Блог | Свято 8 березня "підмінили": радійте життю!
Історія "свята 8 березня" досить довга, їй більше 110 років. В Америці, в Європі, в цивілізованих країнах тоді розпочався масовий рух за права жінок, який мав різні форми. Однією з найбільш відомих форм була демонстрація.
У 1908 році відбулась одна з найбільш масових демонстрацій – більше 15 тисяч жінок у Нью-Йорку вийшли за свої права, за рівність, і найголовніше, за можливість голосувати на виборах. Це сталося 8 березня.
Після цього комуністка Клара Цеткін, досить відома на нашому просторі, тому що при Радянському Союзі був розвинений її культ, запропонувала ввести Міжнародний день жінок і щороку у єдиний для всього світу день проводити масові акції протесту за права жінок. Ця ініціатива була підтримана, і найближчі 10 років, а в деяких країнах набагато довше, у Європі, США, Канаді одночасно проводилися мітинги, демонстрації та інші акції для привернення уваги суспільства до жіночих проблем.
Проте свято не завжди проходило 8 березня. Були різні дати: інколи наприкінці лютого, інколи в березні чи в травні. Цей день "плавав".
У 1917 році один з таких масових жіночих мітингів у Російській імперії призвів до початку лютневої революції. Фактично саме тоді те, що розпочиналося як мітинг за права жінок, переросло в повноцінну революцію. Було скинуто царя Миколу II і взагалі всю російську монархію.
Коли комуністи прийшли до влади, то запропонували кожного року проводити жіноче свято на честь саме того епохального мітингу. Так сталося, що мітинг у 1917 році був проведений 23 лютого, але за старим календарем. Після введення нового календаря ця дата припала на 8 березня. Саме на цей день призначили свято, і з 1966 року воно стало ще й вихідним днем, яким і залишається в нас по інерції і досі.
Читайте: День инвалида-ударника и цирк с конями
Окремо треба зазначити, що у багатьох інших країнах, зокрема в тих, де при владі були комуністичні чи соціалістичні режими, наприклад, в Північній Кореї, Китаї, Лаосі і в інших країнах, так само, як і в Радянському Союзі, 8 березня було святковим або вихідним днем.
Але чисто з точки зору логіки сталася типова підміна понять. І замість того, щоб в цей день жінки, як і досі відбувається у багатьох цивілізованих країнах, як і 100 років тому виходили на мітинги, звертали увагу на свої проблеми... А проблеми у жінок залишаються, проте стають іншими.
Так от, замість цього на радянському і пострадянському просторі це свято "скотилося" до типового вихідного, коли жінці може квіти подарують і коробку цукерок чи чоловік приготує сніданок. А сам сенс цього свята – привернення уваги до жіночих проблем – був втрачений на 100%.
Але ж проблема в тому, що жіночі проблеми і в Україні, і в інших країнах пострадянського простору нікуди не поділися. І фактично увага до цих проблем не привертається так масово, як це залишається в Європі, США, Канаді і в інших цивілізованих країнах. Там постійно відбуваються мітинги, акції з привернення уваги до жіночих проблем, і вони приносять результати.
Насправді у нас дуже важливі проблеми – насильство проти жінок, домашнє насильство, обмеження жінок в працевлаштуванні - не вирішуються. Це свято фактично декларує: "У вас же свято є, навіть вихідний, радійте життю, а ваші проблеми ми вирішимо іншим разом".
На мою думку це неправильно. Тому можливо при грамотній інформаційній політиці держави і найголовніше при бажанні самого жіночого суспільства вони згадають нарешті, якщо це свято буде відмінено, справжній сенс цієї дати. І почнуть активніше привертати увагу до дуже важливих проблем жіночого суспільства, на яке ми дуже часто не звертаємо уваги взагалі.
Тому що це не свято заради свята. Воно починалося як політична акція з привернення уваги до проблем, і на мою думку, воно має таким залишатися, оскільки більшість цих проблем в Україні не вирішена.
