Радіація нікуди не поділася! Чому Чорнобиль навіть через 34 роки – бомба сповільненої дії

Рівно 34 роки тому відбулася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Десятки кілометрів навколо станції стали зоною відчуження із повною забороною вільного доступу людей до цієї території. Навіть після стількох років місцевість все ще становить небезпеку через велику концентрацію радіоактивних речовин та високу ймовірність опромінення.

Про екологічну ситуацію в Чорнобильській зоні та перспективи її відновлення OBOZREVATEL поговорив із заступником директора Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів і радіоекології Сергієм Гащаком.

– Яку небезпеку все ще таїть у собі зона відчуження – за 34 років після трагедії?

– Радіація нікуди не ділася, але не всі це чомусь розуміють. Радіація – це надлишкова енергія, вона руйнує будь-що. Разом із нею ми живемо лише завдяки тому, що впродовж еволюції наш організм виробив механізми, покликані чинити опір, тож люди здатні витримувати невелику кількість надлишкової радіації.

Але це певний діапазон, і чим вище, тим гірше. Науковці пояснюють, що один із принципів уникнення ймовірних негативних наслідків – мешкати подалі від зони радіації, і краще туди не потикатися.

Чорнобильська зона – це місце з величезною кількістю надлишкової радіації. Тут досі не можна вирощувати сільгосппродукцію, тут неможливо жити звичайним життям. Так, її можна час від часу відвідувати, це не становить небезпеки. Тим паче, що там працюють особи, які підтримують територію в безпечному стані, для них це виправдано.

– Чи можна сказати, що зона частково відновлюється?

– Можна, і це абсолютно нормально. Звісно, радіонукліди розпадаються, що впливає на загальний рівень. Зараз він у тисячу разів нижчий, ніж колись. Але це зовсім не скасовує наявність радіації. І не варто думати, що там стало безпечніше, тому що відновлюється природа.

Навіть зараз, якщо ви спробуєте використати деревину з Чорнобиля як дрова, то отримаєте радіоактивні відходи. У попелі концентрується стронцій, і це потрапляє до вашого організму.

– До речі, щодо масштабних пожеж у Чорнобильській зоні, наскільки вони погіршили ситуацію?

– Це складне питання. Насамперед більшість небезпечних радіоактивних речовин розміщується в ґрунті. Ґрунти не горіли, тому в цьому сенсі ситуація практично не змінилася.

Але рослинність цього регіону є, по суті, фізичним бар'єром для поширення радіонуклідів. Коли полум'я знищило рослинність, відбулася дестабілізація. Після горіння на землі залишився попіл, він радіоактивний, із високою концентрацією стронцію та цезію. Все це перебуває на поверхні землі, і невеликий вітер може здійняти цей попіл і рознести на десятки кілометрів.

Ситуація покращиться з відновленням лісу, але скільки знадобиться часу – невідомо. Зараз ліс мертвий, він аж ніяк не є гарантом безпеки, навіть більше, може стати причиною нових пожеж. Тому йому необхідно приділяти особливу увагу, щоб знову не утворилися місця займання, та діяти на випередження.

Якщо цього не робити, ми просто спалимо всю зону. Ми ж бачимо, яка зараз суха погода, які зміни клімату, тож варто бути дуже уважними.

– Була небезпека поширення вогню до сховищ із радіоактивними відходами, на щастя, цього не допустили. Але якщо, як ви кажете, є велика ймовірність відновлення пожеж, чи зможемо ми не допустити поширення вогню до епіцентру?

– У цьому разі не можна стверджувати, що все так погано, адже ці відходи зберігаються не в дерев'яних будовах, а в бетонних. До того ж це специфічна зона, де немає рослинності, і захистити це місце від пожежі доволі просто.

Але в самому центрі зони є Рудий ліс – вкрай радіоактивна територія, що за останні декілька років двічі палала, після чого там залишилося небезпечне згарище. І це дуже небезпечно, оскільки він розташований поруч із ділянкам, де працюють люди. І щойно здійметься вітер, усе рознесеться на значні відстані.

– Створення заповідника в Чорнобильській зоні. Чи доречно це, зважаючи на високу радіоактивну небезпеку? До того ж президент України Володимир Зеленський торік взагалі відкрив Чорнобиль для туристів. Скільки часу ще потрібно на повне відновлення зони, щоб там вільно могли пересуватися люди?

– Заповідник заснований указом президента, а відповідно до закону про заповідний фонд, створений він там навічно. Згідно з цим документом, є певні обмеження на діяльність у цій зоні.

Інше питання, наскільки це було розумним рішенням без відповідної підготовки законодавчої бази. Тут діють два абсолютно суперечливі закони: один стосується зони відчуження, як постраждалої зони після вибуху, з певними обмеженнями та правилами. Інший – природно-заповідного фонду, і вони б'ються, "як барани", на всіх ділянках.

Щодо туризму, це теж певна додаткова нормативна база, яка має свої підходи.

Насамперед зона створена, щоб захистити територію України й не тільки, щоб не допустити поширення радіонуклідів, а зараз ще й для поводження з радіоактивними відходами. Так, у зв'язку з тим, що вона мала майже заповідний режим, це сприяло відновленню природи, хоча й далеко не повною мірою, що й стало підставою для заснування заповідника. Але в нас відсутня законодавча база, яка б регулювала процес його створення на радіоактивних територіях.

Коли ця зона стане чистою? Це сотні років. Сподіватися на те, що сюди зможуть приїхати люди й спокійно гуляти місцевістю – не варто. Це цілковито хибна думка.

Будь-який туризм у тому вигляді, який існує зараз у Чорнобилі, я вважаю неправильним. Але є багато охочих розкручувати подорожі туди, бо це гроші з повітря. На мою думку, використовувати цю територію з туристичною метою можна тільки в дуже обмежених рамках, і це повинно регулюватися. А в нас це зона "відчинених дверей".