Партія "Пропозиція" цікава тим, що пропонує нову термінологію, – Решмеділова
Сучасна українська політика тяжіє до загального усереднення, спрощення і примітивізації. Нова партія "Пропозиція" цікава тим, що пропонує нову мову. "Пропозиція" – це не тільки "пропозиція". Понятійно-категоріальний апарат тут набагато глибший.
Про це повідомила політологиня Олександра Решмеділова, передає "Experts".
"У сучасній постнеокласичній науці поняття пропозиції часто зустрічається в таких сучасних філософських школах як феноменологія, лінгвістична філософія, герменевтика. Кожен із цих напрямків виробляє свій термінологічний апарат, запозичуючи його як із традиційної лінгвістики, так і з інших наук. Прикладом такого "запозичення" служить "пропозиція", – написала Олександра Решмеділова на своїй сторінці в Facebook.
За її словами, цей термін походить від латинського propositio, що спочатку позначав у логіці "судження".
"У філософських журналах була навіть ціла дискусія про те, як переводити на російську мову поняття "proposition". Термін близько 40 років переводили виключно як "судження". Однак у сучасній лінгвістиці активно зустрічається не тільки термін "пропозиція", але його похідні: такі поняття як "пропозиційна структура", "пропозиційна функція", "пропозиційні установки", "полі-пропозиційні пропозиції", розроблена класифікація пропозицій. До цього поняття вдаються також сучасна логіка, психологія, когнітологія й інші науки", – написала політологиня.
Вона зазначила, що одне з перших визначень пропозиції належить Б. Расселу. Він вважав, що пропозиція – це те, в чому ми переконані, коли наше переконання істинне або хибне.
"Найголовніша властивість цього поняття в тому, що воно є актуальним фактом мови і володіє певною синтаксичною будовою, ізоморфною структурою дійсного факту. Слідом за Б. Расселом у своїх працях Г. Фреге відділив пропозицію від модальності. Семантичні ідеї Г. Фреге і Б. Рассела знайшли своє продовження в працях Говарда Уеттштейна, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Джеймса Янга, Віллард Ван Орман Квайн, Л. Вітгенштейна і багатьох інших", – сказала політологиня.
На її думку, сучасна українська політика тяжіє до загального усереднення, спрощення і примітивізації.
"Друзі, дивіться глибше і ви неодмінно знайдете справжній філософський підтекст, навіть там, де його із першого разу не особливо видно", – сказала політологиня.