УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Половина українців вживає ненормативну лексику

1,3 т.
Половина українців вживає ненормативну лексику

Практично половина українців (49%) зізналися, що вживають нецензурну лайку, а ще 12% опитаних відзначили, що не вживають нецензурні вирази зараз, але вживали раніше.

Виявилося, що чоловіки лаються більше ніж жінки (67% чоловіків проти 34% жінок). Водночас 40% українців ніколи не вживали нецензурних слів і зворотів. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Research & Branding Group.

Однак знають нецензурну лайку 93% українців, а не володіють нею лише 6% опитаних. У більшості випадків, українці стикаються з нецензурними виразами на вулиці (88%), а також у робочих колективах (31%) і в колі знайомих і друзів (30%).

Головними "прикладами" у вживанні нецензурної лексики для жителів України є близьке оточення: половина українців вказали як такого "прикладу" друзів і знайомих (50%), кожен третій зазначив колег по роботі (32%) або членів сім'ї (31%).

Дані опитування свідчать, що третина (35%) вживає нецензурну лексику лише в окремих випадках, майже стільки ж (32%) - досить рідко. Зате 27% зазначила, що лається досить часто.

Головними причинами вживання нецензурних виразів українцями є: підвищення емоційності мови (48%), зняття психічної напруги (45%) або больового шоку (28%). Водночас, кожен четвертий, коли вживає нецензурну лексику, робить це цілеспрямовано проти кого: для образи чи приниження співрозмовника (27%), для демонстрації агресії (26%). Ще частина українців вживає нецензурну лексику з метою "самоствердження": для демонстрації зневаги до системи заборон (13%), для демонстрації належності до кола "своїх" (13%) або для демонстрації своєї розкутості і незалежності (13%).

Більшість тих, хто лається, визнають, що могли б відмовитися від її вживання: третина готова повністю припинити вживання нецензурної лексики (32%). Водночас 13% українців не відмовилися б від лайки ніколи, повідомляє УНІАН .

Дослідження проходило в період з 20 по 31 серпня 2013 року. Збір інформації проводився методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України, АР Крим, містах Київ і Севастополь. Обсяг вибіркової сукупності склав 2079 чоловік.