Бій під Крутами: що сталося 29 січня 1918 року - останні новини Україна - фото | Обозреватель
Прийміть участь
в розіграші
Xiaomi Redmi 5 PlusВзяти участь
ГоловнаБлоги

Бій під Крутами: що сталося 29 січня 1918 року

20.4тЧитати новину російською

Українські курсанти, студенти та школярі героїчно полягли в бою з армією більшовиків 29 січня 1918 року, на залізничній станції Крути біля села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Битва тривала близько 5 годин.

Бій українських воїнів проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладення Брест-Литовського миру, який de-facto означало міжнародне визнання української незалежності.

Загін київських курсантів і "Вільного козацтва", що складався з 400 осіб, протистояв чотирьохтисячної армії більшовиків під керівництвом есера Михайла Муравйова. У битві українці втратили до 100 чоловік, а нападники - понад 300. Взяті в полон українці, більшість з яких були студентами і школярами, піддалися жорстоким тортурам і знущанням.

Хід битви

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.

Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримували ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди в тил ворога, що наступає, і вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лощенко, якій також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея стріляла не досить вдало, але зосередила вогонь на українських позиціях.

Бій тривав більше п'яти годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно в цей час на допомогу Ремньову почали приходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов радянський бронепоїзд, який почав обстріл захисників з тилу.

Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів і юнкерів закінчувалися патрони і скінчилися снаряди для гармати. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників з лівого флангу - настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Навколо станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про збройне повстання на заводі "Арсенал", Петлюра залишив позиції в Крутах і рушив на Київ, оскільки, на його думку, саме там була найбільша небезпека.

Юнкера відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і ззаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Більшовики, продовжили наступ на Київ, але не змогли зробити це швидко, адже залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

Втрати битви

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

За свідченнями очевидців, над 27-30 полоненими студентами спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський з Галичини перед розстрілом перший почав співати "Ще не вмерла Україна" і інші студенти підтримали його.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Втрати українських військ під Крутами оцінюють в 70-100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них юільша частина загинула в бою, а 27-30 - у полоні.

Імена героїв

На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Втрати бiльшовицьких військ під Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.

Причини

Існує кілька версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога.

Існує версія, ніби командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони Бахмацького напрямку. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацького коша Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події в Києві.

Пам'ять

У 2000 році архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. У 2006 році Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили. Він виглядає як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами.

Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч з пам'ятником викопане озеро у формі хреста.

На початку 2012 року на місці дерев'яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено справжній пам'ятник героям Крут: виготовлений з дорогого каменю "козацький хрест", в центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата з святого Євангелія - ​​"Найбільша любов - життя покласти за друзів ".

Раніше "Обозреватель" повідомляв про одного з героїв Бою під Крутами.

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги