"Пошматувала" Оксану Марченко, отримувала листи за Юлію Тимошенко, а олігархи не змогли поділити між проєктами. Інтерв’ю з Інною Приходько
Інна Приходько
Інна Приходько – одна з найвідоміших українських пародисток. Її образ Юлії Тимошенко став справжньою візитівкою, а за роки кар’єри акторка перевтілювалася в десятки впізнаваних персонажів. Була однією з головних актрис "Великої різниці по-українськи", а згодом заявила про себе в кіно. Глядачі добре знають її за роллю Ольки у "Скаженому весіллі" та "Скажених сусідах", а також за участю у "Великих Вуйках" та інших проєктах. Незабаром на екрани вийде нова частина "Скаженого весілля", у якій її героїня несподівано постане зовсім з іншого боку.
В інтерв’ю OBOZ.UA Інна Приходько розповіла, чому в житті зовсім не схожа на свою екранну Ольку, як несподівано зустріла Юлію Тимошенко та чому люди приймали її за справжню політикиню. Акторка також згадала актора Гаріка Бірчу, який став на захист України, та емоційно розповіла про Пашу Лі, який загинув в Ірпені в березні 2022 року. А ще відверто поговорила про особисте життя та актора, з яким її вже "одружили" глядачі.
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Інно, одна з ваших найвпізнаваніших героїнь у кіно – Олька зі "Скаженого весілля". Скоро на екрани вийде четверта частина цієї історії – "Скажене Різдво". Якою побачимо вашу героїню цього разу?
– У цій частині в Ольки дуже цікава сюжетна лінія – душевна й драматична. Вона пов’язана з її батьком, якого грає Олександр Кобзар. Здавалося б, і раніше ми розуміли, що в Ольці є щось людяне, але вона не надто це демонструвала (сміється). Зазвичай ми бачили її як запальну, емоційну авантюристку, яка постійно потрапляє в якісь історії. А цього разу вона відкривається зовсім з іншого боку. Не хочу спойлерити, але глядач побачить її здатною переживати, сумніватися, переосмислювати стосунки з близькими.
З Арамом Арзуманяном.
Джерело: Film.ua
– А що особисто у вас є спільного з цією героїнею?
– Насправді ми досить різні. Мені, наприклад, іноді не вистачає її вміння пробиватися. Буває, думаю: якби була трохи нахабнішою – у хорошому сенсі цього слова, – можливо, досягла б більшого. Я все-таки досить скромна людина. А Олька заходить у кімнату – і одразу заповнює собою весь простір. Хоча певні спільні риси, звичайно, є. Коли в мене є настрій і сили, я також дуже енергійна, можу бути душею компанії. Ну і характер – запальною теж буваю. А от повсякденний образ набагато стриманіший, тому глядачі часто мене не впізнають. Буває, проходять повз, а потім раптом: "Боже, це ж ви – Олька! А така скромна, Без цього макіяжу, без образу". А я сміюся: "Ну так, буває".
– А якби радили цей фільм рідним чи друзям, чому сказали б: "Обов’язково сходіть"?
– Мабуть, насамперед через саму тему – родинне свято, всі збираються за одним столом. У наш час це особливо щемлива історія, адже далеко не всі можуть бути поруч із рідними. Я сама під час війни особливо відчула, наскільки це важливо. Моя мала батьківщина – Черкащина, буквально за дві години від Києва, намагаюся бувати там частіше. У мене ще є бабуся, якій у лютому виповниться 92 роки. І в неї така жага до життя! Іноді мені здається, що в деяких молодих її значно менше.
Ну і, звичайно, це легка комедія. А сьогодні людям дуже потрібно хоча б на півтори-дві години відволіктися, відпочити душею. Я це бачу навіть на своїх виставах. Люди підходять: "Такими зарядженими йдемо додому!" А ще глядачі вже настільки полюбили наших персонажів, що сприймають їх майже як своїх знайомих. Нашу велику скажену сім’ю – родини Крижанівських і Середюків. Мене навіть на вулиці можуть запитати: "А що там ваш Ашотик?" Люди іноді думають, що ми з Арамом Арзуманяном і в житті разом.
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– А що ще цікавого побачимо за вашої участі? Які проєкти у роботі або вже чекають на прем’єру?
– Є невеликий епізод у фільмі Володимира Лерта "Брудний ангел", який має вийти на широкі екрани в середині жовтня. Коли Володя зателефонував і запропонував зіграти тренерку з танців на пілоні, я одразу сказала: "Володю, тренерка – так. Але танці на пілоні – це точно не про мене". А він: "Не треба нічого танцювати. Я просто писав цю сцену спеціально під тебе". Надіслав сценарій, і мені сподобалася історія – відверта, повчальна. Я прочитала й подумала: "Клас! У нас такого ще не знімали". Ми з Володею давно знайомі й уже працювали разом. У нього є досвід роботи в Голлівуді, це відчувається.
А буквально місяць тому вийшов "Готель "Соколине сяйво"", де в мене одна з головних ролей. Це легка романтична комедія про Карпати й весілля. Тема весілля мене, здається, просто переслідує: спочатку "Скажене весілля", тепер знову – весілля (сміється). Фільм залишається серед лідерів за переглядами. Щодо нових зйомок – сподіваюся, наступного року їх буде більше. А поки є ще один дуже важливий проєкт – готую перший сольний концерт: пародійний, з елементами стендапу. Я давно працюю в жанрі пародії, але зараз нарешті дозріла до власної постановки. Прем’єру планую вже днями і хочу спочатку показати її землякам, у рідному містечку. А потім буде Київ. А до Нового року хочу виступити ще в кількох містах.
Інна Приходько.
Джерело: jetsetter.ua
– Цікаво, як ви ставитеся до того, що вас називають королевою пародій?
– По-різному. От дивіться: цей концерт ми створювали разом із братом Олексієм – він сценарист. До речі, нещодавно відбулася прем’єра його фільму "Родичі". А ще він є співавтором усіх чотирьох частин "Скаженого весілля". Не дивуйтеся, багато хто теж не знає, що ми брат і сестра. До речі, з відомим продюсером Віктором Приходьком, творцем "Шоу довгоносиків", протилежна ситуація. Люди чомусь думали, що він мій батько. Так от Олексій запропонував написати на афіші: королева пародій. А я думаю: "Ой, ну це вже якось дуже пафосно, а я людина скромна" (сміється). Хоча для київського виступу – побачимо. А взагалі ми з Олексієм давно працюємо разом. Я теж пишу, і свого часу ми навіть були сценаристами "Великої різниці". Нам комфортно працювати в парі, бо маємо схожий гумор. Такий, знаєте, народний. Коли я дивилася "Родичів", постійно ловила себе на думці: "О, так це ж наша бабуся так говорить, а це – наш сусід". А Олексій мені: "Ну так з кого ти думаєш, я це писав?"
В образі Тимошенко.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Цікаво, який ваш улюблений образ із тих, кого пародіюєте?
– Звичайно, Юлія Тимошенко – власне, з неї все й починалося. Я жартую: "Юліє Володимирівно, дай Боже вам ще довго триматися, бо мені ще багато чого треба купити" (сміється). А ще дуже люблю пародіювати Поплавського. Ми з Михайлом Михайловичем знайомі, я закінчила університет культури. А з Тимошенко була одна зустріч. Причому я навіть не знала, що вона буде на тому заході. Мене не попередили – можливо, навіть спеціально, щоб зайвий раз не хвилювалася. Ми з моїм колегою Гаріком Бірчею вийшли вести захід, і раптом дивлюся – вона сидить по центру. У мене, знаєте, мало дар мови не відняло (сміється). Після виступу познайомилися. Це було у 2021 році. Вона сказала: "Боже, Інночко, я ж про вас чула! Ви так схожі на мою дочку" (говорить голосом Тимошенко. – Ред.).
З Михайлом Поплавським.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Коли Юлія Тимошенко була при владі, вас, мабуть, часто запрошували на заходи в її образі?
– Були і приватні заходи, і концерти. Я брала участь у її передвиборчій кампанії, і люди часом сприймали мене за справжню Юлію Володимирівну. У деяких селах приносили листи з проханнями підключити газ (сміється). Всяке бувало. Якось мене запросили на корпоратив у ролі Юлії Володимирівни – привітати іменинника з днем народження. За задумом я мала з’явитися максимально ефектно: прилетіти на гвинтокрилі. Але того дня пішов дощ, і через погоду ми не могли вилетіти. Дві години просиділи в автомобілі, чекали, коли нарешті трохи розпогодиться. Зрештою вирішили: летимо. Там була ціла постановка: охорона, ефектна поява. Заходимо до банкетної зали, я готуюся вітати іменинника. А він – у відключці! Якось підняв голову, я його вітаю. "О, Юля!" – і знову головою на стіл.
З Юлією Тимошенко.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– А пародії на Скабєєву, Собчак – це складно?
– Якщо чесно, найскладніше для мене працювати російською мовою. Я вже настільки від неї відвикла, що іноді буквально доводиться згадувати, як правильно вимовляється те чи інше слово. А для пародії важливо, щоб мова звучала природно. І, звичайно, було неприємно їх пародіювати, бо прекрасно знаємо, хто це і що вони роблять. Але з іншого боку, це був проєкт, у якому ми їх добряче висміювали. Тож заради цього можна було й потерпіти. А взагалі такі персонажі для мене не надто складні, тому що в них є яскраві особливості – у мові, жестах, міміці. Наприклад, у Собчак – ця щелепа, яка трохи видається вперед. І одразу змінюються вся пластика й манера говорити. У Скабєєвої дуже характерна вимова. Ви ж помічали, як вона навмисно виділяє звук "р", буквально карбує слова? Це для того, щоб максимально привернути увагу глядача.
Гарік Бірча.
Джерело: instagram.com/garik_bircha
– Ви згадали про Гаріка Бірчу. Коли дізналися, що він у лавах ЗСУ, це стало для вас несподіванкою? Хореографиня Олена Шоптенко розповідала нам в інтерв’ю, що зовсім не здивувалася, коли дізналася, що Дмитро Дікусар на війні: мовляв, у нього дуже розвинене почуття справедливості.
– Насправді я теж не здивувалася. Він теж людина, яка завжди за справедливість. Ми бачилися приблизно рік тому, і я відразу відчула, що він дуже змінився. Став більш задумливим, часто ніби перебував у своїх думках. До речі, я навіть не знала, що він одружився, і в нього народилася донька. Хтось мені про це розповів, і я: "Гарік, який усе життя був затятим холостяком?" Одружився він уже в досить зрілому віці – йому було майже 50 років. Народилася донька. Вона була ще зовсім маленькою, коли почалося повномасштабне вторгнення. Гарік дуже багато про неї говорить. І вона неймовірно на нього схожа. Наскільки знаю, на початку повномасштабної війни він відправив дружину з донькою до її батьків, а сам залишився в Києві. Спочатку був у теробороні, а потім пішов служити.
Паша Лі.
Джерело: КіноТеатр
– Ще один ваш партнер, з яким до повномасштабного вторгнення у вас був спільний телепроєкт, – Паша Лі. Ви разом працювали ведучими шоу "День вдома" на телеканалі "Дом". Яким ви його пам’ятаєте?
– Дуже позитивним. Це була справжня людина-сонце. Коли Паша заходив або приїжджав у студію, разом із ним одразу влітала якась шалена енергія. Він постійно всіх нас заряджав. Я чомусь дуже добре запам’ятала одну річ: Паші було 33 роки, коли він загинув. Він часто акцентував на цій цифрі – казав, що це вік Христа. Чомусь у наших розмовах ця тема постійно виникала.
На початку повномасштабного вторгнення Паша залишився в Ірпені. Ми всі писали йому в робочому чаті: "Пашо, виїжджай". А він: "Ні-ні, я тут залишуся. Буду волонтерити, допомагати". Ми теж долучалися – допомагали зі зборами, шукали гуманітарну допомогу. А потім я дуже добре пам’ятаю той день, коли наша гримерка написала мені, що до неї дійшла страшна новина: Паша загинув. Це був перший раз від початку війни, коли плакала так, як, здається, ніколи в житті. Ти раптом усвідомлюєш: війна торкнулася тебе особисто.
На зйомках "Скаженого весілля".
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Якби вас попросили скласти список акторів, із якими ви із радістю опинилися б в одному кадрі знову й знову, кого б ви назвали?
– З актрис, звичайно, не можу не назвати Лесю Самаєву, з якою дружимо. Хоча абсолютно різні. Але, мабуть, у цьому і є весь кайф – доповнюємо одна одну. Я добре знаю її доньку Машу, її чоловік Андрій Самінін – прекрасний. І взагалі вважаю, що Андрія дуже мало знімають. Для мене він неймовірно крутий актор – і в драмі, і в комедії. Але на нього повісили ярлик: "драматичний актор". Але повірте, Андрій буває дуже різним. Олеся Жураківська, Віра Кобзар, Альона Узлюк – теж моя велика любов. Валя Вовченко. Оля Сумська – це взагалі глиба. З Ірою Новак ми зараз разом працюємо у виставі.
З Ольгою Сумською на театральній сцені.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Ольга Сумська в інтерв’ю нашому виданню звернулася до продюсерів із проханням придивитися до неї уважніше. Сказала, що може більше, ніж їй сьогодні пропонують.
– І мені дуже шкода, що так. Чомусь у нас кіно ми постійно бачимо одні й ті самі обличчя. Моя бабуся, яка дуже любить телевізор, іноді каже: "Не можу зрозуміти: це той самий серіал чи вже другий?" (сміється). І справді, буває відчуття, що тих самих акторів просто переносять з одного проєкту в інший. Я ще не можу не згадати Ніну Набоку. Це ж акторка від Бога! Якщо говорити про чоловіків, моя велика любов – Назар Задніпровський. Ми знайомі вже років 15 – ще з часів "Великої різниці". Мені довелося попрацювати і з його чудовим татом Лесем Задніпровським. Саша Кобзар – неймовірно глибокий актор. І його теж, на мою думку, мало на екрані. Звичайно, Стас Боклан. Саша Мельник – обожнюю, грає у виставі "Я бачу, вас цікавить пітьма". Віталік Іванченко, Арам Арзуманян – мій кіночоловік, ну як його не назвати?
З Назаром Задніпровським.
Джерело: Film.ua
Вова Гладкий – дуже рада, що його нарешті почали більше знімати. Саша Сугак із Театру на Подолі – шикарний актор. Олександр Ярема. Він ще й людина така – ну просто кульбабка! Я йому кажу: "Ну не можна бути таким хорошим у нашій професії!" (сміється). Володимир Горянський – ще один артист, якого, на мою думку, мало знімають. Ми разом працювали у "Великих Вуйках", і я побачила, наскільки він може бути смішним. Зараз стільки комедій знімається – ну чому без нього? Схожа історія і з Ольгою Сумською. Мені здається, за нею досі тягнеться цей шлейф Роксолани. А вона ж надзвичайно гострохарактерна актриса! І зовсім не боїться бути смішною – навпаки, обожнює. Коли ми почали разом грати у виставах, постійно чую від неї: "Іннусик, а давай тут подуркуємо, щось придумаємо".
На зйомках з Олегом Винником.
Джерело: Film.ua
– Хочу вас запитати про Олега Винника та Потапа. Ви з ними перетиналися на зйомках "Скаженого весілля". Коли після початку повномасштабної війни вони виїхали з України, вас це здивувало?
– Що стосується Олега Винника, для мене це, чесно кажучи, дивно. І я б навіть сказала – нерозумно з його боку. Він же, думаю, прекрасно розумів, що ніхто не забрав би його насильно воювати. Давайте чесно: хто з наших зірок шоу-бізнесу пішов служити примусово? Люди йшли за покликом. Думаю, якби Олег залишився тут, допомагав, відкривав збори, їздив із концертами на підтримку ЗСУ – боже, він би не просто знову взлетів. Він був би номер один. Суперномер один! Ну добре, ти виїхав, але хоча б не мовчи. А він просто зник на стільки років, а потім почав звідкись вилазити і нести нісенітниці, які викликають ще більше нерозуміння. Я глибоко розчарована в цій людині. Тим більше що він мій земляк – із Жашківського району, навчався в Каневі. Коли ми знімалися разом, зустріла його на майданчику словами: "Привіт, земляче!" А оці його потуги зараз повернутися... Він же має розуміти, що ніхто його тут уже не чекає з розкритими обіймами.
Потап та Юрій Горбунов на зй...
Джерело: Film.ua
А щодо Потапа – тут я не здивована. Ми перетиналися не тільки на зйомках, а й у різних шоу. Ну, це така людина, як кажуть: і вашим, і нашим. Олексій завжди був таким. Оця маячня про іспанську ТРО, потім пісня про волонтерів, яка на голову не налазить... Він ніби намагався зробити все, щоб про нього не забули. Але всі ці його спроби настільки недолугі, що краще б він мовчав. Ну, і з Настею та кістою плюс-мінус така сама історія. У мене враження, що в людини якийсь психічний розлад. А згадайте, як усе починалося: розмовляти тільки українською, патріотичні пісні... А потім така різка зміна. І ти думаєш: чому раптом?
Оксана Марченко.
Джерело: СТБ
– Також ви були знайомі з Оксаною Марченко ще до того, як вона стала однією з одіозних постатей через свою проросійську позицію. Якою ви її пам’ятаєте?
– Ми познайомилися у 2009 році, коли я брала участь у "Україна має талант". Це був перший сезон. Ми з товаришем з університету вирішили піти на кастинг. І мені тоді всі члени журі сказали "так". А Марченко такі оди мені співала: "Ти неймовірна!" – і так далі. Якщо знайти старий запис ефіру, можна це все побачити. Подарувала мені календар зі своїми фотографіями, підписала, сказала: "Я бачу, що в тебе буде велике майбутнє. Ти крута!" І так далі. А потім на шоу була якась дуже довга пауза, вони нічого не говорили.
Під час зйомки "Україна має талант".
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
А в мене паралельно розпочався проєкт – серіал "Недоторкані", який, на жаль, так і не вийшов на екрани. А це був дуже крутий проєкт – гумористично-політичний ситком. Ми грали двійників політиків. І, як я розумію, спочатку продюсери думали, що це буде просто веселеньке шоу. А потім, коли побачили, наскільки ми насправді схожі на прототипів, зрозуміли, що це трошки така бомба уповільненої дії (серіал знімали напередодні президентських виборів 2010 року. У ньому актори пародіювали реальних політиків, зокрема Віктора Януковича, Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко. – Ред.). І чомусь побоялися ставити це в ефір. От я була в цьому проєкті. І коли мені з "Україна має талант" почали телефонувати й казати, щоб далі знімалася в шоу, продюсери серіалу мені це заборонили.
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
А потім мені розповідав вже покійний режисер Максим Паперник, який знімав наш серіал і був його сценаристом: "Ой, Іннусик, ти тут наробила шуму!". Ми знімали для ТРК "Україна". А ви ж пам’ятаєте, хто був його власником. І, як мені розповідав Максим, Оксана Марченко попросила свого Медведчука зателефонувати Ахметову, щоб мене відпустили на зйомки "Україна має талант". Той зателефонував, але з цього нічого не вийшло – отак, не поділили мене (сміється).
У ті часи Марченко здавалася мені досить приємною людиною. У мене залишилося гарне враження про неї. Але потім почали випливати всі ці історії – поїздки до Росії, популяризація московської церкви. А згодом – втеча до Москви. Я тоді по гарячих слідах навіть зробила пародію на неї. І той календар, який вона мені подарувала, викинула. Пошматувала ту Марченко (сміється).
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Інно, як вам вдалося купити в Києві квартиру у 26 років? Ви довго збирали, економили чи просто настав період, коли добре заробляли?
– Збирала, якщо чесно, економила на чому могла, багато в чому собі відмовляла. Дуже хотілося мати власний куточок, бо вже знала, що таке, коли житло не твоє – нажилася на орендованих квартирах. Ще в університетські роки ми з мамою знімали кімнату в Києві в одного пенсіонера. А потім у нього з тюрми повернувся син… Там взагалі була історія – сценарій для фільму. Щоправда, свою квартиру я вже продала. До певного моменту здавала її, але це старий житловий фонд, де постійно щось потрібно ремонтувати. Окрім того, я людина совісна, тому здавала її за символічну суму. Мене постійно запитували: "Чому так дешево здаєш, якщо квартира поруч із метро?" Останньою жила балерина, ще студентка. І я думала: ну як можу брати з неї великі гроші? Я ж сама пам’ятаю себе студенткою, як тягнули все батьки.
З мамою.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
Квартира була невелика, однокімнатна. Хоча, враховуючи сьогоднішні реалії, у неї чимало переваг: газ, невисокий поверх, метро поруч. Таке житло зараз на вагу золота. Але я вирішила, що треба відпускати – продавати й розширюватися. Хоча остаточно так і не вирішила квартирне питання. Бо зараз, як і багато киян, не дуже розумію, як бути і що робити далі. Коли ти живеш в орендованому житлі, усе простіше: умовно кажучи, зібрав речі – і поїхав у безпечніше місце. А якщо твоя квартира – це інше. Тому добре розумію людей, які роками не можуть наважитися виїхати з окупованих територій. Особливо – старшого віку. Для них це не просто будинок чи квартира – це все життя. Навіть важко уявити, який це біль.
Ми з коханим вже мали ситуацію, коли влітку після одного з прильотів у нас постраждало авто. Його сильно розбило, але, слава Богу, вдалося відновити. Так, це коштувало чималих грошей, але машину врятували. Бо маю знайомих, у яких автомобілі просто згоріли. Той приліт був досить близько від будинку, у якому живемо... Тих, хто зараз купують житло або будують будинки, називаю просто героїчними людьми. Але водночас нікуди не хочу їхати з України. Вірю в Збройні сили України.
З коханим Антоном.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Зараз ви живете в квартирі вашого коханого Антона, на 18-му поверсі. Напевно, під час відключень світла це окремий вид спорту?
– Боже, та нам уже ніякий спортзал не потрібен (сміється). Минулої зими так набігалися, що часом вже і не було сил – по кілька годин могла сидіти біля консьєржки, чекати, поки запрацює ліфт. Але зараз ми вже, як кажуть, трохи багатші (сміється). У нас з’явився інвертор, який може забезпечити роботу одного ліфта. Хоча 18-й поверх – це ще не найвищий. У нашому будинку їх аж 28. До цього ніколи не жила так високо, тому спочатку вийдеш на балкон – аж дух перехоплює. Я не люблю висоту, але до всього звикаєш.
– Ви згадали про інвертор. А як загалом готуєтеся до зими? Я, наприклад, закупила чимало грілок, а консервації накрутили, мабуть, із сотню банок.
– По консервації у мене мама й бабуся – тут я не переживаю. Оскільки в нас усе залежить від електрики, маємо невелику газову плитку. Добре, що нагадали: треба ще докупити балони. Зарядні пристрої маємо. Коханий пропонує ще купити спальні мішки – на всяк випадок. Наші мешканці скинулися, і будинок закупив великі генератори, щоб у разі тривалих відключень працювали вода й опалення.
З коханим Антоном.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– З вашим коханим – шоуменом Антоном Куцелепою – ви разом п’ять років. У медіа бачила інформацію, що він уже збирався зробити вам пропозицію, але щось завадило.
– Мені здається, він спеціально це сказав. Дуркує, щоб я не чіплялася до нього з цією пропозицією (сміється). У листопаді 2025 року в нас був великий концерт у Палаці "Україна" із колективом "30+" (гумористична команда з Житомира, багаторазові учасники та фіналісти "Ліги сміху". – Ред.). Наш колега Ігор заздалегідь попередив, що хоче зробити своїй дівчині пропозицію під час концерту. Я прийшла й розповіла про це Антону. А він: "Ну все, взяв і перебив мені! І що тепер – дві пропозиції робити? Це вже не те. Скажуть: "О, не можна було щось своє придумати?"" А я: "Це ти зараз спеціально так говориш, щоб перестала чекати від тебе пропозиції?" Але я все одно чекаю (сміється).
– Для вас важливий офіційний шлюб?
– Мабуть, більше заради батьків. Бо брат у мене – такий затятий холостяк, що вже не знаю, чи станеться колись щось у його особистому житті (сміється). І, як я кажу, не кожна жінка його витримає. Він творча людина, абсолютний соціопат. Йому б жити десь у лісі, в хатинці, писати свої сценарії та книжки. А якщо серйозно, то для мене пропозиція – це насамперед вчинок. Знаєте, жінки люблять, коли чоловік щось робить для них. І не обов’язково якийсь грандіозний жест. Це може бути букет квітів, улюблені цукерки чи якась інша маленька приємність. Начебто дрібниця, але за нею стоїть увага. Тому для мене пропозиція – це вчинок і знак серйозності намірів чоловіка щодо мене.
Я не хочу якогось грандіозного весілля, тим більше зараз це не на часі. Камерне свято – от так це бачу. Водночас не можу сказати, що шлюб для мене – це життєва необхідність. Я не з тих дівчат, які з дитинства мріють про сукню і штамп у паспорті. Ми з коханим прийшли в ці стосунки вже в зрілому віці. У кожного за плечима свій досвід.
З Юрієм Горбуновим та Арамом Арзуманяном.
Джерело: Новий канал
– Антон уже був одружений, а ви отримували пропозицію в попередніх стосунках.
– Так, Антон був одружений і, здається, трохи розчарувався в самому інституті шлюбу. У мене теж були тривалі стосунки, мені робили пропозицію. Що цікаво: на початку стосунків Антон досить часто говорив: "Ну все, ти ж вийдеш за мене?" А я відповідала: "Побачимо". І, можливо, цим його трохи збила. Не те щоб налякала – Антон не з тих чоловіків, яких легко чимось налякати. Але, може, це слово десь у нього й засіло: "Побачимо". Подумав: "Ага, значить, вона не дуже й хоче".
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
– Коли хочеться втекти від роботи, сцени – куди йдете? Знаю, що у вас є несподіване для жінки хобі – риболовля. Як вона з’явилася у вашому житті?
– По-перше, я виросла біля річки. У мене бабуся живе буквально за три хвилини від води. А по-друге, мій хрещений – рідний дядько, щоправда, він, на жаль, помер ще молодим, – був завзятим рибалкою. Після нього залишилося багато вудок, снастей, усього рибальського спорядження. І я ще років із восьми, коли влітку було нічим зайнятися, могла схопити якусь вудку – і на річку. Тоді з берега риба ловилася дуже добре: маленькі карасики, наприклад. Пам’ятаю свій дитячий рекорд. Ще був живий дідусь, і якось я цілий день просиділа на рибалці. Наловила цілий садок маленьких карасів, а дідусь потім зробив із них рибну тушонку. Бабуся тоді буркотіла: "А хто це все буде чистити?" А дідусь: "Сам почищу, дитина ж старалася". І я пам’ятаю, як він приносив мені їсти. Наріже сала, помідорів – словом, організує дитині перекус, щоб вона на рибалці з голоду не пропала (усміхається).
Інна Приходько.
Джерело: instagram.com/ukrainnochka
Мій батько теж завзятий рибалка. Він уже на пенсії, має своє улюблене місце. Коли ми приїжджаємо, ходимо разом. Він навіть купив мені особисте крісло для рибалки. Я вам скажу: ту рибу майже не їм. Або комусь віддаю, або можу посмажити для коханого – він любить. Мені подобається сам процес. Природа, вода, тиша… Там стільки всього навколо: зелень, лебеді плавають. І в якийсь момент просто відключаюся від усього.
Ой, якби ще батько менше говорив! (сміється) У мене навіть у концерті є історія про те, що першою людиною, яку почала пародіювати, був саме мій тато. Він дуже яскравий персонаж: експресивний, артистичний. Я навіть жартую, що нездійснений артист на сцені, але реалізований у житті. Батько взагалі говорить монологами. Побудувати з ним діалог практично неможливо, він просто не дає вставити слова. Тому коли ми удвох на риболовлі, він сидить поруч і постійно щось розповідає. А я тільки й нагадую: "Тату, тихіше! Риба любить тишу!".
Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з Ахтемом Сеітаблаєвим – про Аду Роговцеву, яку ми не знаємо, та кохану Олену, яку він уперше показав публіці: "Я дозволяю собі називати Аду Миколаївну мамою".
Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок