Проти, щоб мої діти колись цим займались - колишній київський зацепер
В останні місяці в Києві стає все більше молодих людей-екстремалів, які захоплюються зацепінгом. Молодь катається на дахах метро і електричок, знімаючи це на відео. Потім, зрозуміло, викладають все в мережу, розраховуючи на мільйони переглядів. Деяким вдається домогтися бажаного і навіть заробити на цьому, але для більшості з них такі поїздки закінчуються трагічно: в кращому разі тяжкими травмами, а часто і смертю.
Так, 22 червня, в Києві загинув хлопець , що зачепився за метро. І це вже другий випадок менше ніж за місяць, що наштовхує на думки про сумну тенденцію.
У зв'язку з цим "Обозреватель" поспілкувався з одним з колишніх київських екстремалів, який побажав залишити своє ім'я в таємниці, щоб з'ясувати, що штовхає молодих людей на безумства.
- Ти ж довго займався зацепингом? Можеш мені коротко пояснити в чому тут кайф?
- Уже давно не займаюся ним. А кайф в тому, що перший час ти відчуваєш свободу, катаючись на поїздах: вітер в обличчя, що пролітає, постійно міняючийся краєвид, сонце в очі. Така собі альтернатива кабріолету в жарку погоду.
- Перший час? А потім?
- Потім почуття такі ж, але ми ж люди, швидко звикаємо до всього і хочеться вже чогось нового, не менш цікавого і вільного. Людина і до кабріолету звикає через час.
- А ти пішов через те, що приїлося або щось трапилося?
- Просто набридло.
- Чув, напевно, про ці смертельні випадки в метро Києва? Ось сьогодні (розмова відбулася 22 червня, - Ред.) хлопець теж загинув. Це звичайна справа серед зацеперів?
- Ні не чув, мені не цікаво. В цьому випадку дурням не щастить, як і в більшості інших небезпечних захоплень. При мені нічого не трапляється, я не лажу з дітьми, беру тільки перевірених хлопців, які зі мною пройшли, через вогонь і воду. Так що при мені завжди все добре, легко і під контролем.
Це можна порівняти з професією електрика. Люди ж розуміють, що не потрібно самому лізти в будку з проводами. І кожен розуміє, на що він йде. Ось школярі і діти, не знаючи нічого про метро, ??електрику і т.д, йдуть на свій страх і ризик.
- А у зацеперівв є свій внутрішній рейтинг крутості? Ну, знаєш, як у альпіністів. Заліз на Еверест - став серед своїх у великому авторитеті. Що для вас вважається особливим викликом?
- Ні, такого немає. Занадто багато людей зробили те що вважається крутим. Відповідно, крутість окремих особистостей нівелюється. Тільки засновники рухів завжди в пошані.
- А що за рухи? Їх взагалі багато?
- Наприклад: руфінг, зацепинг, дігерство, і т.д. Все в загальному називається "Urban Exploration".
- А було щось, чим ти особливо пишаєшся? Ну щось таке екстремальне-екстремальне?
- Нічим не пишаюся. Це ж не мета, яка досягалася роками, а тепер приносить свої плоди. Ні, це всього лише трюк. Це не жанр фото або відео - це філософія. Про яку мало хто думає
- Філософія? А з боку все виглядає як банальна гонитва за адреналіном
- Ну кому як. Хтось купує кабріолет, щоб покрасуватися перед дівчатками у дворі, а хтось послухати його рев мотора і відчути свободу. Є і ті і ті, в наших рухах. Але кому що цікаво
- Запитаю наостанок. Ти б хотів, щоб твої діти цим займалися?
- Звичайно ж ні. Я проти, щоб мої діти колись цим займались. Але я б хотів, що б вони обдумано займалися тим, що їм подобається, незважаючи на мої слова. І не важливо, що подобалося б мені, головне що подобалося б їм.