Блог
Якщо долю України спробують вирішити без нас – хто відповідатиме за наступну війну?
Ілюстрація. Матрьошка на фон...
Джерело: Укрінформ
Мир не може бути капітуляцією, а припинення вогню – паузою перед наступним нападом росії.
Якщо долю України спробують вирішити без України – хто відповідатиме за наступну війну?
The Wall Street Journal повідомляє, що путін запропонував Трампу й Сі Цзіньпіну провести тристоронню зустріч щодо завершення війни. Поки що участь Трампа не підтверджена, а формат переговорів залишається невизначеним.
Але сам задум викликає принципове запитання: чому про майбутнє нашої держави можуть домовлятися без нас?
Не можна допустити, щоб Україну поставили перед фактом, а потім звинуватили в продовженні війни за відмову від неприйнятних умов. Агресор не повинен отримати винагороду за агресію, а жертва – відповідальність за небажання капітулювати.
"Кожен сподівається, що, якщо достатньо годуватиме крокодила, то крокодил з’їсть його останнім. Усі вони сподіваються, що буря мине, перш ніжна стане їхня черга бути пожертими. Але я дуже боюся, що буря не мине. Вона лютуватиме й гуркотітиме дедалі гучніше, дедалі ширше". – Вінстон Черчилль, радіозвернення від 20 січня 1940 року.
Досвід Афганістану показав, наскільки небезпечною може бути залежність від зовнішньої підтримки. Але Україна – інші обставини: бойова армія, мотивоване суспільство, власні військові розробки та досвід сучасної війни. Так, збої зі Starlink і ризики обмеження доступу до розвідданих оголюють наші вразливості. Отже, потрібно не опускати руки, а посилювати власну технологічну незалежність.
Наша стратегія має бути простою:
Справедливий мир і припинення вогню, які не стануть підготовкою до нового російського нападу.
Сильна технологічна армія, власне виробництво озброєння, дрони, захищений зв’язок і незалежні спроможності розвідки.
Потужна багаторівнева ППО для захисту людей, міст та критичної інфраструктури.
Чіткі гарантії безпеки з конкретними зобов’язаннями, ресурсами й механізмами реагування на нову агресію.
Україна, Європейський Союз, Велика Британія та США мають бути повноцінними учасниками формування домовленостей. Британія – важливий військовий і безпековий партнер, а Європа не може залишатися осторонь рішень, від яких залежить її власна безпека.
Треба дивитися правді у вічі: росія нікуди не зникне, а підпис на папері не змінить її імперських амбіцій.
Тому наше завдання – не просто зупинити бойові дії, а зробити так, щоб новий напад став для кремля непосильним ризиком.
Мир – це не обіцянка росії більше не нападати. Мир тримається не лише на підписах. Він тримається на силі, готовності захищатися, єдності суспільства, реальних союзах та дієвих гарантіях безпеки.
Переговори – так. Але не за нашою спиною. Припинення вогню – так. Але не ціною майбутньої війни.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...
Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок