Блог | "У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку..."
Сидимо з товаришем, п'ємо каву.
Підходить досить молодий бомж з борідкою. Здалеку майже не помітно,що бомж. Але вже зблизька очевидно. І запах...
- Прастітє, у вас єсть восємь грівєн?
Товариш: Ні.
Бомж до мене: А у вас?
- Є, кажу.
- Дайтє пожалуста, Мнє на мінєральную воду, ви нє падумайтє (хоча запах перегару не дає повірити в цю "легенду").
Я: Так давайте я вам дам пляшку мінеральної води!
Бомж мнеться:
- Ну, давайтє.
Я йду з ним до своєї машини, відчиняю, дістаю велику пляшку мінералки (я завжди маю з собою) і даю.
Бомж інтелігентно робить вигляд, що шукає в своєму гаманці гроші, щоб заплатити. Я відмахуюсь і йду назад до кави.
Бомж, тримаючи в руці пляшку з водою, підходить до перехожої: "У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку...".
Читайте: Львов — не Польша, Крым — не Россия!
Знову про бомжа.
Біля метро "Арсенальна" "полює" бомж.
Підходить до моєї дружини.
- Дайтє пять грівєн. Мнє поєсть. На булочку.
Дружина: "Так ходімте, я вам куплю булочку і до булочки".
Бомж: "Ви што, сумашедшая?!".
Читайте: Авто - это дойная корова?
Якось я працював на будові біля метро Лівобережна.
Будував магазин. Працював сам.
А за харчами ходив на ринок через дорогу.
Вразив бомж. Молодий ще хлопець, який пробував заробити грошей, співаючи українські патріотичні пісні.
Я його потягнув до себе на будову, нагодував, Запросив наступного дня знову.
Потім запропонував йому ставати зі мною до роботи в парі. Запропонував жити у мене в підсобці і запропонував хорошу зарплату. Реально хорошу.
Він відмовився і знову пішов співати пісні біля метро.
