови роботи в Копенгагені. Але паруне залучили навіть вигідною пропозицією в розвиненій країні.

Вони зробили вибір на користь Києва, де продовжують жити і працювати. Чому інтернаціональна сім'я зробила вибір на користь України - читайте в їх інтерв'ю "Обозревателю".

Розповідь Ольги

Що приваблює в Україні

Коли ми тільки познайомилися з Брайаном я все допитувалася, чому він переїхав з однією з найбільш соціально розвинених країн світу в Україні. І тоді він мені чесно відповів: "Можливості"!

Постійні політичні та економічні зміни в Україні він не сприймав як перешкоди до зростання, а навпаки, як шанс домогтися ще більшого. Він говорив, що в Данії такого не побачиш, там все так стабільно, що стає нестерпно нудно. Напевно, це і є відповідь. Якщо у тебе є бажання і вміння швидко адаптуватися до нових обставин, то можливості реалізувати себе майже безмежні.

Живучи тут, ми надто звикли критикувати всі, що відбувається навколо. Але працюючи в креативній сфері я точно можу сказати, що у нас величезна потреба в грамотних фахівцях.

Так, в Європі все простіше, більш відкрита і підготовлена ​​публіка, сучасна освіта. Але в той же час є запекла конкуренці. Як на мене, молоді фахівці маючи відкритий розум, бажання вдосконалюватися мають набагато більше шансів себе реалізувати тут, так як ця ніша в Україні ще тільки починає заповнюватися.

Що викликає дискомфорт

Для нас істотним недоліком є ​​погана екологія і переобтяжений дорожній рух. Постійні пробки і рівень забруднення від автомобілів - це те, від чого ми не можемо сховатися і це негативно впливає на здоров'я. Старі машини та автобуси, які рухаються з чорною хмарою диму позаду них - це точно те, чого не зустрінеш в Європі. Дуже сумно, що це допускається у нас в країні, і не контролюється з боку держави. Водії ігноруючи правила виїжджають на перехрестя, тим самим блокуючи рух, який і так ледь рухався. Від цього тільки збільшується кількість пробок і забруднення повітря.

Крім цього хотілося б, щоб за станом будівель Києва стежили в потрібній мірі. Ми часто гуляємо пішки в центрі і бачимо багато красивої архітектури, але через відсутність фінансування, або з якихось ще причин, багато будинків виглядають жалюгідно. Те ж стосується стану під'їздів. У Європі, наприклад, відповідальність за стан під'їздів лягає на всіх мешканців під'їзду. У нас же за цим не стежать ні мешканці, ні комунальні служби.

Якщо вже зовсім говорити про ідеальну картину, то не вистачає можливості сортування сміття. Ми намагаємося відокремлювати пластик від органічних відходів, збираємо окремо батарейки для переробки, але під нашим будинком стоїть всього один сміттєвий бак, куди люди зливають все підряд ... Це знову повертає до думок про екологію і про те, що всі просто закривають очі на те, що все це сміття і забруднення впливає на їхнє здоров'я.

В гостях добре, а вдома краще

Київ - це наш дім, і навіть коли ми подорожуємо в Європу, незважаючи на всі очевидні переваги, завжди чекаємо повернення. Так, буває сумно, і хочеться щоб місто було чистіше і люди усміхалися частіше. Але у житті в Києві є багато плюсів. Щоліта ми їздимо кататися по Дніпру на каяках, багато гуляємо, влаштовуємо пікніки з друзями. Це все ті принади, які можна відчувати не залежно від місця проживання.

Можна нескінченно довго шукати недоліки, нудьгувати за красивою Європою, але ми щасливі там, де ми є. І поки наш вибір жити тут, ми з радістю чекаємо кожну посадку в Борисполі.

Ще один з безперечних плюсів повернення, це похід в улюблені місця без страху бути розореними європейськими цінами. Кожен раз йдучи в ресторан в Данії я з жахом дивлюся на чек. Данці взагалі в основному харчуються вдома і похід в ресторан це тільки по якомусь приводу. Тому те, що там вважається розкішшю ми можемо дозволити собі трохи частіше і це завжди ще приємніше усвідомлювати після повернення.

Але ще буквально пару років тому для мене кожне повернення супроводжувалося сумом. Мені здавалося, що залишися ми в Європі, то життя відразу стала б краще. Але природно, це не правда.

В Європі я зустрічала таких же незадоволених життям людей, як в Україні. Ілюзія імміграції дає нам надію на те, що змінивши місце проживання ситуація в душі автоматично налагодиться. Але, на жаль, якщо ти не відчуваєш щастя nfv де ти вже є, то не багато шансів, що з імміграцією проблема зникне. Швидше за все причина не в оточенні, а у внутрішньому настрої. І коли я пропрацювала ці внутрішні питання, мені стало набагато вільніше повертатися.

Я перестала відчувати себе заручником ситуації і країни, а навпаки відчула радість за можливість вибору місця проживання і стала цінувати місце в якому живу. Тепер, це не примусове зобов'язання, а вибір, і це багато що змінює в ставленні до поверненням.

Що підштовхувало до еміграції з України

Найпростіше було б сказати, що ми хотіли втекти з бідної, корумпованої України в нормальну, високорозвинену країну. Але по правді сказати, це не зовсім так. Все було досить прозаїчно: для нас переїзд означав можливість професійного росту для Брайана і новий досвід життя в європейській країні для мене. Звичайно, як бонус ми б отримали чисте середовище навколо, високий рівень безпеки, соціальні гарантії та повагу до особистих і робочим кордонів.

Останнє, правда, було важливим плюсом на користь переїзду. Нормальний робочий графік - це те, чого нам дуже не вистачає зараз. Живучи в Україні ми обоє працюємо надто багато, а коли не працюємо, то найчастіше такі втомлені від роботи, що немає сил нема на що. І це замкнуте коло, яке ми усвідомлюємо і намагаємося розірвати.

Ми розуміємо, що якщо так довго продовжувати, то це точно не піде на користь ні нашій родині, ні здоров'ю. У Данії робочий графік Брайана був би з 8 ранку до 16 вечора. А по п'ятницях взагалі до 14. І Світ не руйнується. Для нас це поки мрія, але ми будемо намагатися до неї хоч трохи наблизитися навіть живучи тут.

Чому вирішили залишитися в Україні

Це було не просте рішення. Ми підписали контракт на роботу, зробили передоплату за житло. Здавалося, рішення остаточно і непохитне. Але ми чомусь не були так схвильовані і щасливі з приводу переїзду, як нам здавалося ми мали б бути. Ми ж цього хотіли. Адже так…?

За три тижні до переїзду Брайану прийшов лист з пропозицією нової роботи в Україні. І тут ми зависли. Не буду описувати наші муки вибору, але через тиждень, зваживши все, ми зрозуміли що ще не готові їхати.

Так, в Європі добре, але тут дім, друзі, родина. Мінуси є, і ми їх усвідомлюємо, але напевно поки вони не так значимі, щоб змусити нас виїхати. У Києві ми можемо дозволити собі гарне життя завдяки низьким податкам і відносно низькими цінами. (В Данії ми повинні платити 55% податку, а в Україні в рази менше).

Мені здається, коли ми прийняли це рішення, Брайан був радий ще більше мене. За 6 років в Україні в його житті сталося більше зростання і змін, ніж за 30 років життя в Данії. І як би не було складно іноземцю в нашій країні, для нього Україна - це другий дім.

Розповідь Брайана

Думаю, що кожен повинен спробувати пожити в іншій країні. Це дає дуже важливе розуміння світу, його проблем і можливостей. Це розширює культурний і міжособистісний досвід. Ми живемо в Україні з дружиною в основному через роботу. У порівнянні з Данією тут робочий день довший і залишається мало часу для сім'ї. Через це складно організувати покупки, прибирання ... і це мінус в порівнянні з тим, що у мене було в Данії. У п'ятницю в Данії скорочений робочий день, сім'ї їдуть за покупками, щоб на вихідних провести дозвілля разом.

Один в полі воїн

В Україні я не можу чекати допомоги від добре діючих державних установ, загальної підтримки. Це все дуже відрізняється від того, до чого я звик в Данії і відчуваю, що багато простих речей тут здійснюються більш складніше і займають багато часу.

Це призводить до висновку, що я повинен бути всюди першим. Люди менше сконцентровані на тому, щоб принести користь суспільству, і більше на тому, як вибити собі перевагу.

Це один з факторів, які розчаровують найбільше. Це повинно змінитися для того, щоб країна змогла розвиватися. У той же самий час я зазнав багато позитивних прикладів в Україні. На побутовому рівні - у нас є жінка, яка прибирає у нас в будинку. Чого я б ніколи не зміг дозволити собі в Данії.

Робота

Професійно щасливий працювати в міжнародній IТ-компанії і я позитивно здивований кількістю талановитих людей в Україні. Так, у нас все ще існують непорозуміння у веденні бізнесу. Але я радий знаходитися на такій посаді, де можу впливати на процес і ділиться досвідом.

На мою думку, Україна може багато чого запропонувати. Я бачу багато людей, які здивовані від того, яким складним може бути переїзд до Західної Європи. Ти знаходишся далеко від друзів і сім'ї і складно знайти на новому місці близьке оточення. І тобі треба прийняти, що ти будеш перебувати більшу частину один.

Рівень життя там вищий, але й витрати теж. В Україні у ІТ-спеціаліста купівельна спроможність набагато вище, ніж у людей інших професій. У той час як в Європі він буде отримувати як і всі інші.

Соціальна адаптація

Вивчення нової культури - це завжди цікаво і весело. Наприклад, коли вранці приходиш в офіс, то потрібно потиснути руку всім чоловікам. І це дивно, так як в Данії так не прийнято. Чому тоді з жінками не вітаються рукостисканням? Я продовжив датську традицію: просто говорю "Привіт!", коли бачу людину. Скільки разів за день зустрічаємось, стільки і привітаюсь. На що вони здивовано відповідають: "Ти що забув, ми вже зустрічалися".

Коли заходиш в нову культуру відкрито, з ясним розумом, то це великий плюс! Для мене це не було проблемою. Існують маленькі моменти, які потрібно врегулювати, але я також впевнений, що моїм колегам необхідно врегулювати комунікацію зі мною. Я повинен пристосуватися і вони теж.

Прихований діамант

Звичайно ж, будучи зайнятим на роботі важливо насолоджуватися життям, коли з'являється можливість. Ми відвідуємо ресторани в Києві і я дуже здивований від високої якості закладів.

Я пам'ятаю, коли приїхав в Україну, ТО не міг знайти нормальної піци або бургера. Але сьогодні, через 6 років, я бачу величезну кількість ресторанів високого рівня, які не поступаються європейським. І це те, що я рекламую всім, кого знаю. Україна - прихований діамант, коли мова йде про культуру їжі.

У цієї країни великий потенціал і я радий бути її частиною.

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги