Time to read19 хв
47,6 т.

"Не знаю, чи сподобається це Льоші, але розповім". Вадим Лисиця – про секрет Потапа, характер Полякової та про те, як Могилевську називають у тусовці

Вадим Лисиця

Вадим Лисиця – продюсер, який бачив український шоу-бізнес у різні часи й знає, що відбувається не лише під софітами, а й за лаштунками. У різні роки він працював із Наталією Могилевською, Іриною Білик, Олегом Винником, Потапом і Настею Каменських, Олею Поляковою, Світланою Лободою та іншими артистами.

В інтерв’ю OBOZ.UA Вадим Лисиця розповів, чому, на його думку, Олег Винник почав втрачати популярність ще до повномасштабної війни, що пішло не так у Потапа й Насті Каменських, як колеги називають Наталію Могилевську та з ким Віталію Козловському варто помиритися, щоб повернути колишню популярність. А ще – як політична історія Злати Огнєвіч, пов’язана з Олегом Ляшком, вплинула на її кар’єру, чи справді в Олі Полякової важкий характер і чи повернеться Світлана Лобода в Україну.

Вадим Лисиця.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Вадиме, ви знаєте український шоу-бізнес зсередини: працювали з багатьма відомими артистами. Одні з них – на піку популярності, інші переживають не найкращі часи, а хтось кардинально змінив життя. Почнімо зі Світлани Лободи. Нещодавно в приватній розмові на наше запитання: "Чи повернеться Лобода в український шоу-бізнес?" один із відомих продюсерів відповів: "А ви впевнені, що їй це потрібно?"

– Так, у нас із нею нормальні стосунки. Періодично мені пише, щось запитує, я так само до неї звертаюся. Ми вже не співпрацюємо, але залишилися друзями. Щодо її повернення в Україну – мені важко це коментувати, тому що ми давно цю тему не обговорювали. Станом на 2023 рік вона хотіла повернутися, давала тут інтерв’ю. Але їй не дали цього зробити. При цьому вона досі допомагає людям, які залишилися без домівок, дітям – і це для неї якийсь безперервний процес. Причому робить це мовчки, без піару. Я зараз кажу про це просто тому, що ви запитали. Чи хоче вона зараз повернутися в Україну – не можу відповісти. Я просто цього не знаю.

Ірина Білик.

Джерело: facebook.com/bilyk.iryna

– Як Ірина Білик почувається в нинішньому шоу-бізнесі, який дуже змінився після початку повномасштабної війни?

– Мені здається, що вона як була величезною артисткою, так нею і залишилася. Продовжує працювати, їздить із концертами, випускає нові пісні. Іра Білик, мені здається, взагалі не змінилася. Вона як була танком, музичною глибою української естради, так нею і залишилася. Її любить багатомільйонна аудиторія. Вона справжня, чиста, правдива – перед собою і перед своїм глядачем.

– Ви свого часу дуже різко звернулися до Юрія Нікітіна, який нині перебуває за кордоном: "Досить вже ганяти повітря! Вертайся додому і давай працювати! Досить здалеку писати філософські тексти. Просто давай *башити. У нас у чартах русняві самки та ШІ-проєкти своїм лайном перекривають кисень справжнім талантам. Потрібна якість". У вас була з ним розмова після цього публічного допису?

– Ні, після цього ми не розмовляли, хоча до того багато спілкувалися. Але я не думаю, що між нами пробігла чорна кішка. Просто зараз, мабуть, немає про що. Щодо Юри – вважаю, що він дуже талановитий і дуже ефективний продюсер. Свого часу взагалі дивився на нього як на ікону. Юра у нас був номером один. І досі, як то кажуть, ніхто його не переплюнув – принаймні мені так здається. Те, що він опинився за кордоном, як я це розумію, було пов’язано насамперед із бажанням захистити й убезпечити дітей. Він це зробив. Що буде далі? Мені здається, Юра знайде себе і там. Причому зможе працювати і з українським треком, і з міжнародними проєктами. Думаю, він уже щось робить, просто ми про це поки можемо не знати.

Оля Полякова.

Джерело: facebook.com/polyakovamusic

– Олю Полякову останнім часом кидає з боку в бік: шансон, нові образи, експерименти. Чи не розпорошує вона так свій талант?

– Дивіться, Оля – досить прозора людина. Я вам точно кажу: яка вона в житті, така і на сцені. Ми дуже близько спілкуємося, багато чого робимо разом. Вона завжди приїжджає до мене записувати вокал, останнім часом фактично тільки мені його довіряє. І ви знаєте, все, що вона говорить, – це те, що вона думає. А все, що вона співає, – це те, що їй болить. Так було на початку війни, так є і зараз – із "Вадіком" та іншими новими проєктами. Комусь це подобається, комусь ні, але всім не догодиш. Оля робить те, що відчуває, а не шукає, на чому заробити. У неї все навпаки: спочатку робить, а потім її продюсер Міша Ясинський думає, як це продати.

Оля Полякова.

Джерело: facebook.com/polyakovamusic

– Про Олю Полякову кажуть, що в неї непростий характер.

– Та ні, я б так не сказав. Коли Оля з Мішею приїжджають до мене на студію, ми можемо годину-дві просто розмовляти й сміятися замість того, щоб записувати пісню. Говоримо про все на світі. Вона суперемоційна – це правда. Але емоційність і характер – трохи різні речі.

Вадим Лисиця та Олена Тополя...

Джерело: скриншот відео

Розгорнути

– Ви попереджали, що домовилися з дружиною Іриною не обговорювати ваші попередні стосунки. Але хочу запитати про Олену Тополю – не про особисте, а про кар’єру. Вам не здається, що їй варто трохи видихнути, озирнутися навколо і знайти хорошого продюсера? Часом складається враження, що вона береться за все підряд, бо боїться зникнути з поля зору. Можливо, їй варто трохи пригальмувати й визначитися, куди рухатися далі?

– Скажу дуже коротко: це не так.

– Поясніть.

– Ні, я не можу… (мовчить) Я знаю, хто вона, яка вона. Знаю її характер, знаю її цілі, знаю, як вона вміє працювати. Я багато чого знаю, але це – не для преси (усміхається).

З Оленою Тополею.

Джерело: Суспільне

– Тоді скажіть про Злату Огнєвіч. Має сильний голос, харизму, але досі не настільки відома, як заслуговує. Чому так?

– Та чому ж? Вона зараз уже й Палац спорту оголосила. Ні, я взагалі не згоден із тим, що Злата недостатньо відома. Наприклад, над новими піснями вона працювала з міжнародною командою. Звукорежисер цієї команди – номінант на "Греммі". Домоглася, щоб вокальні партії хору записував британський хор у Лондоні. Вона зараз дуже масштабно підходить до своєї роботи. Зрозуміла, чого хоче, і, мені здається, отримує від цього кайф. І люди це відчувають – відгукуються.

Так, свого часу в неї був крок убік – пішла в політику, її затягнули в партію Ляшка (співачка була народною депутаткою від Радикальної партії Олега Ляшка, але в грудні 2015 року склала мандат. – Ред.). Це трохи збило її швидкість у шоу-бізнесі. Але за роки вона навела фокус. У неї потужна команда, правильна фінансова історія, вона зрозуміла, як усе це налаштувати. Вона справжній боєць – і все в неї буде супер, повірте. Та й уже є. Просто вона не співає халтуру. У неї сильна харизма й надзвичайні вокальні дані, тож вона обирає цікаву музику. Навіщо їй співати щось простеньке? Вона робить красиві речі, випускає гарну музику. Послухайте її останній альбом, пісню "Fighter", наприклад. Подивіться, що там відбувається з точки зору музики.

Ігор Кондратюк і Віталій Козловський.

Джерело: скриншот відео

– А скажіть, чому після помітного повернення Віталія Козловського на сцену знову стало тихо?

– Бо Віталію Козловському потрібен Ігор Васильович Кондратюк. Я Ігорю Васильовичу якось казав про це давно: "Та помиріться вже і працюйте далі!" Але бачите, цього не сталося. І я, до речі, радий, що зараз знову стали актуальними їхні старі пісні. Бо вони справді класні, зроблені добре. Я знаю кількох авторів, які їх створювали, і це суперталановиті люди. А хороша музика – вона вічна.

– Вадиме, у нашому попередньому інтерв’ю ви припустили, що ще до повномасштабної війни Олег Винник перебував під впливом певних речовин, і пов’язали з цим його поведінку. Розповіли про останню телефонну розмову 25 лютого 2022 року, коли він кричав, що його шукають чеченці й хочуть убити. Чи спілкувалися ви після того?

– Ні, не спілкувалися. Що з ним відбувається? Те саме, про що вже розповідав у попередньому інтерв’ю. Я особисто за ним не стежу. Просто іноді мені у Facebook чи Instagram трапляються його російськомовні пісні, якісь інтерв’ю або реклама концертів. Я просто перегортаю. Навіть не хочу це дивитися – мені неприємно.

Хоча ми і не були друзями, але раніше досить багато часу працювали разом і багато чого зробили. Він навіть якось привіз мені з Німеччини музичний прилад, який попросив купити. Він летів із Берліна, тягнув його в літаку, у сумці – він був важкий. Тобто свого часу зробив для мене такий крок, і я за це вдячний. Але те, що відбулося на початку повномасштабного вторгнення, – це просто пекельний крінж.

Я найбільше боюся одного: якби, не дай Боже, надовго опинився за кордоном, то втратив би зв’язок із тим, що відбувається в Україні. А коли повернувся б, почувався б як біла ворона – не розумів би, чим живе країна.. Бо люди, які довго живуть за кордоном, навіть якщо читають telegram-канали, дивляться новини, спілкуються з друзями, які залишилися тут, усе одно сприймають реальність інакше. У них інше середовище, інші турботи, інший ритм життя. І це неминуче відкладається в голові. Реакції, сприйняття, навіть саме усвідомлення того, що відбувається, стають іншими. А Винник… Олежка – добра людина, я його таким знаю. Просто в якийсь момент його шлях пішов не в той бік. І я думаю, що це вже все – назад дороги йому немає.

Олександр Горбенко та Олег Винник.

Джерело: скриншот відео

– Але дивує: як могла така слава, шалена популярність – раз, і зникнути?

– Все почалося з того, що він розсварився зі своїм продюсером Санею Горбенком. Щоб ви розуміли, Саша Горбенко – дуже розумна, дуже вкладена в свою роботу людина. Він брав участь фактично в усіх проявах кар’єри Олега: і в інтерв’ю, і в переговорах, і в комерційній складовій, і в концертній діяльності. Він роками стояв за пультом, контролював буквально кожен крок – звукорежисера, світловика, усю команду. Горбенко, по суті, і зробив із нікому не відомого артиста – Олега Винника, якого знала вся країна. І коли їхня співпраця закінчилася, цей корабель почав тонути.

– Тобто, на вашу думку, повномасштабна війна могла бути не головною причиною?

– Війна просто стала каталізатором, тому що він поїхав. Якби війни не було і він залишався в Україні, можливо, ще якийсь час працював би, переживав би скандали, намагався щось робити. Але, думаю, результат усе одно був би приблизно той самий. Це, до речі, трохи схожа історія на Козловського. Віталій після всього, що з ним відбувалося, пішов у спорт, накачав собі банки і веде більш-менш здоровий спосіб життя, а Винник, на жаль, ні.

Потап та Настя.

Джерело: скриншот відео

– Чи дивилися ви інтерв’ю Потапа та Насті Каменських російській журналістці Катерині Гордєєвій? Багато українців сприйняли їхні слова й поведінку дуже болюче. Як ви думаєте, що з ними відбулося?

– Чесно кажучи, я повністю інтерв’ю не дивився. Бачив лише кілька уривків у TikTok чи Instagram. І мені фізично боляче на це дивитися, чесно вам кажу. Знаєте, Потап завжди любив епатувати публіку. Це була частина його образу, манера спілкування. І зараз вони, схоже, продовжують поводитися так само. Але проблема в тому, що сьогодні змінився контекст, а вони, на мою думку, цього не відчувають. Так, Настя приїжджала в Україну, Потап теж бував тут. Але приїхати й жити – це різні речі. Мені здається, що вони просто випали з українського контексту. І, мабуть, саме в цьому головна проблема.

З продюсером Михайлоя Ясинсь...

Джерело: facebook.com/polyakovamusic

Розгорнути

– Продюсер Михайло Ясинський припускав, що, даючи такі інтерв’ю, Потап і Настя шукають нову аудиторію за межами України. Як гадаєте, чи спрацює ця стратегія і чи прийме їх російськомовна аудиторія?

– Зараз вони генерують максимальну кількість інфоприводів, щоб звернути на себе увагу. Але справа в тому, що їхні інтерв’ю можуть зіграти проти них. Адже, створюючи такі інфоприводи, вони зашкварюються. І ці зашквари впливають не лише на ставлення української аудиторії, а й російськомовних слухачів. Чи захочуть ті після побаченого приходити на концерти Потапа й Насті? Не знаю, важко прогнозувати. Але скажу ось що: і Настя, і Льоша – людяні і адекватні люди. Я співпрацюю з ними більше 20 років.

– А зараз підтримуєте контакт?

– Не знаю, чи сподобається це Льоші, але розповім: вони зверталися до мене по студійні сесії старих пісень, щоб підготувати концертну програму (Вадим Лисиця був саундпродюсером усіх пісень дуету "Потап і Настя". – Ред.). Ми домовилися, що вони отримуватимуть ці матеріали в обмін на донати до фонду "Варта добра". Вони донатять за кожну пісню цілком пристойні суми – безпосередньо на фонд. Допомагають українській армії. Я не питав у Льоші, чи хоче він, щоб про це розповідали публічно. Але вже ж, як є, напишіть. Заодно дізнаємося, чи сподобається йому, що я про це сказав. 

– Повномасштабна війна суттєво змінила шоу-бізнес. Хто з артистів, на вашу думку, найкраще відчуває, як змінюється український музичний простір, і вміє адаптуватися до нових реалій?

– Я б відзначив Макса Барських. Він дуже талановитий, зрозумілий, сформований артист із власним стилем і величезною аудиторією. Що не пісня – то хіт. Тіна Кароль не зупиняється й робить масштабні речі. Взяти хоча б її проєкт "Дім звукозапису". Це монументальна, дуже цікава історія, яка популяризує українську пісню. Вакарчук, "Бумбокс".

– Вакарчука ніби трохи менше стало останнім часом. Чи це лише враження?

– Знаючи його підхід до роботи, думаю, він щось готує. Вакарчук просто так не зникає. Мені здається, працює над новою музикою, обмірковує наступний крок або вже щось записує. Оля Полякова – теж. Хай би як її критикували, вона не зупиняється. Серед молодих артистів теж багато цікавих імен. Нікіта Кісельов прорвався, вилетів нагору. SKYLERR теж тримає позиції. Омаргалієва взагалі виросла в артистку неймовірного масштабу. Я був на її концерті, бачив, як вона працює на сцені, як реагує публіка: це щось неймовірне. Артисти мого лейблу FoxLab теж добре працюють.

Максим Бородін.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Максим Бородін ваш дуже подобається, хочеться, щоб його більше знали.

– Він на ринку лише три роки. Перша хвиля популярності вже пройшла, зараз ми готуємо другу. І я впевнений, що він поступово рухатиметься вгору, хвиля за хвилею. Він пише практично всі пісні сам, за дуже рідкісними винятками. Ми з ним разом створюємо музику. Зараз готуємо альбом, на наступний рік уже плануємо ще один – із новим звучанням і зовсім іншим образом. Він дуже швидко вирвався на вершину, але тепер важливо втримати цю планку й вийти на новий рівень. Для цього потрібен час і ресурси. А з огляду на нинішню воєнну реальність усе це робити в рази складніше. Є безліч нюансів, але Максим – справді дуже талановитий артист.

З дітьми.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Поговорімо трохи про вас. Як готуєтеся до непростої зими?

– Скажу чесно: у нас із дружиною періодично виникають розмови про те, що треба якось убезпечити дітей. Вони маленькі – одна донька у першому класі, друга – у четвертому. Нещодавно ми їздили на Закарпаття, у нас там друзі. Хотіли зрозуміти: а що буде, якщо одного дня доведеться виїхати? І коли все порахували, стало ясно, що це непроста історія. Ми дивилися школи, які нам підходять, – вони коштують космічних грошей. Те саме із житлом: те, що подобається, теж коштує дорого. Та й вибору вже практично немає. На Закарпатті зараз дуже багато людей, які виїхали саме з Києва та Київської області. Попит величезний. Тому поки що ми в роздумах. Визначили для себе такий план: якщо, не дай Боже, станеться якийсь колапс і Київ буде непридатним для життя, сядемо в машину й поїдемо в Мукачево, а далі вже будемо дивитися.

З дружиною та дітьми.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– А як ви підготували до зими свій будинок під Києвом?

– Встановив сонячні електростанції і вдома, і на роботі – достатньо потужні, з великим запасом акумуляторів. Зараз ще встановлюю вдома сталеву піч, щоб мати альтернативне джерело опалення. Це досить дорога історія, але доводиться знаходити можливості, щоб забезпечити нормальне життя тут. Хоча прекрасно розумію: якщо не буде світла, палива, не буде дров – всі ці системи не матимуть значення. Але я вірю, що ми витримаємо.

Вадим Лисиця.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Як ви живете в нескінченних тривогах – коли вдень і вночі сирени, вибухи, а після важкої ночі все одно треба вставати й жити далі?

– У мене є брат, Льоша Лисиця, він військовий. Він якось розповідав, що коли вони по три-чотири тижні сиділи в окопах, у землянках, і там постійно щось прилітало – то великокаліберне, то міномети, – він говорив собі одну фразу, яку я дуже добре запам’ятав: "Якщо вранці прокинувся і побачив сонце – це вже перемога: ти живий, значить, все не так погано".

– У попередньому інтерв’ю OBOZ.UA ви розповідали про брата Олексія, який пішов на фронт, служив у піхоті й був штурмовиком. Ви казали, що у 60 років його звільнили зі служби за віком, хоча не хотів залишати військо. Як він зараз?

– Він дуже довго намагався повернутися на службу. Я допомагав йому через знайомих військових. Зрештою знайшов можливість повернутися до свого підрозділу. І зараз знову воює. Він не просто служить десь у тилу, а повернувся до безпосередньої військової справи. Він знову опинився у важких умовах, перебуває близько до лінії бойового зіткнення. І знову робить те, що вважає своїм обов’язком.

З дружиною Іриною.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Свого часу ви працювали музичним продюсером другого сезону "Фабрики зірок", тож знаєте цей проєкт зсередини. Що скажете про його повернення?

– Головний плюс – нові імена, зміна поколінь. Усі учасники різні, кожен по-своєму талановитий. Саме такі проєкти, як "Фабрика", "Голос", "Х-Фактор", відкривають нових артистів. І я вдячний усім, хто сьогодні це робить. Це теж те саме сонце, про яке я казав: воно додає віри, що ми вистоїмо й у нас є майбутнє. Але є й професійний погляд.

Я обережно висловлююся про те, що відбувається за лаштунками, адже це може бути цікаво публіці, але водночас створити непорозуміння між колегами. Хоча іноді дуже хочеться сказати більше (сміється). Тим часом добре розумію, наскільки складна ця внутрішня кухня. Коли тобі потрібно для кожного знайти правильну пісню, пропрацювати музичну складову – це робота. Тут важливо все: тональність, темп, сама пісня. Чи підходить вона конкретній людині? Чи розкриє цього хлопця або дівчину? Чи, навпаки, сховає їх? Тому прекрасно розумію, наскільки важко все це зробити якісно. Але, тим не менше, бачу певні нюанси у нинішній "Фабриці". Насамперед це підбір пісень, взаємодія артистів між собою, ті самі дуети. Мені здається, тут можна було попрацювати якісніше.

– А серед учасників уже бачите тих, хто може стати справжньою зіркою?

– Потенційно там є декілька учасників, яких я виділяв би. Наприклад, BEREZA. Ми з ним співпрацювали на початку цього року – робили дует із Настею Балог. Він написав пісню, і це була дуже талановита робота – і сама композиція, і виконання. Він взагалі дуже глибокий, потенційно великий артист. Фактурно дуже цікава дівчина – NASÙ. Яскрава й, мені здається, цілеспрямована. Тому що бути талановитим – це далеко не все. Успіх відсотків на 70 залежить від уміння працювати: змусити себе, систематизувати цю роботу, розвиватися. POVIN сподобалася як музикантка. Вона глибока, тонка, чудово відчуває музичні нюанси.

Мені здається, що там великий потенціал. MYRÓ дуже талановитий, до того ж наймолодший. NANA SOLIS – це вже майже готовий артист. Їй просто треба багато працювати й знайти правильний матеріал. Думаю, вона може найшвидше з усіх перетворитися на справжню зірку. Tender Di сподобався, цікавий хлопчик. Подивимося, як він розвиватиметься далі, але вже зараз видно, що сцена – це його. Так само мені подобається Xstatty – дуже неординарна особистість, вона себе ще проявить. Ну і DISHA – теж.

– До речі, вам пропонували попрацювати на "Фабриці зірок"?

– Ні, не пропонували. А якби запропонували, мабуть, я б відмовився. Я ж казав, що знаю внутрішню кухню. Розумію, яке там навантаження і відповідальність. Зараз у мене трохи інші пріоритети й цілі, а для "Фабрики" потрібно багато часу та уваги.

Наталія Могилевська з фабрик...

Джерело: facebook.com/mogylevskaya

Розгорнути

– Цікаво, а чому на "Фабриці зірок" у вас виникали конфлікти з Наталею Могилевською?

– З Наталею у нас було два типи конфліктів – організаційні та творчі. У творчих питаннях я намагався займати другорядну позицію, тому що вона, по суті, була моєю начальницею. Якщо вона дослухалася до моєї думки, був щасливий. Якщо ні – значить, ні. А от організаційні моменти виникали переважно протягом перших двох ефірів: ми обоє вперше працювали в такому форматі й мали навчитися правильно розподіляти завдання та час. Я б не називав це серйозними конфліктами. Ми просто налагоджували роботу й розподіляли обов’язки. Так працюємо й досі – от вчора вона у мене була – спочатку вирішуємо організаційні питання, а потім беремося за творчість. Плоди нашої творчості ви періодично бачите.

Наталія Могилевська.

Джерело: facebook.com/mogylevskaya

– Ви народилися з Наталею в один день: 2 серпня 1975 року. Ви схожі чи, навпаки, різні?

– Мені здається, що ми геть різні, але, знаєте, з Наталкою в мене є якийсь особливий енергетичний зв’язок. Його важко побачити з боку, але я відчуваю, що вона мене розуміє, а я її – дуже швидко, буквально з пів слова.  Вона часом називає мене "одноденкою" – саме тому, що ми народилися в один день.

– А як вона змінилася за ці роки? Багато хто з її близьких друзів каже, що зараз це зовсім інша людина – не та, яку ви знали на "Фабриці" імператрицею.

– Ну, вона залишилася імператрицею. Ми її називаємо Легенда Олексіївна. А якщо серйозно, коли людина проходить такий складний шлях – творчий, особистий – змінюється. Стає більш зваженою та розсудливою. І набагато тонше й точніше відчуває оточуючих. Мені здається, Наташа залишилася тією самою, але її життєвий досвід, мудрість, спокій і вміння бачити людей зробили її трохи іншою.

Вадим Лисиця.

Джерело: facebook.com/vadymlysytsia

– Якби ви могли повернутися на 20 років назад, що порадили би собі молодому? Не закохуватися в артисток, не ризикувати сотнями тисяч доларів, як під час підготовки Alyosha до Євробачення, чи не їхати працювати до Москви? Відомо, що у 2013 році ви стали головним менеджером Warner Music Group, відповідальним за комерційні партнерства на території колишнього СРСР, але вже за вісім місяців повернулися в Україну через початок війни на Донбасі.

– Та я все правильно зробив. Якби не пройшов через усе це, то не став би тим, ким є зараз. Ні про що не шкодую. І в артистку не закохувався – я закохався у звичайну дівчину. А те, що згодом мені вдалося зробити з неї артистку, – це вже інша історія. Щодо фінансових ризиків, то кожен мій творчий крок із артистами передбачає серйозні вкладення. І я досі ризикую, адже ніхто не гарантує, що ці вкладення принесуть фінансову віддачу. Я звик до цього – це постійний процес і нормальна частина моєї роботи. А фінансовий ризик, на який пішов під час підготовки до Євробачення, багато чого мене навчив. Я просто перестав боятися ризикувати. І якби через усе це не пройшов, то не мав би такого досвіду. Не знав би, як усе працює, і не зміг би ухвалювати ті рішення, які ухвалюю сьогодні. Цей шлях потрібно було пройти.

На участь Alyosha в Євробаче...

Джерело: Суспільне

Розгорнути

– Як, на вашу думку, розвиватимуться наші відносини з Росією протягом наступних десяти років? Може бути, що ми колись зможемо потиснути одне одному руки?

– Ми, українці, пережили й досі переживаємо настільки сильну травму, що її наслідки відчуватимуться ще не одним поколінням. У мене був близький друг, із яким товаришували з дитинства. Він живе в Росії, був моїм кумом, хрестив сина. Але зараз не спілкуємося. У квітні 2022 року він написав мені, що кадри з Бучі та Ірпеня – постановка. Після цього я послав його нах*р. Ми познайомилися, коли нам було років 10–12, і дружили до повномасштабної війни. Востаннє бачилися у 2020 році. Я спеціально виділив цілий день, щоб побути з ним, і тоді між нами все було добре. А тепер у нас кардинально різне бачення правди – його і моє. Колись ми були дуже близькими друзями, читали ті самі книжки, і між нами не виникало жодних суперечностей.

А потім ми, українці, почали відкривати для себе реальну історію. Звісно, не всі усвідомили її одразу: хтось раніше, хтось пізніше. Я, наприклад, вважаю, що надто пізно почав багато чого розуміти. Я й досі дивлюся історичні відео, вивчаю історію України та її відносин із Росією, намагаюся зрозуміти, як формувалася наша держава, і які події привели нас до сьогоднішньої ситуації. Для мене цей пазл уже майже повністю склався. А в пазлі мого кума й друга немає 90% того, що є в моєму. Тому ми більше не можемо спілкуватися. Це просто неможливо. Поки в Росії буде таке ставлення до історії, до власної ідентичності та державних пріоритетів, поки люди не усвідомлять, що відбувається, і не змінять мислення, про якусь співпрацю говорити складно. У них, як я це бачу, на якомусь глибинному рівні закладене прагнення захоплювати нові території, красти та вбивати. Поки це не зміниться, немає про що розмовляти.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з продюсером Юрієм Квеленковим про таємниці Василя Зінкевича, закулісні ритуали Миколи Гнатюка та скандал із Таїсією Повалій через Катерину Бужинську.