Україна ризикує втратити розвіддані та зброю з США: наскільки це катастрофічно? Мельник поділився оцінками
За кілька тижнів до проміжних виборів у США американський президент Дональд Трамп здійснив низку кроків на користь держави-агресорки Росії й проти України. Ситуація з рекордно низьким рівнем підтримки Республіканської партії є критичною, її навряд чи можна виправити, проте, очільник Білого дому намагається заслужити політичні дивиденди, роблячи щедрі подарунки агресору і заперечуючи власні заяви щодо шляхів завершення російсько-української війни.
Які важелі впливу має Трамп на Україну? Головних – два: припинення передачі розвідданих і військової допомоги в рамках програми PURL. Але є безліч нюансів, які також варто враховувати американському президенту. Передусім, йдеться не про передачу, а про обмін розвідданими, які потрібні також і США. Припинення передачі зброї Україні означатиме, що виробники зброї у США не отримають доходів від її продажу. Щодо знищення танкерів тіньового флоту Росії, то у поточній ситуації Силам оборони треба ретельно зважувати усі "за" і "проти".
Утім, на відміну від славнозвісного конфлікту в Овальному кабінеті, нинішній конфлікт є більш прогнозованим: він завершиться одразу після 3 листопада. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Як ви оцінюєте значення так званої "дизельної угоди" Трампа і Путіна? Журналіст Віталій Портников назвав останні дії Трампа напередодні виборів у США агонією. Чи бачите ви ознаки агонії, чи вважаєте, що Трамп здатен на абсолютно усе з точки зору тиску на Україну в ситуації, коли йому конче потрібно, щоб дизель став дешевшим, щоб війна в Україні завершилася за будь-яку ціну і щоб за його партію проголосувало якомога більше американців? Чи бачите потенціал тиску?
– Щодо того, як правильно охарактеризувати те, що відбувається зараз в Білому домі – не знаю, чи можна назвати це агонією, якщо брати медичні терміни, тобто чимось таким, після чого маю наступати певні фатальні наслідки. Але точно є ознаки того, що Трамп розуміє, що ситуація для нього критична, і виправити її найближчим часом, мабуть, вже неможливо.
Я б тут навів якісь технічні аналогії. Наприклад, із "Титаніком", хоча там кінець був доволі прогнозованим. Припустимо, якась критична проблема виникає у транспортному засобі, наприклад, в літаку. Екіпаж в останній момент намагається робити якісь дії для того, щоб врятувати його, але доволі часто буває так, що, як то кажуть в авіації, присутність льотчика вже не обов'язкова. Тобто процес вже йде певною запрограмованою траєкторією, і момент, коли можна було вплинути на цю критичну ситуацію, був давно упущений.
Тому, дійсно, це доволі хаотичні кроки. Вони контрпродуктивні з точки зору американських національних інтересів, але зараз для Трампа його власний порятунок, порятунок його власного політичного майбутнього, вочевидь, превалює над усіма міркуваннями щодо національних інтересів самих Сполучених Штатів. І це також йде в розріз з його власними заявами, що стосувалися врегулювання російсько-української війни.
Чи є важелі тиску Трампа на Україну? Відповідь – так. Наскільки ці важелі тиску можна порівнювати з тим, що було, приміром, два роки тому? Це доволі цікаве питання. Важелі є, але яким буде ефект від застосування цих важелів?
Перше, що ми говоримо – це його погрози зупинити передачу Україні розвідданих. Але йдеться не про надання Україні розвідданих, а про обмін розвідданими. Це обмін, це двосторонній процес. А в умовах сучасної війни, коли актуальність інформації про нові технічні, технологічні, тактичні засоби застаріває протягом тижня чи місяця, припинення цього обміну розвідданими, в тому числі з українського боку, очевидно мало б турбувати американських військових, оскільки вони зараз ведуть активні бойові дії на Близькому Сході та готуються до можливої війни з Китаєм. Я думаю, за нормального міністра оборони чи війни, як ця посада зараз називається в США, це мало б викликати певний спротив з боку військових. Але цього немає і, на жаль, скоріш за все, не буде.
Які наслідки можуть бути найбільш критичними для України? Це частина розвідданих, яка стосується раннього оповіщення про підготовку обстрілів, про пуски балістичних ракет. Мені особисто невідомий рівень цієї залежності від американської розвідки і те, наскільки європейські партнери можуть компенсувати відсутність цих розвідданих за рахунок своїх власних розвідувано-космічних спроможностей. Тому це перше, що приходить на думку.
Якщо ж говорити про ті розвіддані, які використовуються для планування далекобійних ударів, то зрозуміло, що, якщо забороняється завдання ударів по російських НПЗ, то тоді й цінність цих даних для України цією забороною нівелюється. Хоча, знову ж таки, НПЗ чи інші об'єкти російської інфраструктури – це доволі великі об'єкти, які є навіть у відкритих джерелах, зокрема, на мапах Google. Вочевидь, українські Сили оборони в цьому плані можуть впоратися без американців.
Ще одна погроза – це припинення продажу зброї за програмою PURL. Тут в мене більш оптимістичні погляди, тому що це безпосередньо стосується американського оборонно-промислового комплексу. Там йдеться про гроші, і затримка, скажімо, на тиждень, два чи три – це теж дуже погано, адже вона матиме довгострокові наслідки. Але якщо ми говоримо про перспективу цього всього, то це точно той сектор, який зробить усе можливе, аби переконати в Трампі в тому, що відмова чи спроба тиску на Україну – це також позбавлення прибутків американського оборонного бізнесу. Це те, що стосується практичних військових аспектів.
Щодо політичного виміру цих заяв і рішень Трампа, то, на мій погляд, тут далеко не все однозначно. Мені здається, своїми діями він вчергове, з одного боку, шкодить Україні, а з іншого боку, все-таки робить Україні велику послугу, адже не лише серед наших європейських партнерів, але також у політикумі Сполучених Штатів є дуже гостра, негативна реакція на ці дії Дональда Трампа. Це опосередковано може сприяти тому, що політична підтримка України серед населення Сполучених Штатів лише зростатиме.
– А як щодо конкретних наслідків цієї і політичної, і вже не лише політичної допомоги особисто Трампа Росії? Як ця допомога трансформується чи може трансформуватися у можливості Росії вести війну?
– Тут, мабуть, теж треба розділити мотивацію Трампа. Навряд чи він ставить за мету допомогу Росії продовжувати цю війну. Але такими своїми діями він де-факто дає Путіну можливість заробити додаткові ресурси у зарубіжній валюті, заробити певні дивіденди, адже Росія завдяки Трампу здобула чергову перемогу у своїй боротьбі за послаблення санкцій. Я не думаю, що Трамп навіть для себе готовий визнати, що він хотів допомогти Росії продовжувати війну. Але так склалося, що особисті інтереси Трампа співпали з інтересами Росії.
Є також питання, на яке особисто я не маю доволі чіткої відповіді – якою буде вартість цих оборудок для самої Росії, тобто яким буде додатковий прибуток для російського бюджету. Бо заяви про 500 тисяч тон, про мільйон тон дизельного палива можуть просто не конвертуватися в реальні цифри. Відповідно, це все вимірюється в тих мільйонах чи мільярдах доларів, які Росія сподівається на цьому заробити. Але у будь-якому разі це все одно дуже цінний подарунок для Путіна.
Є певні оцінки того, що здорожчання цін на нафту через дії Трампа у Перській затоці дали Путіну від 3 до 6 місяців додаткового ресурсу на ведення війни. В даному випадку можна очікувати, що відкриття можливості продажу дизеля додасть йому ще тижні чи кілька місяців додаткового ресурсу на війну.
– А що з тіньовим флотом Росії? Низька країн Європи хвалила рішення про щонайменше блокування танкерів тіньового флоту Росії. За вашими оцінками, як ситуація розвиватиметься зараз?
– У публічній площині я не бачив жодного підтвердження того, що європейці застосовували якісь кінетичні засоби боротьби з тіньовим флотом, тобто знищення цих суден. Якщо я не помиляюсь, було близько десятка випадків, коли ці судна затримувалися, арештовувалися, а потім протягом певного часу стояли в європейських портах. Це коштувало європейцям дуже багато грошей. Вони судилися, щось конфіскували, щось довелося відпустити – якраз з міркувань того, що за таку боротьбу з тіньовим флотом доводиться платити європейським платникам податків. Тому ця кампанія не набула такого особливого характеру, якщо ми говоримо про наших партнерів.
Реальною боротьбою з тіньовим флотом займаються Сили оборони України. Але тут перед Україною постає ще одне дуже чутливе питання, тому що, вибивши за кілька останніх місяців більше сотні суден російського тіньового флоту, зараз вочевидь буде потрібно чітко оцінювати потенційні ризики продовження цієї кампанії. Оскільки, якщо раніше Трамп говорив лише про НПЗ, то зараз він може також переключитися й на те, щоб публічно звинувачувати Україну, якщо атаки на тіньовий танкерний флот Росії триватиме. Власне, він її вже звинувачує.
Але, якщо намагатися закінчитися на позитивній ноті, то у даному випадку, на мій погляд, є доволі важлива відмінність між тим піком погіршення американо-українських відносин по лінії Трамп-Зеленський, яке було в лютому минулого року, і ситуацією, яка є сьогодні. Адже тоді, після славнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті, йшлося про "відкриту дату" – тоді неможливо було спрогнозувати, коли ситуація зміниться. А на сьогоднішній день є доволі чітка дата – це дата проміжних американських виборів 3 листопада. Звісно, це не станеться 4 листопада, але точно можна спрогнозувати, що пік цього загострення буде не пізніше, ніж 3 листопада.














