Блог | Роль польової сумки в перемозі над Путіним
Для мене, служба в армії розділилась на два етапи – перший до війни, коли наша армія займалась постійними і нескінченними "смотрами", польовими сумками, "трєвожними чємоданами" і всякою іншою, як на мене, абсолютною дурнею, як то "клєєнієм карт", їх розмальовуванням і ще чим завгодно, що абсолютно не пов’язано хоча б віддалено із реальним навчанням та підготовкою до ведення бойових дій, особливо в сучасних умовах гібридної війни, але так, як все це відбувалось під серйозною для кожного піхотного офіцера і не зовсім осмисленою мною назвою – заходи оперативної підготовки, що для тих самих піхотних офіцерів, є майже "священою коровою", то всі це мали сприймати, як обов’язковий "намаз", без якого жити просто не можливо, якщо ти вважаєш себе справжнім військовим.
Читайте: "Русский мир" трещит в России
Другий етап особисто для мене виник у 2014 році, коли Росія неоголошено розпочала з нами війну, яка до речі точиться вже 4-й рік, це для тих, хто взагалі-то про неї вже забув, чи може й досі нічого не чув. Так от, всі ротації в АТО пройшли для мене дуже дивно – перша, на самому початку, в липні 2014 залишилась в пам’яті тим, що робота велась феєрично, було абсолютне розуміння з боку керівництва штабу АТО до того що ти робиш і вирішення всіх питань майже в режимі он-лайн, повна свобода дій, лише працюй, лише дій і це насправді було неймовірно, а головне продуктивно.
2-га ротація, була майже відразу після першої на початку 2015-го і вже було якось не так, вже на кожну дію треба було оформити "потрібні бумаги" з обгрунтуванням, яким в подальшому мав відповідати і твій кожний крок, а тертя – то було вже все не так і мій приїзд зустрів мене трьома службовими розслідуваннями за перші два тижня роботи на посаді заступника командувача АТО (з певного напрямку).
Читайте: Гастелло – летчик и основатель авиации "ЛНР"
Разом з тим, було в цих трьох доволі різних ротаціях і дещо спільне -вони усі, а це в сукупності рік проведений в АТО, минули для мене без, не повірити, польової сумки і того "трєвожного чемодана", з якими ми постійно шикувались перед війною на нескінчених стройових смотрах (оглядах, по нашому) і я навіть не можу зараз повірити у те, як я без них взагалі-то зміг прожити і навіть, що гріха таїти – вижити, бо насправді, це неможливо.
Скажу більше, але, це вже майже крамола – жодного офіцера, сержанта чи навіть солдата з тією сумкою в руках, чи то на шиї, я не бачив. Більше того, не можу пояснити чому, але й жодного генерала з "тривожним чемоданом" чи з планшетом на "бодрах" я теж не зустрів, може звісно вони й були, але десь в інших "секторах" і от завтра, маємо стройовий огляд і, о дивина, саме з отими польовими сумками на шиї (то прошу не путати з ярмом, бо ярмо - то в коняки чи у вола, як виключення, може бути й у корови, а от польова сумка то ні, вона не може бути а ні у вола чи то у корови, а лишень може висіти на офіцерові і то все, хочу вам сказати, не є усе однаково).
Читайте: Путин предложил создать в Херсонесе "российскую Мекку"
Не "обладаючи" ментальністю отого справжнього "піхотного охфіцера", я може звісно чогось у цьому всьому, важливому для себе й не розумію і чогось таки трохи "недоганяю", без тієї ментальності, але якщо ці сумки конче потрібні кожному офіцерові і не лише, то чому я їх не бачив в АТО, чому хлопці не замовляють їх волонтерам замість планшетів, "ночніків" і тепловізорів, а якщо вони не потрібні, то навіщо тоді, якась мудра людина заставляє мене завтра стояти на отому смотрі (огляд по нашому) і демонструвати йому всі принади тієї сумки (торба по нашому). А отой перевіряючий має ж перевірити в цій торбі по нашому чи не малу кількість усіляких причандал, як то: олівці (прості, кольорові), фломастери, курвіметр, циркуль, компас, гумка, робочий зошит, довідковий матеріал, ніж перочинний, офіцерська лінійка, карта автодоріг України і нарешті увага, конверти поштові аж 5 штук. До речі, зошит має бути обов’язково "робочий", бо якщо він святковий, або парадний, вже все – не той хвасон, не підійде, принаймні, саме під цю сумочку, ну це, як не кожна собачка з бантіком підходить під голубеньку сумочку для витончених панянок. Тоді або сумочку треба міняти, або бантік, або собаку стригти.
До речі, ви давно писали листи в конвертах "на дєрєвню дєдушкє" (по нашому в дупу)??? Як, взагалі не писали? То ви якісь мабуть дикі всі люди, бо ж ви тоді поняття не маєте, навіщо оті конверти у тій самій сумочці, хоча, якщо чесно, то і я теж не можу за це второпати. Скажу більше, я навіть не розумію, навіщо мені здалась ота сумочка, без якої я прекрасно обходився як в АТО, так і в повсякденній діяльності і єдине, де я її використовую, так це на тих оглядах, то виходить її призначення виключно для оглядів???
Читайте: Русский след на украинском Донбассе
Більш того, через це все, в мене виникає дивне, якесь геть не військове питання, а наскільки мені, конче потрібно, як полковнику, для мого самовдосконалення та належного виконання службових обов’язків, завтра витрачати купу часу на те, аби вийти та постояти на плацу з тою сумкою???
Невже лише у військових та ще й під час війни є повно непотрібного та навіть зайвого часу, який вони можуть дозволити собі витрачати на усілякі шикування та "стояння" на тих смотрах чи то оглядах для демонстрації нікому не потрібних конвертів в так само не потрібних сумках???
Хоча ні, та сумка, як і той огляд потрібен виключно, аби прокомпостувати мізки на тому смотрі і від цього виникає дивне враження, ніби і не було того Майдану, війни тієї не має і загиблих хлопців теж не має і ніколи не було та взагалі нічого не було з втратою Криму та Донбасу. Лише стройові смотри є і оті польові сумки з конвертами ніколи ненаписаних листів і нікому не відправлених листів...
Звісно, це геть не показник наявності чи відсутності реформ в нашій армії, бо реформи самі по собі і вони йдуть на повну катушку і це всі бачать, а смотри з конвертами – самі по собі, але все одно чогось я тут не розумію, хоча думаю, завтра мені все розвидниться на тому ж смотрі, а може ще й сьогодні розтлумачать, як тільки-но вийде цей матеріал….
