Українські політики плутають свої рейтинги з довірою
Заручники недовіри
Ми часто бачимо як люди, які потрапили у владу, раптом починають сильно відрізнятись від того, як ми знали їх раніше. Насправді, люди не міняються, ми просто щось перестаємо бачити і щось перестають бачити вони. Як правило, ми не бачимо того шаленого навантаження, яке лягає на них. На держслужбі вирішувати щось цілими ночами, без вихідних, і відпусток – це норма. Але є те, що не бачать ті, хто обіймає посаду – вони не бачать недовіру.
Коли ти не у владі, то недовіра відчувається навколо. В транспорті, в родині, на роботі, ти постійно бачиш цих 90% людей, які недовіряють владі. Але коли ти на посаді – то цієї недовіри не видно. Це породжує викривлене сприйняття реальності, коли те, що є результатом недовіри починає здаватись "проісками врагов".
Українська влада є заручником недовіри. Коли тобі недовіряють – ти ні в чому нікого не можеш переконати. Всі твої аргументи наперед осуджені і визнані неправдивими. Ні відеозйомки, ні аудіозаписи, ніщо з цього не може переконати людей, коли вони вам не довіряють. Недовіра робить тебе неспроможним, бо недовіряють не тільки на кухні чи на Майдані, недовіряють твої підлеглі, твої радники, бізнес-партнери. Вони всі не впевнені в твоєму майбутньому. Тому влада без довіри падає дуже швидко.
Читайте: Как вылечить больную нацию
В Україні політики плутають свої рейтинги із довірою. Насправді, рейтинг політичної сили є наслідком пропозиції, гірших або кращих політичних сил, але аж ніяк не показником довіри. Показником довіри є кількість людей готових вийти на твою підтримку. От у Ердогана є довіра, яка дозволяє йому зламати хребет армії. А у Петра Олексійовича є рейтинг, і то на тлі відверто геть поганої пропозиції інших. Помилка співвідношення рейтингів і довіри змушує політиків ганятись за першим, і абсолютно нічого не робити по другому. На цьому тлі ще гірше, що ключова не змінна стратегія влади – тримати рейтинг за рахунок пониження опонентів. Легше когось "вимастити в лайні", чим переконати когось щиро тебе підтримати.
Як же здобувається довіра?
1. Сказано – зроблено. В основі довіри лежить політична відповідальність. Тому такою важливою на Заході під час виборів є політична програма. Здатність політика виконувати свої обіцянки, а не відмазуватись за їх не виконання – ключовий критерій довіри
2. Зроблено – скомуніковано. Люди мають знати про те, як виконуються обіцянки. Комунікація – це єдиний зв'язок виборця і політика між виборами. Виборець нічого не знає про складні процедури роботи всередині органів влади, все що його цікавить, чи виконує політик свої обіцянки
3. Не зроблено – визнано. Визнавати свої помилки – це чесність, а не слабкість. Вийти і чесно сказати, що щось не вдалося – це про довіру до виборця.
