Блог | "Топи" ляпів Авторського закона від радіо-лоббі
Я обіцяв доказово розібрати найяскравіші ляпи законопроекту №7029 від радіо-лоббі авторства команди Олени Кондратюк, хоча, мушу зізнатися, мені вкрай шкода скомпрометовані імена тих парламентських opinion leaders, чиї підписи там є.
Читайте: Справедливое роялти под огнем крупнокалиберной парламентской артиллерии
Топ плагіату
В законопроекті № 7029 - цілі абзаци з проектів змін до Закону "Про авторське право і суміжні права", котрі фігурували в індустрії в попередні роки – зокрема, з так званого законопроекту "Твінінг", розробленого групою європейських і українських експертів. Вгадується й робота, пророблена знаменитим угорським спеціалістом Міхалі Фічором для вже внесеного у Верховну Раду законопроекту №7014. Здавалося б, немає нічого екстраординарного в тому, щоб для нового закону взяти все найкраще з попередніх напрацювань. Але тільки не в тому випадку, коли на очах всесвітньої авторської спільноти О.Кондратюк та її колеги напряму адаптують їх виключно під власні інтереси радіо-лоббі, зневажаючи всі ті авторські цінності, заради яких Європа й США в принципі зголосилася допомагати Україні.
Читайте: Так мы про**али "Оскар" - 2017
Топ дилетантства
Як хтось вже встиг пожартувати, цей законопроект моментами нагадує знамениті "сім червоних ліній, дві з котрих зелені, а ще три – прозорі". Принаймні саме за такою схемою прописаний розподіл видів прав: в законопроекті певні види майнових прав із Закону України "Про авторське право і суміжні права" об’єднанні в групи та названі сферами управління, котрі підлягають розширеному, обов’язковому і добровільному колективному управлінню. При цьому – деякі "сфери" підлягають одночасному (!) добровільному і розширеному управлінню. Ви хотіли позбавитись безладу в авторському праві? Тримайте хаос! Адже такої системи управління, яка пропонуюється у 7029, не існує ніде в Європі!
Порушення всіх існуючих світових стандартів читаю, зокрема, й у віднесенні до обов’язкового колективного управління так званого "права слідування" – фактично: сфери живопису і пластичного мистецтва, класичної "добровільної" сфери. Давайте ще й художників поневолимо?
Читайте: Пляжне гетто україномовної пісні
Настільки очевидно кричущі юридичні нісенітниці (а там ще є їх багацько) очевидно натякають на ту обставину, що законопроект писався в режимі "швидко-швидко", причому – дилетантами з украй поверхневими знаннями в даній царині. Неозброєним оком видна ключова вада законопроекту № 7029, автори якого, мабуть, за поспіхом у підготовці, як в тому анекдоті: слона так і не побачили.
Річ ось у чому. Роками такі організації як CISAC (Світова конфедерація товариств авторів і композиторів), WIPO (Всесвітня організація інтелектуальної власності), а також Єврокомісія і представники США вимагали від України навести лад в сфері колективного управління. А для цього – різко скоротити кількість організацій колективного управління, котрих на сьогодні функціонує 19, систематизувати їх роботу, вивести сферу роялті з тіні. Хаос, спричинений броунівським рухом такої безпрецедентної для світової практики кількості ОКУ, настільки допік світовим органам із захисту права інтелектуальної власності, що зрештою вони згодились ледь не самотужки написати для України проект змін до Закону "Про авторське право і суміжні права".
Читайте: Караоке, "Червона Рута" и... русские триколоры в сердце Киева
Однією з основних його засад було відкликання державою ліцензій в cкомпроментованих ОКУ, обнуління системи, і надалі впорядковане визначення кількох авторських організацій суворо за видами прав (публічне виконання, суміжні права, аудіовізуальні твори і т.д.). В цій "дорожній карті" не була "відкрита Америка". Саме за такою схемою працюють всі цивілізовані країни. Що ж пропонує нам Законопроект №7029? Зберегти всі існуючі організації колективного управління, а до них мати можливість додавати ще рендомну кількість нових. Це як наведення порядку шляхом хаосу.
Читайте: УААСП і Кубів як приклад класичної української #ЗРАДА
Топ корупції
Найгірше ж у № 7029 навіть не "любительське" написання цього законопроекту, а те, що він в принципі не передбачає реального покращення положення авторів у оновленій системі права інтелектуальної власності. Закон від радіо-лоббі має на увазі скоріше перетворення автора на безправного невільника і без того сильної медійної сфери. Як по суті це є зараз.
Шляхом юридичних маніпулятивних дій реального автора (не юриста!) буде відсторонено від керування ОКУ через заглушення його права голосу похідними голосами на загальних зборах. Це можливо реалізувати завдяки поняттю члена ОКУ, визначення якого міститься відразу в ст. 1 законопроекту. Так, член організації колективного управління – правовласник або особа, яка представляє правовласника, у тому числі представник (повірений) чи інша організація колективного управління, яка відповідає умовам членства організації колективного управління, та яка прийнята організацією до свого складу. Дана норма дозволить впливати на діяльність непідконтрольних ОКУ через загальні збори шляхом кількості голосів, так як на один об’єкт авторського права приходиться щонайменше один автор, особа яка його представляє, у тому числі представник (повірений) чи інша організація колективного управління, які мають право бути членами ОКУ.
Можливо для когось це й стане несподіванкою, але за останні роки медіа група, що є фактичним ініціатором даного законопроекту, мала всі можливості для того, щоб чесно виплачувати достойні роялті українським авторам – для цього навіть не був потрібен спеціальний закон про колективне управління. Цілком вистачало б і норм діючого Закону "Про авторське право і суміжні права", щоб укладати справедливі договори і погоджуватись на цивілізовані (!) суми авторської винагороди.
Натомість абсолютна більшість вітчизняних радіо пішла іншим шляхом – майже цілодобово використовуючи український і зарубіжний авторський контент в своєму ефірі, радіостанції укладали договори на виплати роялті приблизно в кількасот гривень в квартал. Будь-які спроби підвищити ці принизливі суми, з яких сміються і регочуть навіть в Казахстані, натискалися на супротив радійників, незалежно від статків і обсягу аудиторії станції. Обурені автори та виконавці могли жалітися на організації колективного управління, що ті не можуть зібрати адекватні суми роялті з радіо, проте як тільки мова заходила про те, щоб авторам виступити єдиним фронтом проти сваволі медіа груп, риторика кожного моментально переходила в іншу площину: "Ні, проти радіо я не піду. Так, вони не платять, але в іншому випадку не будуть навіть ставити мої пісні в ротацію". Про існування таких "чорних списків" авторів, котрі борються за справедливі виплати роялті в Україні, зокрема, писав у своєму Фейсбуці лідер "Гайдамаків" Олександр Ярмола (хоча це й так було давно відомо всім, хто в шоу-бізі довше 3 років).
І саме радіогрупи, винахідники тих самих "чорних списків", вносять під прапором Кузьми і opinion leaders законопроект №7029, котрим передбачається… що віднині статус організації колективного управління зможе отримати будь-яка кількість навіть досить дрібних авторських об’єднань. Здавалося б, ось вона – демократія в дії. Проте на ділі ця схема працюватиме наступним чином (і така практика вже випробувана в авторському праві України): група підконтрольних радійному лоббі авторів, при тому досить популярних, дійсно відкриє одну, чи кілька організацій зі збору роялті, проте виплачувати радіостанції цю авторську винагороду будуть на своїх власних умовах, в обсязі, що визначено лобістами, і… фактично у власну кишеню, повз гаманці покірних авторів, котрі за роки безправ’я звикли краще підкоритись, аби не посваритись.
Норми законопроекту від радіо-лоббі гарантують те, що в разі його прийняття саме радіогрупи за допомогою власно "віддресированих" ОКУ вирішуватимуть, кому й яку винагороду вони заплатять і чи заплатять взагалі. Чи варто й казати, що якщо раніше радіо платили авторам копійки, за котрі ще доводилось провести справжню війну, то тепер, маючи "ручний" закон, про цивілізовані розміри авторської винагороди радійники забудуть в принципі?
З усією очевидністю, неграмотно написаний закон буде в потрібний час красиво й талановито підноситися суспільству через відповідні медіа як єдина панацея в існуючому хаосі авторського права України і Кузьму цинічно згадають ще не раз. Хоча все те ж радіо-лоббі роками відмовляли йому й іншим авторам в достойній винагороді.
Втім, прогресивна спільнота має бути поінформованою, що окрім закона від радіо-лоббі, на подання в український парламент готується інший, правильний Закон про роялті № 7014, який Євгену Рибчинському допомагали писати найкращі уми світу в царині світового авторського права, і цей закон не тільки заради Кузьми (наразі його вдови й дочки), а заради всіх творчих українців.
UPD. Схоже, інтереси радіо-лоббі помітні не тільки авторам, а й іншим відомим парламентаріям. Вікторія Сюмар, Олег Ляшко, Олександр Опанасенко, Дмитро Лубинець, Сергій Рудик, Тарас Кремінь зареєстрували альтернативний законопроект 7029-1, який процедурно провалив бліцкриг, який планувала Кондратюк. Але 7029-1 Авторська Рада УААСПа ще не дочитала.
