Блог | Хіба ми звірячий прайд, де кожен бореться за шмат їжі?
"Я не атовець, але мені потрібна допомога… Проконсультуєте?"
Це слова першого відвідувача сьогодні. Хотів відмовити йому, бо було призначено бійцям, але він почав так дякувати та вибачатись, невідомо за що, а в його очах була така безвихідь, що таки запросив до кабінету.
Цей відвідувач підсвідомо нагадав атовця, який не захотів отримувати статус УБД бо хоче, щоб його поважали та цінували саме, як Людину.
Поки він розповідав про свою проблему, я міркував:
- Ми самі постійно виділяємо людей в окремі касти, ділимо на групи, даючи привід вважати, що хтось стоїть вище над іншим, бо він має статус або просто сильніший, хитріший, багатший. Хіба ми звірячий прайд, де кожен бореться за місце під сонцем та шмат їжі?
Війна "народила" багато лідерів – атовців, лідерів, які могли б змінити місто, область, країну. Та майже (!) всі вони знайшли собі хазяїна та ручкаються тепер з фальшивими УБД, плануючи бути сусідами по земельним ділянкам, які один заслужив, а інший "порішав". Чому? Бо він з прайду "УБД", хай, навіть, добутого хитрістю за триденне відрядження в сторону зони проведення АТО?
Читайте: Новости Крымнаша. Где на оккупированных россией территориях стало лучше жить?
Відвідувач, обмовився про суд, а мені пригадався суддя, який в судовому засіданні всім своїм виглядом показуючи, що він тут бог, вища каста свого прайду, пафосно, так смачно, отримуючи задоволення від своєї влади, "взував" молодого, ще недосвідченого юриста, який просто розгубився. Але я ж добре пам’ятаю цього суддю в 2014 році … тоді він не хотів бути богом, тоді він хотів бути народом…
Я не помилився у відвідувачі. Він батько двох дітей, дружина кілька років тому поїхала на заробітки. Через деякий час, вона повідомила, що не повернеться, бо зустріла справжнє кохання… згодом вона перестала цікавитись, навіть, дітьми …. Він не атовець, був мобілізований по першій хвилі, але до честі комбрига 51 бригади, який, дізнавшись, що за двома дітками доглядає старенька бабуся-інвалід, повернув бійця з полігону додому.
Отямився я від роздумів, коли відвідувач, поклав на стіл фото, на якому була зображена їхня сім’я, але мамине зображення діти акуратно відрізали….
Я допоміг йому. Він не атовець, він - Людина.
