Блог | Недовіра до себе: як виявити і виправити проблему
Будь-яка людина, в більшому, чи меншому ступені, потребує спілкування з іншими.
Але якість та щирість цього спілкування залежить не лише від рівня довіри, яка існує між вами і оточуючими. Можливо вас це здивує, але дуже важливим чинником у контактах з іншими людьми, це рівень тої довіри яка є у вас відносно себе. Бо той, хто не має довіри відносно власних рішень та думок не може бути переконливим, та, відповідно, розраховувати на стабільну довіру з боку інших.
Та що ж вказує на те, що у вас немає твердої довіри собі:
1) Ви часто невпевнені у власних думках та вчинках;
2) Як наслідок, ви часто змінюєте свої, вже прийняті рішення, особливо в останній момент;
3) Ви також нервуєте з приводу власних слів, та особливо жартів, і у будь-який момент готові узяти свої слова назад.
4) Брати на себе відповідальність, особливо за інших людей, та приймати складні рішення – це для вас справжнє табу.
Отже, хитка довіра до себе – це, перш за все, сумніви у власному розумі та адекватності.
А що ж найчастіше призводить до таких сумнівів:
1) Низька самооцінка – це наслідки порівняння себе з іншими, не на власну користь. Тому найголовніша порада тут – звернутися до власної свідомості, та зрозумівши цю проблему знайти ті найкращі риси в собі, які допоможуть вам прийняти та полюбити свою унікальну особистість. Якщо власними зусиллями, зробити це не виходить, звертайтеся за допомогою, завжди радий розбудити вашу приспану свідомість.
2) Страх помилитися – це страх вчинити щось невдале, що виправити буде вже неможливо. Про це вже сказано багато, але і нагадати ще раз буде не гріх: "Заздалегідь вірних рішень майже не існує, а є лише наші вчинки та їхні наслідки". Але ця формула працює лише до того моменту, допоки ми здатні підстраховувати себе, нівелюючи власні вразливі місця у власному житті. Бо якщо щось погане трапляється не через нашу особисту необачність, а через удар у спину, тоді треба переходити до наступного, мабуть, найболючішого пункту.
3) Психологічна травма, яка пов’язана зі зрадою – це, перш за все, зруйнована віра в щиру близькість стосунків, та біль розчарування в людях, який дуже важко з чимось порівняти. Так, якоюсь мірою в цьому можуть бути винні наші помилкові очікування, але ж людині яку зрадили, від цього не легше, тому і швидкого та водночас простого рішення тут не існує. Можу лише порадити, якщо це для вас відчутна проблема, звертатися за психологічною та психотерапевтичною допомогою. Та запасатися терпінням у тривалій роботі по подоланню цієї проблеми, бо найскладніший, з можливих, елемент у відновленні будь-якої довіри я зазначив у наступному, та останньому пункті.
4) Нездатність пробачати, перш за все – самого себе. Пробачати – це найскладніша річ, навіть тоді, коли ми повністю розуміємо наскільки це потрібно особисто нам… А все тому що пробачити ми, найчастіше, намагаємося розумом, коли основний біль, та образа, вже давно та міцно проросли у самому серці. Тому працювати тут треба саме з емоційним сприйняттям вашої проблеми, поступово знижуючи важкі переживання з цього приводу. Та корегувати автоматичні хибні думки, які кожного разу повертають вас до вже давно неіснуючого минулого.
Отже, кінцева мета усіх цих змін – відпустити своє минуле, бо саме воно дуже часто заважає нам жити та працювати зараз. Дуже важливо кожному, хто втратив довіру до себе та інших, новими очима подивитись на власний досвід, змінивши "невпевненість невдахи", на впевненість митця! Бо життя кожного з нас це, перш за все – наше власне мистецтво, лише усвідомивши яке, можна почати отримувати від нього справжнє задоволення. Та відчути власну приховану геніальність, як від картин Ван Гога, які ви, колись, не розуміли. А справжнє розуміння дає довіра, довіра до себе, як до розумної, але, як і усі ми, неідеальної людини, яка має право на помилки, найголовніша з яких звучить так: "Я собі не довіряю!" Але ви завжди можете змінити свою думку, та відчувши довіру до себе та інших, легко обрати у своєму житті саме той ключ, який відчинить вам двері до справжнього щастя.
Дякую за увагу!
