Блог | Подарунок Суркову до Дня Святого Миколая від українських олігархів і шоу-бізу
Колишній представник США в НАТО Курт Волкер, призначений посланцем Сполучених Штатів із врегулювання російсько-українського конфлікту, який користується мега-повагою і довірою українського суспільства хоча б через те, що українськими питаннями погодився займатися на волонтерських засадах, в нещодавньому інтерв’ю американській пресі дав таку характеристику головному полководцю Кремля в російсько-українській війні Владиславу Суркову (чий вплив на російський шоу-бізнес відомий давно) після своїх із ним останніх перемовин:
"Сурков – дуже розумна, дуже професійна, дуже здібна людина. У нього може бути цинічне почуття гумору, але він знає, що він робить. І тому, я думаю, це хороший співрозмовник в цьому сенсі – тому що, якщо ми збираємося щось зробити, це буде зроблено через Суркова, через його стосунки з президентом Путіним".
Читайте: Метафора, Руслана, шаровари і нездійснена культурна революція
Шкода , що Курту Волкеру досі не розповіли гарно, що для співочої української нації – пісня. А заразом і про те, як вправно й вигадливо з давніх давен Кремль вбивав її аутентичних носіїв (кобзарів), привласнював мелодії, переманював в Москву грошима найталановитих і робив усе можливе, щоб саме через пісню, навіть на пляжі, вкрай успішно вселяти в українську свідомість казки про "братні народи".
Можливо, тоді б американській стороні у повному обсязі відкрився масштаб подарунку Владиславу Суркову до дня Святого Миколая, який цього року зробив медіа-холдинг олігарха Віктора Пінчука – бо навряд чи колись столиця країни, що воює, бачила більший рівень цинічного глумління над власною гідністю й тотально-переможної ходи російського духу ніж те, що сталося на премії M1 MusicAwards-2017 в київському Палаці Спорту. Жарти над українською ментальністю в дусі серіалу "Свати" – глибоко позаду. Планка витонченого інтелектуального цинізму піднята на такий якісно новий рівень пропаганди, що навіть кольори спонсора "Пепсі" додавали дійству особливий прихованийшарм.
Читайте: Райкін-СБУ: 2:2; Медведчук-СБУ: 1:0; Райкін-МВС: 2:0 (памфлет)
Що може виглядати цинічніше для патріотичної спільноти, ніж увінчані лавровим вінком слави співак власного продюсерського центру М1, якийплагіативна початку кар’єри в "AceofBase" і, якби не медіа-підтримкавласника М1 і М2 Миколи Баграєва, власне, нічим особливим і визначним українському слухачу не запам’ятався б, окрім головного хіта свого життя – щиро сказаних слів "Россия, спасибо что нас принимаете" зі знятими штанами в на сцені Кремлівського Палацу з’їзду після анексії Криму та початком війни на Донбасі в травні 2014 і співачка, яка ті штани знімала?
Владиславу Суркову варто подивитися, як того суботнього вечора на початку наймасштабнішої українській церемонії року з бюджетом в 12 млн. грн, транслюючи саме цей фрагмент в прямому ефірі одразу двох каналів М1 і СТБ, його улюбленців Потапа і Настю колишній гендиректор М1, а нині член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Валентин Коваль нагороджує "За особливий внесок в розвиток вітчизняної шоу-індустрії". Що, по суті, ставить Потапа і Настю в один рядок із Софією Ротару, Миколою Мозговим, Степаном Гігою.
Читайте: 2 кг сала і 2 показових ляпаса Райкіна Національній опереті
Дарма переможниця останніх "Танців з зірками" Наталя Могилевська на червоній доріжці за 2 години до концерту вихвалялася, мовляв, сьогодні ЇЇзроблять богинею – це був не "1+1" і явно не Наталчин день:непорозуміння зі звуком на сцені під час номеру співачки то зайве довело. Могилевській, схоже, варто звикати, що не вона тепер головна зірка М1 і М2. Тепер там Потап – ікона. І всі його "Мозговиті" хлопці, які в той вечір щедро отримували нагороди, здається, за все, що хотіли. Може, то все через пісню" Ла-ла-ла ", яку Могилевська досі співає на концертах, а після хіта харківських футбольних фанатів про Путіна це словосполучення не дуже подобається Москві?
Прогнозовано, одним Потапом список витончених принижень української гідності того вечора на M1 MusicAwards-2017 не обмежилися.
Якщо знати, що нинішній гендиректор М1 Сергій Перцевколись був випускником саме того знаного київського військового вузу, вихованці якого на фронті під Донецьким аеропортом найбільше попсували нервів російським військам, то головного полководця Кремля на Донбасі, не менше за Потапа, має тішити й цьогорічний креатив керманича М1 для утвердження панівної ролі "Русского Радио Украина" в медіа просторі України – і це саме в той час, коли закривається, наприклад, радіо "Голос Києва" і, як написав в ФБ не менш достойний і відомий за Потапа співак і композитор Анатолій Матвійчук, "на наших очах демонтуються залишки української інформаційної мережі, підміняються чимось іншим, чужорідним".
Читайте: Пытка Верой Брежневой по-южнокорейски
Не інакше, як принизливо-цинічною для патріотичної спільноти виглядає номінація премії M1 Music Awards для україномовних пісень – "Червона Рута" спільно з"Русское радио Україна". Таке собі гетто для "українських квот", бо "Хіт Року" – номінація премії M1 MusicAwards окрема, там пісні російською.Чомусь не пригадується, щоб навіть в Москві, де подібних нагороджень проводиться набагато більше, ніж в Україні, номінація для найкращого хіта називалася б "Подмосковные вечера" або ж "Калинка-Малинка". Про численні західні церемонії на кшталт "Grammy", People’s Choice Awards, American Music Awards, Billboard Awards, MTVVMA, тощо годі й казати.Хіба "Червона Рута" спільно з"Русское радио Україна" – не ще один очевидний крок, аби в масовій свідомості тісно ув’язати найпопулярнішу українську пісню з російським триколором?
А чого варта, приміром, номінація "Золотий грамофон" Русского Радио Украина, яку врешті вручили Ользі Поляковій? Зірка-фаворит публіки, яка в цьому році дала 3 концерти в Палаці "Україна", не рахуючи численних концертів Україною, яка співає російською і на час війни принципово відмовилася від гастролей в Росії – з неймовірно-щасливим виразом обличчя отримує статуетку "Золотий грамофон" М1, хоча, звичайно, трохи гіршу за оригінальний "Золотий грамофон", з яким Лобода, Тая Повалій чи Ані Лорак фотографуються в Москві. Невимовна й щира радість Олі від отриманого визнання і рядки в Фейсбуці "як Grammyвзяла" – хіба не красивий ляпас всім тим, хто не розуміє бажання Полякової отримувати оригінальний "Золотий Грамофон" з головного офісу "Русского Радио"?
Окрема розмова, звісно, чи можливо було б в США під час Другої Світової війни уявити радіостанцію з назвою "Японське Радіо Америки", в Англії "Німецьке радіо Великої Британії" або ж в Берліні "Американське радіо Німеччини" і як ставилися до мистецтва супротивної сторони провідні світові країни, коли воювали… Та наразі йшлося лишень про особливий подарунок з Києва "розумній, професійній, дуже здібній людині з цинічним почуттям гумора" Владиславу Суркову до Дня Святого Миколая. Оцінить?..
