У Росії тепер розв'язані руки

Люди беруть участь у заході з нагоди 77-ї річниці визволення Донбаської області

7 вересня зранку Україна заявила про порушення режиму повного і всеосяжного припинення вогню на Донбасі. Причиною стала загибель двох українських військових та поранення ще трьох біля населеного пункту Шуми, що біля окупованої Горлівки, – пише Лариса Волошина для День. – До цього, лідер бойовиків Денис Пушилін заявив, що 7 вересня так звана "міліція ДНР" відкриє вогонь по українським укріпленням в районі населеного пункту Шуми. Мовляв, через те, що Україна порушує перемир’я, укріплюючи свої позиції. Україною одразу ж було скликано екстрене засідання Тристоронньої контактної групи. Це відбулося 5 вересня. Тож обстріли 6 вересня, які призвели до людських втрат — це відповідь бойовиків та їх господарів на дипломатичні зусилля України.

Сказати, що тактика безпідставного звинувачення української сторони у порушенні, а потім атака на її позиції, закомуфльована під "вогонь у відповідь" — це щось несподіване — так ні. З моменту оголошення перемир’я, обстріли не припинялися ані на мить. Тільки от називалися вони "провокативними" та такими, що "спрямовані на зрив домовленостей про режим припинення вогню". Після кожного повідомлення про постріли, українські владці поводилися так, наче ворожий вогонь — це щось несерйозне. Українська сторона з самого початку демонструвала, що її план — це не заявляти про порушення перемир’я, навіть якщо воно буде тривати під ворожу канонаду.

Тут треба нагадати, що згадане перемир’я було підписане як раз в ту мить, як на лінії зіткнення помирав український десантник Ярослав Журавель. Він кілька днів стикав кров’ю без допомоги, попри те, що рятувальна група, членом якої він був, потрапила у засідку після прямої домовленості з росіянами про ненапад. Ба більше! Після того, як безпеку гарантували представники ОБСЄ. Країна, яка себе поважає, не домовлялася б про "подальші кроки на шляху до миру". За жодних обставин. Це із самого початку закладає зневагу до підписаного документу. Ще один момент. В договорі, про порушення якого заявляє Україна, чітко сказано, що сторони домовилися про повне припинення вогню. А отже, заявляти про зрив домовленостей потрібно було з першим розірваним боєприпасом. Чинна влада сама створила у ворога упевненість, що його агресивні дії залишаться безкарними.

Абсурдність ситуації полягає в тому, що навіть зараз, коли кількість загиблих не дозволяє мовчати, в МЗС наголошують, що загострення — це "спроби зірвати режим припинення вогню і створити суттєві перешкоди для процесу мирного врегулювання в цілому". Тобто, перемир’я триває, але воно під загрозою? Дмитро Кулєба звернувся до очільника російського зовнішньополітичного відомства Сергія Лаврова з проханням про термінову зустріч і послався на домовленості Тристоронньої контактної групи від 22.07.2020. Ті, в яких Росія не є відповідальною за дотримання режиму всеосяжної тиші. А Офіс президента оприлюднив вимогу до країни-агресора "втрутитися у ситуацію та вплинути на провокаційну поведінку незаконних збройних формувань у Донецькій та Луганській областях з метою збереження режиму припинення вогню".

Як би не було обурливо чути в офіційних українських заявах натяки про непричетність Кремля до кровопролиття, але саме на це погодилася Україна, підписавши те ганебне перемир’я. Для того, щоб уникнути кровопролиття, Україна мала б заявляти про зрив домовленостей одразу ж після першої ж провокації. А краще, вона взагалі не мала б підписувати документ, в якому у якості самостійного відповідального суб’єкта згадуються "збройні сили ОРДЛО".

Найгірше в цій ситуації навіть не те, що перемир’я зірване. Найгірше, що під час його підписання більшість українських експертів навіть не помітили, що у нас змінився партнер по перемовинам у ТКГ. Всі настільки захопилися "размишлізмами" на тему, чи дотримається Путін припинення вогню, чи входить мир на Сході України у російські інтереси, що абсолютно не звернули увагу на відсутність повного тексту домовленостей у відкритому доступі. Хоча тез про "командування збройних сил ОРДЛО" було достатньо, щоб вимагати від влади відкликати український підпис під тими документами. Росія поступово вислизає з під відповідальності. Не без української допомоги.

Вам це не здається божевіллям? Спочатку винести агресора за дужки, а потім викликати її високопосадовця, щоб вимагати від нього вплинути на "ту сторону". От тільки це не протиріччя. Це визнання Росії посередницею у "внутрішньому конфлікті", скріплене кров’ю українських військових. Погодившись обходити у своїх заявах роль Росії у військових діях, чинна влада сама створила ситуацію, при якій їй нема про що звертатися до партнерів. Кого має осудити цивілізований світ у зриві режиму тиші? Пушиліна? Командування "збройних сил ОРДЛО"? Дарта Вейдера? У Росії на сьогодні розв’язані руки. Тепер, після того, як офіційний Київ зробив до неї звернення про посередництво, вона може розпочати наступ з ціллю "відновлення територіальної цілісності ОРДЛО". Адже винна буде не вона. "Всі питання до тих, з ким ви підписували домовленості про припинення вогню".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Джерело:day.kyiv.ua
УкраїнаПеремир'я на ДонбасіВійна на ДонбасіРосійсько-український конфліктДонбасНовини ДонбасуДмитро КулебаДенис Пушилін