Що ми їмо? Расшифруй етикетку
Споживання їжі - це ціле мистецтво. Про якому, на жаль, встиг забути сучасна людина. На жаль, в далекому минулому залишилися неспішні сімейні трапези і розмірені чайні церемонії. У шаленому ритмі нашого життя ми все більше харчуємося як-небудь, де-небудь і чим-небудь. За що і розплачуємося своїм здоров'ям. Адже самий звичайний продукт харчування може таїти у собі чимало сюрпризів. Не варто оброблятися скороминущим поглядом на термін придатності, спробуй дочитати етикетку до кінця. Крім знайомих слів (цукор, жир, вершки, масло) ти напевно побачиш всілякі абревіатури і багатозначні цифри. У них і криється весь секрет. Від того, що стоїть за цими "ієрогліфами", багато в чому залежатиме правильність твого вибору.
Міфи про штрих-коді
Зараз практично на будь-якому товарі можна побачити хитромудрі рисочки-циферки, звані штрих-кодом. Ми настільки звикли до його присутності на етикетках, що стали сприймати як показник якості. А між тим до якості товарів штрих-код має слабке відношення. Він і створений-то був не стільки для споживачів, скільки для виробників і, головне, реалізаторів.
У далекі радянські часи штрих-коду не було й близько. У період тотального дефіциту товарів було небагато, орієнтуватися в них було нескладно, тому необхідність у додатковій кодуванні була відсутня. При нашому сьогоднішньому достатку запам'ятати всі найменування не в змозі ні продавець, ні виробник. Ось і прийшли на зміну довгим сертифікатам із описом товару короткі і компактні штрих-коди. Продавцю тепер достатньо пронести товар штрих-кодом вниз над касовим апаратом, і на екрані з'являється вся необхідна інформація. Це значно спрощує і прискорює процес складування та продажу продуктів.
Зараз закодовані практично всі товари, що обертаються на світовому ринку. Однак це зовсім не обов'язково. При бажанні виробник може і не ставити на свій товар штрих-код, тим більше що коштує це недешево.
У штрих-коді, що складається з 13 цифр (європейський стандарт), перші дві цифри позначають країну; наступні п'ять - код підприємства; ще в п'яти цифрах зашифровані споживчі властивості (перша - ім'я товару, друга - споживчі особливості, третя - маса, четверта - склад, п'ята-колір). Остання цифра штрих-коду - контрольна, служить для визначення автентичності коду.
Єдине, що може по штрихового кодування визначити споживач, так це країну-виробника. Однак і тут є свої складності. Якщо зазначена на етикетці країна-виробник не співпадає з даними штрих-коду, це не завжди означає, що ви напали на підробку. Деякі фірми, виробляючи товари в одній країні, реєструються в іншій. Або розміщують у третіх країнах свої філії. А можливо, це спільне виробництво. Загалом, причин предостатньо.
Зовнішній вигляд штрих-коду теж мало про що говорить. Він цілком може бути і вузьким і коротким і зовсім без цифр. Скорочені кодування цілком допускаються.
Є, правда, один спосіб визначити по штрих-коду справжність товару:
1. Запам'ятай контрольну цифру в штрих-коді (вона остання).
2. Склади цифри, що стоять на парних місцях.
3. Отриману суму помножити на три (умовно отримаємо Х).
4. Склади цифри, що стоять на непарних місцях, окрім контрольної (умовно отримаємо Y).
5. Склади Х і Y (Х + Y).
6. Від результату відкинь першу цифру (отримаємо Z).
7. Тепер від десятки відбери Z (10-Z).
Повинна вийти контрольна цифра. Якщо вони не співпали - перед тобою виразно підробка. Громіздкий спосіб, але іншого немає.
Нікуди без добавок
Харчові добавки присутні практично у всіх продуктах харчування і на етикетках позначаються загадкової літерою "Е" (Е194, Е263 і т. д.). Зорієнтуватися в цій системі можна за допомогою перших цифр коду: Е-1 * - це барвники; Е-2 * - консерванти (подовжують термін зберігання продуктів); Е-3 * - антиоксиданти (захищають продукти від окислення); Е-4 * - стабілізатори (зберігають консистенцію, надають в'язкість); Е-5 * - емульгатори (створюють однорідну суміш з незмішуваних фаз, наприклад з води і масла); Е1000 * - підсолоджувачі, глазірователі і пр.
Добавки бувають натуральні (бета-каротин, шафран, оцет, сіль, перець і т. д.) і синтетичні. Саме навколо синтетичних добавок і розігрується найбільша кількість суперечок. Екологи кажуть про те, що їх застосування вкрай шкідливо позначається на нашому здоров'ї, так як вони є чужорідними речовинами для організму. Піщівікі-промисловці, навпаки, доводять їх нешкідливість, грунтуючись на тому, що кожна добавка, перш ніж потрапити на ринок, проходить ретельні дослідження і застосовується в чітко встановленої дозуванні (не небезпечні для здоров'я). Мають рацію, в принципі, і ті й інші.
До того ж існує цілий ряд не заборонених, але й не дозволених до вживання добавок. Їх більше ста, всі вони поки проходять тестування.
На жаль, сучасну харчову промисловість неможливо уявити без харчових добавок. Але все ж довгий перелік Е-кодів на товарі повинен тебе насторожити, як і тривалий термін зберігання продукту (який свідчить про присутність консервантів). Варто також обмежити споживання ковбас і особливо копченостей, тому що в них традиційно присутні нітрати (Е251, Е252) і нітрити (Е250), які у великій концентрації діють як канцерогени. Зайве говорити, що дітям продукти з харчовими добавками протипоказані. Людям, схильним до алергії, також слід дуже ретельно вивчати список Е-кодів. Та й власникам абсолютного здоров'я не слід нехтувати цією рекомендацією.
Продукти-мутанти
Широке поширення трансгенних продуктів пов'язано в першу чергу з дешевизною їх виробництва. Набагато легше вирощувати картоплю, яку не їсть колорадський жук. Але з іншого боку, чому б у цьому питанні і не довіритися колорадського жука. Якщо вже такий знавець картоплі воліє не чіпати "новий сорт", це про щось та говорить. До речі, бджоли теж ніколи не сідають на трансгенні рослини. Їх споживає тільки людина, та й то найчастіше через незнання.
Запевнення генетиків в нешкідливості генно-модифікованих продуктів нічим не підкріплені, в принципі, як і заяви їх супротивників. Тобто ми не знаємо, як впливають генетично модифіковані організми на людину. Однак цілий ряд дослідників дотримується думки, що, не маючи негативних наслідків для самого споживача, продукти генної інженерії роблять украй несприятливий вплив на його потомство. Тому ні в якому разі не можна споживати трансгенну їжу дітям і вагітним жінкам.
Найчастіше генетично модифіковані компоненти зустрічаються в продуктах з картоплі (чіпси), помідорів (томатні соуси, кетчуп), консервованої кукурудзі (консерви) і, звичайно ж, в продуктах, міститиме сою. Соя дуже корисна, але, на жаль, майже завжди генетично модифікована. Її присутність можна виявити в м'ясних і ковбасних виробах, напівфабрикатах, паштетах і т. д. Якщо до складу продукту входить "рослинний білок" - значить, це соя.
Вкрай обережно необхідно ставитися до американських товарів. США - найбільший у світі постачальник трансгенних продуктів. ГМІ використовують такі відомі компанії, як Coca-Cola, Nestle та ін Нерозумно також припускати, що до складу "швидкої" їжі (гамбургерів, чизбургеров тощо) не входить соя.
Але найсумніше, що генетично модифіковану сою додають в дитяче харчування. Три роки тому вибухнув скандал з дитячим харчуванням фірми Humana. Кілька дітей в Ізраїлі загинули, так як в суміші не було вкрай необхідного для розвитку нервової системи вітаміну B1. Таємниче зникнення даного елемента багато вчених пов'язують з непередбачуваною поведінкою трансгенної сої, присутньої в суміші. Молодим мамам слід знати, що найбезпечніша їжа для крихти - це грудне молоко. Ну, а тим, хто все ж наважився відмовитися від вигод грудного вигодовування, не завадить зазирнути на сайт Грінпіс і подивитися, яке харчування обстежено на наявність ГМІ. Решті, втім, теж не зашкодить це зробити.
Технічний прогрес надзвичайно полегшив наше життя, зробив її комфортною і зручною. Але, на жаль, не всі досягнення цивілізації сприятливо позначилися на нашому здоров'ї. Це варто враховувати, перш ніж бігти стрімголов в супермаркет і змітати все, що підвертається під руку. Запам'ятай! Ми - те, що ми їмо.
