Після рішення трибуналу сподівалася, що ось-ось обійму брата — сестра полоненого моряка

25 травня міжнародний трибунал ООН із морського права виніс рішення про повернення додому 24 полонених моряків, які були захоплені в Керченській протоці. Росія проігнорувала вимоги трибуналу, наполягаючи на слідчих діях.

Коли родичі моряків нарешті зустрінуться з ними та чи зустрінуться взагалі, що думають про ситуацію і чи підтримують зв’язок із полоненими? Про це OBOZREVATEL поцікавився в Олени, сестри 24-річного Влада Костишина, курсанта, який проходив стажування на "Нікополі".

— Наскільки близькі ви були з братом?

— Дуже близькі. Ну, в нас були хороші стосунки. Зідзвонювалися ми не так часто, як би того хотілося — в нього купа своєї роботи, в мене також було дуже багато навчання, але, загалом, ми добре спілкувалися.

— Як відреагували на те, що сталася така трагедія?

— Дуже болісно — були сльози, паніка. Спершу дуже важко переживала все, але потім потрібно було взяти себе в руки, поглинати інформацію.

— Дізналися про це з телевізора?

— Так, саме були спецвипуски, з яких і стало відомо. Я знала, що Влад був у морі, але не знала, що він на одному з тих кораблів. Хоча здогадувалася, у мене було дуже погане передчуття. Завжди, коли Владик навіть хворів, я відчувала, що щось не так.

Уже тоді думала, що з Владиком щось трапилося, але на сполох не била, чекала, щоб подзвонити мамі, адже це була ніч. О сьомій ранку зателефонувала до мами, вона мені сказала, що вона знає, що Владик на "Нікополі", що він у полоні. А потім в обід перетелефонували з інституту й підтвердили інформацію.

Читайте: "Путін — сухопутний щур": Соколова рознесла Росію через трибунал щодо моряків

— Як часто ви спілкуєтеся, поки він у полоні?

— Через адвоката. Як адвокат до нього іде, так ми йому листи й передаємо, так само і консули. Раніше ми відправляли листи через пошту, це було стабільно по декілька конвертів, в одному було 4-5 листів — від мене, бабусі, мами, сусідів, але ті листи йому зовсім не приходили, тому тепер ми просто передаємо їх через адвоката та консула. Ну, от зараз скоротиличас відвідувань для консулів — дуже мало часу, консул навіть не завжди може встигнути передати всі листи. А ось адвокат мав до нього піти — його не пустили. Тому поки ми ще не мали зв’язку з Владиком. Мама ж їздила на суд навесні.

— Наскільки давно особисно не виходили з ним на зв’язок?

— Дуже давно вже живого спілкування з братом не було, відтоді як його взяли в полон.

— Він має змогу відповідати на ваші листи?

— Каже адвокату, що пише, але ми особисто отримали від нього тільки три листи: два отримали взимку і один — після суду, навесні, хоч він був написаний ще в лютому.

Читайте: "Хто вони такі?!" У Соловйова огризнулися на вердикт трибуналу щодо полонених українських моряків

— Новини про стан здоров’я брата й умови його перебування отримуєте від адвоката?

— Ми маємо суб’єктивну думку адвокатів і консулів щодо його здоров’я. Владик каже, що умови, як для тюрми, нормальні.

— Ваш брат відомий своїм патріотизмом, а на суді навіть просив перекладача з російської мови на українську. Чи не має він проблем через це, його не цькують?

— Ні, не цькують. Такого там немає. Зі своїм співкамерником він знайшов спільну мову. В камері ніби все добре.

— Він сидить із росіянином?

— Так, вони всі сидять із росіянами в різних камерах. І між собою контакту ніякого не мають, тільки на суді.

— Що можете сказати про рішення трибуналу ООН щодо полонених моряків?

— Я дуже зраділа, тому що там було слово "негайно". І вже сподівалася, що ось-ось зможу обійняти брата, але Росія на рішення трибуналу навіть ніяк не хоче реагувати. Вони не прийняли ці умови, хочуть, щоб були слідчі дії, суд, а рішення трибуналу чомусь ігнорують. Але в них ще є час до 25 червня, я сподіваюся, що вони відпустять хлопців.

Читайте: Рішення Міжнародного трибуналу ООН: символічна перемога

— Адвокати розповідали, що суд відбувався сміховинно — собаку привели, не давали нормально поговорити з підзахисними. Це правда?

— Так, на суді в мого брата — апеляційний суд 20 травня — була вівчарка, а ось суд останньої четвірки (моряків) — там взагалі був ротвейлер.

— Чому таке ставлення у Росії до ситуації? Чому вони ігнорують трибунал, чому суд відбувався в таких умовах?

— Росія сама собі головна, я навіть не знаю, як це коректно сказати…

— Чи не похитнулася віра вашого брата в Україну? Адже були чутки, що їм "промивають мізки" тим, що їх забули.

— Хлопцям мізки то "промивають", але підтримка наших слідчих на судилищі в Москві їм допомагає. Плюс листи, які пишуть інші люди, також допомагають вірити в найкраще, підтримують їхню силу духу. Особисто мій брат є палким патріотом своєї країни. Як і всі хлопці, я так вважаю.

— Коли очікуєте його повернення?

— Якнайшвидше. Якщо скажуть завтра, я буду просто на сьомому небі.

— Чого очікуєте в цьому плані від Володимира Зеленського в ролі президента країни?

— Він головнокомандувач нашої країни і зобов’язаний займатися визволенням наших хлопців, тому я очікую, що він їх звідти визволить, зробить для цього все можливе.

— Президент каже, що закінчить війну, що ви про це думаєте?

— Час покаже. Будемо сподіватися.