Блог | Посередній ботанік
Треба знати свою адресу і точний маршрут з дому до школи. Треба знати дату свого народження. Табличку множення треба знати, як Отче Наш. Отче Наш просто знати.
Треба, щоби ти вмів плавати, грати на фортепіано, танцювати, ходити на ходулях і стріляти з пістолета – давав тато завдання на рік. Культурній людині треба знати хоча би сто латинських висловів. Товариський чоловік мусить уміти грати у шахи, на біліярді, у преферанс і бріджа – повчав товариський батько товариша. Ви мусите знати гімн Радянського Союзу і УРСР з будь-якої лінійки будь-якого куплета – вимагав завідувач міського відділу культури, - пише Тарас Прохасько для Збруч. - Люби і знай свій рідний край! Три закони Ньютона, теорему Піфагора, кількадесят алгебраїчних формул, іменники першої відміни, кровоносну систему риб і кістяк птахів, "Партія веде", "Заповіт". Щоби називатися посереднім ботаніком, треба знати мінімум сто карпатських видів. Для здачі нормативів ГТО треба вміти підтягатися десять разів, стрибати з місця на метр сімдесят, кидати гранату на тридцять метрів. У комсомол не приймуть, якщо не знати шість його орденів. Залік не здаш, не знаючи всі з'їзди партії. Зразковий солдат мусить назвати усі країни Варшавського договору і всіх вищих керівників армії та флоту.
Радіотелеграфіст другого класу зобов'язаний приймати і передавати азбукою Морзе двадцять вісім груп у хвилину. Учень першого класу повинен читати сто слів у хвилину. Щоби вважати себе ознайомленим з камасутрою, треба вивчити ази ще кільканадцяти вмінь. Благородній людині досить вміти фехтувати, їздити верхи, знати генеалогію, етикет і навчитися бути дотепним – вичитав десь брат. Письменник мусить просто сідати і писати те, що добре знає. Принаймні косити і рубати дрова. Хоча би завести машину і повільно поїхати по порожній дорозі. Я вже не кажу про техніку безпеки, десятки іспитів з різних дисциплін, списки рекомендованої літератури і словнички різних мов, пін-коди, номери телефонів, розклади поїздів, вимоги щодо перетину кордону, дату спалення Яна Гуса, дівоче прізвище матері… Як треба, то треба. Я все це поступово знав і умів. Не можна сказати, що шкодую, не можна сказати, що все це дійсно було потрібним. Добре, що сам додумався до того, щоби самостійно навчитися надавати першу (а часом і останню) медичну допомогу.
Читайте: Війна поколінь
Але попри то все я забув, як робляться базові речі. Тепер дивлюся на дев'ятимісячну людину і, не перестаючи бути таким, який знає, що є для чого, що після чого виникає, що як функціонує, намагаюся повторяти за нею доступні їй рухи, погляди, відчуття, здивування, відкриття, повертаючись до елементарного і найважливішого, про яке ніхто не казав мені, що треба. Життя, в якому панує не мусиш, а можеш, не повинен, а здатний.
Він до всього доторкається руками. Долонею, переважно цілою, виокремити один палець ще не має потреби. Найбільше б'є по поверхнях, в тому числі по інших руках, своїх і чужих, але також і по клавішах фортепіано. Перевіряє все на пружність, на опір і податливість – підлогу, стіни, шиби. Треться рукою об фактури – різне дерево, різний метал, різний текстиль. Мне папір, сливку, виноградину. Інший базовий підхід – хапати. Траву, листя, шерсть звірів. Намагається пов'язати розмір з вагою – що як тримати. І на що як тиснути, скажімо на клямку. Він лазить на колінах і руках, залишаючись часом на одній руці. Дійшовши до перешкоди, він перевіряє її своїм напором, щоби знати, що робити далі.
Він досліджує звуки. Передовсім удари чогось об щось. І свої власні. Вивчає, як можна фуркати губами, клацати язиком, пищати і гудіти. Пищить і гуде у різних просторах по-різному, лапаючи луну. Він завжди обертається на різні звуки, бо звуки є ознакою події.
Читайте: Єдине, чого я вам бажаю — це поразки
Йому подобаються люди із жвавою і виразною мімікою. Йому здається, що одежа – це частина особи, але розуміє, що окуляри і коралі є чимось додатковим. Його око уважно слідкує за водою, яка тече вертикально, але ще байдуже до горизонтальних водних поверхонь. І все-все він все ще перевіряє губами. Він любить відповідати сміхом на сміх. А спить так гарно, що аж стає страшно, заки не придивитися, що груди легенько піднімаються і опускаються. І такого різного так багато, що може не вистачити дня, щоби повторити то, що було одного дня.
Ще таке спостереження для іграшкової індустрії. Здається, що людей у такому віці трохи кумарять кольори і конфігурації запропонованих іграшок. Ліпше каміння, пси, баняки, ложки, патички, шнурки і шматки. І обов'язково – справжнє доросле взуття.
