Блог | Країна потужного інтелекту чи територія гарних сідниць?
Чому нас має навчити скандал навколо "конкурсу краси" в КПІ
Навколо моєї позиції щодо так званого "конкурсу краси" серед дівчат КПІ піднявся неабиякий хайп. Нагадаю, що студрада вишу влаштувала досить відверту еротичну фотосесію, а потім активно поширювала ці світлини в мережі.
Коли написала про це у Facebook та закликала адміністрацію КПІ розібратися з ситуацією, під моїм дописом почалося справжнє паломництво тих, хто вважає таку поведінку нормою, а мене називає заздрісницею та ханжею.
Для того, щоб поставити в дискусії крапку, детально все поясню.
Мене не влаштовує, що наші виші стають відомими не сучасною освітою, а сідницями їхніх студенток. В усій цій історії організатори діяли від імені студради та презентували собою обличчя свого факультету та КПІ. Правда, замість обличчя презентували дещо інше.
Принаймні, частина дівчат – це люди, яким не виповнилося 18 років, тобто неповнолітні. Стаття 7 Закону "Про захист суспільної моралі" забороняє втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу
продукції сексуального чи еротичного характеру.
Можливо, хтось з цих дівчат дійсно бачить своє покликання в стилі ню. Будь ласка, але навіщо таким чином робити антирекламу своєму навчальному закладу і всій системі вищої освіти? Ще кілька таких гучних "конкурсів" і в Україну літатимуть чартери із секс-туристами для знайомств з нашими студентками.
Умисно чи неумисно, але організатори акції зобразили дівчат в контексті сексуальної об’єктивації. Тобто спровокували ставлення до людини як до предмету, за допомогою якого хтось задовольняє свій статевий потяг. При цьому такі речі, як розум, інтелект, гідність, викидаються на смітник, ніби їх ніколи не було.
Останні 5 років працюю на тим, щоб жінок у країні сприймали як рівноправних партнерів у всіх сферах життя. Ми домоглися відкриття більшості військово-облікових спеціальностей для жінок в армії і Нацгвардії, створили рівні умови для служби в ЗСУ. Жінки служать на передовій снайперками та кулеметницями й захищають країну нарівні з чоловіками, в Україні навіть з’явились перші жінки-генерали. Ми спільно з партнерами домоглися скасування списку заборонених для жінок професій. Тепер можна працювати машиністками метро, водолазками, членкинями екіпажу водного транспорту, й багато жінок вже починає себе там реалізовувати. Ми вдосконалили механізм боротьби з домашнім насильством та заклали законодавчий фундамент, щоб жертва й кривдник не перебували під одним дахом. Ми задіяли нові санкції для тих, хто не сплачує аліменти. Нарешті на національному рівні підняли питання допомоги жінкам із вразливих соціальних груп. За кожним цим кроком стоїть праця сотень людей, в тому числі наших міжнародних партнерів. Я не хочу, щоб усе це пропало даремно. Прагну, щоб у світі нас сприймали як сучасну розвинену країну. Країну, де головним потенціалом є інтелект, а не чиїсь сідниці чи груди.
Я усвідомлюю автономність студентського самоврядування. У своїй діяльності воно керується законодавством, статутом закладу вищої освіти та положенням про студентське самоврядування. Але норми загальнолюдської етики теж ніхто не скасовував.
Моє звернення до адміністрації КПІ є закликом висловити свою позицію щодо подібних конкурсів та продемонструвати своє ставлення до всіх студенток, які навчаються у цьому виші. Тому суть звернення не в якихось репресіях, а в тому, щоб подібне більше не повторилось.
Так склалося, що в рамках своєї роботи я постійно контактую з молоддю. Майже щотижня маю зустрічі зі студентами різних вишів й бачу величезний потенціал в цих молодих людях. І важливо, щоб кожен його реалізував в тому напрямку, до якого має хист. Але також важливо, щоб кожен при цьому зберіг власну гідність, повагу до себе й оточуючих, розуміння унікальності власної особистості. І тоді людину не сприйматимуть як об’єкт для чиїхось насолод, а як самодостатню постать, а Україна буде славитись талановитими успішними людьми, а не гарними сідницями в спідньому.
