Кремль може послабити свої позиції. На те є причина – Полозов

Читайте продовження інтерв'ю з російським адвокат Миколою Полозовим, який веде справи українських політв'язнів в Росії, а останні два роки займався справою кримських татар - Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Першу частину можна прочитати тут.

- Ви вели справу Савченко, Джемілєва, потім Ахтема Чийгоза. Чим займаєтесь зараз?

- Починаючи з справи Савченко, я працював фактично в режимі нон-стоп, без відпочинку. Це дуже сильно вимотало, тому я взяв невелику паузу, можна сказати творчу відпустку. Пишу книгу про справу Ахтема Чийгоза. По суті, це справа про 26 лютого, тобто дні, напередодні введення російських військ до Криму.

У цій справі свої показання дали багато людей, починаючи від Аксьонова та Константинова і закінчуючи якимись ополченцями, які детально розповідали, як формували ополчення і здійснювали всі ці дії. Аксьонов, наприклад, на суді розповідав, що у нього були заготовлені бронежилети, щити, палиці, тобто все для силового варіанту.

Моя книга буде заснована на реальних подіях, документах. Думаю, що навесні закінчу рукопис. Видавати буду в Україні, тому що в Росії її скоріше за все заборонять.

- З Надією Савченко спілкуєтеся?

- Ні. Після її звільнення я з нею бачився раз - це було влітку 2016- го року. Вона мені кілька разів дзвонила, запрошувала зустрітися, але у мене не виникало такого бажання. У нас немає спільних тем, і ставлюся я до неї з професійного боку. Як доктор, який зробив операцію, пацієнт одужав, вийшов з лікарні. Не буде ж він ходити до нього в гості і пити чай.

Читайте: Що ж там за "Кримнаш такий"?

Мені сумно було за нею спостерігати. Маючи той ідейний і політичний потенціал, який вона придбала за час свого процесу і дуже швидко все це розгубити - це було не дуже далекоглядно з її боку.

- Вас здивували її позиція і висловлювання, які в Україні називають проросійськими?

- Мене це не здивувало. Я з Надією досить часто спілкувався і у неї доволі складний характер. Якщо якісь її якості були корисні при її знаходженні в тюрмі і дійсно працювали на її звільнення, то вже на волі вони почали грати проти неї.

- Савченко могли завербувати, коли вона сиділа в ростовських в'язницях?

- Мені складно сказати, тому що я не сидів разом з нею, і навіть коли приїжджав до неї в тюрму, її виводили в спеціальне приміщення, в слідчий кабінет, де ми з нею спілкувалися. Але я досить скептично ставлюся до версії вербування. У Савченко такий характер і навіть якщо б її намагалися завербувати, вона, швидше за все, відповіла б відмовою. Надія сама по собі досить складна людина. Її вчинки обумовлені її натурою, ніж будь-яким впливом ззовні.

Читайте: Новини Кримнаша. Свобода нині в Криму - заборонений товар

- Чому ви з нею відмовлялися спілкуватися? Боялися, що вона зіпсує вашу професійну репутацію?

- Мою професійну репутацію складно чимось зіпсувати. Є дві причини. Перша - це те, що у нас не було якихось спільних інтересів і ідей, хоча ми їй пропонували зайнятися українськими політв'язнями. По-друге, питання не стільки в репутації, скільки в тих справах, які я продовжував вести і мені б не хотілося, щоб мій звільнений підзахисний міг вільно чи не вільно нашкодити іншому, який ще не звільнений.

А, що стосується самої Савченко, то оцінку її діяльності може дати український народ в наступному електоральному циклі. Я іноземець, росіянин, і якимось чином втручатися і оцінювати українську політику, з мого боку буде не зовсім коректно.

- Багатьом знайомі такі прізвища політв'язнів, як Сенцов, Кольченко, Сущенко. Вони дійсно будуть сидіти по 20-25 років або їх все-таки колись їх обміняють?

- Надії Савченко теж дали 22 роки, вона на волі.

- Савченко була медійно розкрученої фігурою. Багато людей боролися за її звільнення.

- Ну добре. Ахтем Чийгоз - 8 років позбавлення волі.

- У цьому випадку допомогли домовленості з Туреччиною ...

- Мова йде навіть не персоналії, а про те, що немає якогось єдиного рецепта звільнення українських політв'язнів. Кожен випадок дуже і дуже індивідуальний. Немає такого, що за схемою Савченко звільнити і всіх інших. Так це не працює.

Читайте: "Брудні" гроші Росії та звіт Мінфіну США

Я не думаю, що ті терміни, які виносить російська влада, українські політв'язні будуть відбувати до кінця. Ну, по-перше, двадцять років для путінського режиму - це все-таки багато. І другий фактор, їх хапають не для того, щоб вони сиділи в Росії і не для того, щоб на них витрачалися гроші російських платників податків. Українських заручників хапають з цілком прагматичною метою - взамін на їх звільнення отримати політичні преференції від Заходу. Чи не від України, а від Заходу.

З літа 2016-го після звільнення Афанасьєва і Солошенко, нікого практично півтора року не звільняли. Наступними стали Чийгоз і Умеров, минулої осені. І скільки Кремль буде тримати цих заручників складно сказати.

Але в зв'язку з виборами і чемпіонатом світу з футболу, Кремль може послабити свої позиції, вийде на якісь компромісні переговорні позиції, і може когось відпустять. Але відпускають одного, а набирають десять. Заручників хапають не тільки на території Росії і в окупованому Криму, і в інших країнах. Наприклад, Павла Гриба виманили в Білорусь і вивезли в Росію. І це буде тривати далі.

- Тобто потенційно перетинати кордон з Білоруссю і навіть Казахстаном небезпечно кому завгодно?

- Це дуже небезпечно. Чому? Хапають людей не за те, що вони зробили. Вони хапають випадкових людей і підбивають їх під якусь свою конкретну ситуацію. Наприклад, той же Павло Гриб.

Читайте: Коли Росію відключать від SWIFT?

Думаю, ця умовна дівчина писала не тільки Грибу, а може ще й ста молодим людям. Але поїхав один Гриб, він і попався. Поїхав б не Гриб, а хтось інший, інший би попався. А силовикам потрібно закривати якісь справи по тероризму, і ось у них є Гриб, який нібито збирався вчинити теракт в краснодарській школі. Що? Звідки це? Тому країни, які лояльні до Російської Федерації, небезпечні для українських громадян. Причому неважливо чоловік це чи жінка, молодь або люди похилого віку.

- В одному інтерв'ю ви говорили про ФСБ-шну базу, яка поширюється на Казахстан і на Білорусь. Навпроти людей, які перетинають кордон країні Митного союзу, стоять прапорці.

- Країнам СНД, які так чи інакше знаходиться в лояльних відносинах з Кремлем, простіше здати фсбешникам українського громадянина, ніж ускладнювати собі взаємини з Росією. Ризиковано їздити не тільки в РФ. Причому заарештувати можуть і в транзитній зоні.

Співробітники спецслужб ж можуть туди зайти, схопити за руки і витягнути куди завгодно. Так, ви потім звичайно будете в суді говорити, що це було не законно ... Але кого це цікавитиме?

Два роки тому була справа щодо естонського поліцейського, якого звинуватили в шпигунстві - Естон Естон Кохвер. Він начебто на кордоні зустрічався з якимось агентом. Але він же не дурень, щоб переходити російський кордон. Перебував на естонській стороні, але російським силовикам нічого не вартувало пройти 30 метрів на естонську сторону і затягнути його в Росію. А ви говорите про транзитну зону.

Читайте: Тільки Україна тримає репутацію Росії

- Як вам взагалі живеться в Росії? Ось вам особисто?

- Не зомбованій людині в Росії живеться досить проблематично. Моє внутрішнє переконання дисонує з навколишньою дійсністю. Можна сказати так, що живеться як антифашисту в Німеччині 30-40х років.

- Вашого колегу Марка Фейгіна постійно переслідують, забороняють виїжджати з Росії, то займатися практикою. Такі акції у вашому ставленні проводяться?

- Я зіткнувся з досить серйозним тиском в Криму. За останній рік в відношенні мене були дві спроби відкрити кримінальні справи. Одну справу порушували аж за трьома статтями: перешкоджання правосуддю, образа представника влади і неповага до учасників суду. Друга кримінальна справа стосувалася моєї відмови від дачі показань свідків. Воно було пов'язане з моїм викраденням в Криму, коли співробітники ФСБ, просто в центрі Сімферополя серед білого дня заштовхали мене в мікроавтобус.

Чесно кажучи, я не знав, повезуть мене до себе в ФСБ чи повезуть вбивати, як вбивали Решата Аметова або викрадали Ервіна Ібрагімова.

Але це була така перевірка на міцність, прогнусь я чи ні під тиском цих обставин. На щастя, ці кримінальні справи нічим не закінчилися.

Думаю, вони були ініційовані місцевими силовиками, а з огляду на те, що я персона досить публічна, справа мала досить широкий резонанс. Напевно, з центру ім сказали: "хлопці, ви перегинаєте палицю. Він ніби як виконує свою роботу, навіщо нам ці проблеми". Це моя версія.

Читайте: Ці головорізи не потрібні Росії

Я не знаю, як було насправді, але поки що начебто відстали. Знову ж гарантій ніхто ніяких не дає. У Росії можна людину запроторити до в'язниці з будь-якого, самого фантастичного звинуваченням і ніколи нічого не доведеш тому що немає суду, немає справедливості і немає закону.

- Ви бачите своє подальше життя в Росії?

- Якби у мене опустилися руки і я б прийняв рішення, що все безперспективно, я б поїхав з Росії. У мене такі думки були в 11-12-му році, коли Путін переобрався на третій термін. А зараз, поки у мене є можливість працювати і допомагати політв'язням - буду її реалізовувати. Якщо зовсім буде погано, то буде два виходи - або виїхати, або сісти.