Перестаньте аж так сильно паритись за дітей!

3.5т

Більше року Матвій вчиться вдома. Школа вже майже забулась, він ніби й не ходив туди три класи.

Ми так і не маємо своєї якоїсь особливої схеми навчання, чи якихось секретів, але багато чого зрозуміли і прояснили для себе. Як от наприклад - кожен таки розвивається у своєму темпі. Всі діти йдуть однією дорогою пізнання, навіть послідовність опановування навиків більш менш та сама, тобто ніхто не каже спершу "добрий день", а потім "мама", чи спершу множить в стовпчик, а потім вивчає цифри. Але кожна дитина має свій унікальний темп, який можна нам батькам або прийняти або заперечити, що створює лише проблеми.

Діти таки квіти, які все одно ростуть , цвітуть так, як вміють лише вони, і не залежно від нашої участі, вони візьмуть від сонця та неба саме ту кількість тепла та води,що потрібна для росту саме їм.

Якщо все це скоротити до кількох слів, то звучатиме так : альо, перестань аж так сильно паритися за дітей, краще займись собою!

Це мені нашептав мій здоровий пофігізм ще у вересні. Я його послухала і запропонувала одну дуже непопулярну річ - "забити" на шкільну програму взагалі. Взагалі! Аж до лютого.

Чому до лютого? Бо у травні Матвій матиме в школі підсумкові контрольні за 5 клас, але він хоче здати їх раніше - у квітні. А за нашими підрахунками, достатньо два місяці, щоб все вивчити. Ну як вивчити? Просіяти, звісно. Взяти те,що найважливіше, інше просто пропустити крізь пальці, як пісок.

Це рішення далось не так вже й просто. Особливо Кості, бо він як чоловік та ще той консерватор, любить, щоб все було правильно. Але щоденні примуси Матвія сісти за підручними і таки звести до спільного знаменника ті "довбані дроби" зіграли головну скрипку. Ми всі здались. І взяли паузу.

До слова скажу, що торік Матвій приблизно так само вчився - як студент в останню ніч, але довше, ніж два місяці. Бо психологічно ми були не готові прийняти той факт,що анскулінг це теж реальність. І торік у Матвій була державна атестація, тому треба було більше постаратися. Закінчив 4 клас з оцінками від 7 балів. Та й добре. Ми вже давно не зважаємо на оцінки.

То чим же займається наш десятирічка, якщо не вчиться?

1. Читає. Те, що хоче. На разі - Мумі тролів. По 20 ст щодня.

2. Переписує по кілька абзаців будь-якого тексту, аби не забути, як виглядають букви і щоб рука не відмовилась працювати, коли треба буде писати диктант.

3. Рахує на спеціальній рахівниці з ментальної арифметики, що не дає мозку засохнути, покращує пам'ять, увагу, концентрацію. Ходить на заняття з арифметики.

4. Вчить разом зі мною по ютубу польську. Дивиться свинку Пепу польською)

5. Вчиться працювати з інформацією. На разі, як детектив, збирає інфу в інтернеті про одного із улюблених ютуберів Ділірона. Все має зберегти та обробити у вордівському файлі і показати мені.

6. Грає в компі або на планшеті. Має годину на день.

7. Дивитися докфільми, мультфільми, грається з Іваном, їздить з чоловіком на плавання. Останній момент треба нам підтягнути, щоб басейн став регулярним і систематичним.

Не можу не згадати про спілкування з однолітками, ви ж все одно про це подумайте.

Так, спілкується. Так, замало. Ні, нічого зробити з цим не можу. Чому? Ні, не тому, що діти в школі. А тому, що їм, блін, дають стільки домашки, що вони просто не мають ні часу, ні сил йти гуляти на вулицю після школи. І додаткові заняття їм ніхто не відміняв. Отака печаль. Ашопоробиш.

Не знаю що з цього всього вийде. Це таки експеримент для нас. Але якщо Матвій здасть контрольні цього року , то матимемо підтвердження, що всю шкільну програму таки можна пройти за два місяці щоденних занять по 3-4 год.

Далі буде!

Читайте всі новини по темі "Батьки і діти" на сайті "Обозреватель".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Наші блоги