Блог | Отче, нашо людей на Марс відправляти?
#Подзаборноебогословие
На следующий день, после запуска на Марс ракеты американским мечтателем, баба Дуня таки не выдержала и пришла к веселому попу Дрочке:
- Отче! Ну я розумію тут навколо Землі ракети та супутникі всякі літали, все воно нічого. Корисне та зрозуміле. Знов же. З тарілкою на даху можна всякє цікаве дивитися в телевізорі. Но нашо людей на Марс відправляти? Хіба це по- Божому?
- Єх, Євдокія Семенівна! Марс - це дрібниці. Просто цю ракету Ілончік з металобрухту збирав. Колись він космічні кораблики почне збирати з нормальних матеріалів і тоді люди навчаться літати до далеких зірок. Ти ж бачиш зірки отам високо-високо?
Баба Дуня задрала голову и посмотрела в холодное зимнее небо.
- Ні, не бачу, нічого, отче.
- Звісно, що зараз ти їх не побачиш, бо день і хмари, та нехай, я зараз не про те. Там у всесвіті є зірки, біля яких є планети, придатні до життя. І одного разу, люди туда обов'язково долетять. На найближчу від нас. А коли вийдуть, то напевно знаєшь кого побачать?
- Кккого? - испуганно начала креститься Семеновна.
Читайте: Настоящее паломничество веселого попа Дрочки
- Та не бійся. Вони побачать там пророків - Єноха та Ілію, котрих Господь давним-давно відправив до зірок, як написано в Біблії. І от виходять такі космонавти, а їх пророки зустрічають з хлібом - сіллю, борщиком зі сметанкою, вареничками, сиром, яблучками, вишеньками та іншими смачнющими фруктами. Космонавти ошалело будуть дивитися, а пророки казатимуть:
Ось, шановне панство, там, за річечкою, ми для вас городішко збудували, за повелінням Божим. Посередені церковку. Невеличку, але якщо буде вам дуже мала, то більшу збудуєте. Отам фермочка з коровками, поля з пшеничкою, буряком , виноградом, картопелькою. Теплички з помідорами, огірочками. У підвалі першого дома на головній вулиці ще трохи наквашених є, для себе робили. Тут під горою садочок з вишеньками, черешнею, грушками, сливами...
Ну може ще що Єнох і Ілія прибульцям покажуть, а потім закінчать так:
Добре, парафіяне, нам пора, треба наступну планету для приходу колонистів приготувати. Тільки, будь ласка, не баріться декілька тисяч років, як в цей раз. Не сваріться. Плодіться і розмножуйтесь, та наповнюйте землю. Називайте тут все як хочете, не допускайте зради і буде вам Перемога.
Тоді стрибнуть пророки у свою вогняну колісницю та й гайнуть до нових зірок. А ті, хто залишаться, будуть здивовані і тільки казатимуть: "Колісниця Ізраїля, та кіннота його! Слава Богу за все!"
Ошарашенная баба Дуня смотрела на отца Василия как космонавты на пророков, вначале несколько раз пробормотала фразу про конницу и колесницы, а потом, тихонько запев "Взбранной Воеводе" двинулась домой.
