Володимиру Висоцькому - 80 років: слухати кращі пісні

25 січня в 1938 році в Москві народився співак, автор пісень і актор Володимир Висоцький.

"Обозреватель" пропонує насолодитися творчістю ювіляра, яка залишається популярною навіть після його смерті.

За своє життя Висоцький написав понад 200 віршів і 600 пісень: в цілому його перу належить понад 850 поетичних творів.

Досить багато пісень було написано спеціально для кінофільмів, але більша їхня частина, іноді через технічні причини, але частіше через бюрократичні заборони, в остаточні версії фільмів не увійшла.

Здається, що тематика пісень Володимира Висоцького настільки широка, що він співав про все. Є в його репертуарі і пісні про війну. і блатні пісні, і сатиричні, і балади про кохання.

Висоцький співав про почуття власної гідності людей як у повсякденному житті, так і в екстремальних ситуаціях, про силу характеру і тяготи людської долі, що принесло йому величезну популярність.

На думку багатьох критиків, багатолике творча спадщина Висоцького таїть у собі чимало загадок. Він тонко відчував людей, події, що відбувалися навколо - все це відображалося в його піснях. Він не боявся говорити правду, "жив повним життям", а на сцені йому не було рівних.

На Радіо Обоз зібрана найповніша дискографія пісень Володимира Висоцького. Пропонуємо ознайомитися з творчістю знакового музиканта.

Довідка. Володимир народився 25 січня в Москві в сім'ї військового зв'язківця, пройшов усю війну. У 1947 - 1949 жив з батьками в Еберсвальде (під Берліном) за місцем служби батька; потім з матір'ю - у Москві.

Після закінчення школи вступив (за наполяганням батьків) в МІСД на механічний факультет, але скоро зрозумів, що це не для нього, пішов з інституту і вступив у студію МХАТ (раніше кілька років займався в самодіяльності). Навчався з 1956 по 1960.

Закінчивши училище, почав працювати в Московському театрі ім. А. С. Пушкіна, але незабаром пішов і "почав бродити по різним московським театрам".

З 1964 вступив до трупи щойно організованого Театру на Таганці, актором якого залишався до кінця життя. Головний режисер Ю. Любимов всіляко підтримував Висоцького, з повагою ставився до його пісенної творчості, дав можливість працювати у виставах як автору текстів і музики. Висоцький зіграв у театрі більше 20 ролей.

Вірші Висоцький почав писати дуже рано, не кинув це заняття і в юності, заохочений своїми близькими друзями, для яких і писав, і співав ("Я бачив, що моїм товаришам потрібно, щоб я їм співав, і вони хочуть почути, про що я їм розповім у пісні..."). Першу пісню написав у Ленінграді в 1961. Уперше почувши виконання Окуджави, вражений, наскільки така манера викладати вірші під гітару впливає на слухачів. Став намагатися робити це сам.

Перші пісні - данина часу - так звані "дворові", міські пісні. За своє коротке життя Висоцький написав близько тисячі пісень у різних жанрах: казки, бурлески, жарти, маршові ритми та ін.

Багато пісень було написано ним для кіно. Знявся в 30 художніх фільмах. Офіційно невизнаний, поет був улюбленцем мільйонів людей; минаючи радіо, телебачення, друк, завдяки магнітофонним стрічкам, пісні Висоцького ставали відомі всім. Він знайшов для себе усну, пісенну форму, в якій його творчість вільно жила протягом двадцяти років. Кожну "роль", складену в пісні, автор проживав. За допомогою дружини, Марини Владі, зміг в 1979 здійснити концертне турне по США, побувати в різних країнах, "побачити світ".

За життя поета не було надруковано жодного його вірша, не було дозволено жодного відкритого концерту. Після смерті В. Висоцького, в Москві, був виданий збірник віршів поета - "Нерв" (1981), складений Р. Рождественським; пізніше - невеликий томик його прози.

У 1988 вийшла велика книга віршів В. Висоцького "Вибране", в якій його поетична творчість представлено найбільш повно: "Братские могилы", "Песня о друге", "Про йогов", "Прощание", "Спасите наши души", "Москва — Одесса", "07", "Банька по-белому", "Охота на волков", "Диалог у телевизора" і багато інших.

Висоцький помер у віці 42-років у сні від гострої серцевої недостатності у своїй московській квартирі.

Як відомо, в останні роки життя він зловживав алкоголем, а потім і наркотиками. Як вважають друзі Висоцького, ці зриви були для нього якоюсь формою розрядки. На жаль, вони ж стали і причиною його ранньої загибелі.

Володимир був актором Театру драми і комедії на Таганці в Москві і зіграв десятки ролей в театрі - Гамлета ("Гамлет" В. Шекспіра), Галілея ("Життя Галілея" Б. Брехта), Лопахіна ("Вишневий сад" А. Чехова). А також у багатьох фільмах: "Місце зустрічі змінити не можна", "Маленькі трагедії", "Інтервенція", "Господар тайги", "Вертикаль", "Служили два товариші", "Розповідь про те, як цар Петро арапа женив", "Короткі зустрічі", "Погана хороша людина".

Як повідомляв "Обозреватель", син Володимира Висоцького потрапив до лікарні.