Блог
Угода Трампа з Путіним. Чому не можна ображатися
Володимир Путін і Дональд Трамп. Архівне фото
- Почати потрібно з цифр. Трамп домовився, що Путін має поставити в США 4.8 млн тон дизеля (терміново 300 тисяч тон). 4,8 млн тон – це приблизно один місяць споживання США. Якщо Росія справді поставить США 4–5 млн тонн дизеля, це буде приблизно в 4 раза більше, ніж весь американський імпорт російського дистилятного пального за 2021 рік.
- Чи має можливість Росія додатково поставити такі обʼєму на американський ринок? Може, але тільки за умови, що Україна припинить бити по російським НПЗ. І тут ми підходимо до головного: судячи з усього, Трамп вже виставив ультиматиюум Украіні: ви не бʼєте по НПЗ, а в обмін ви не отримаєте нічого. Точніше, в теорії, він може знову повернутися до ідеї того, що ви не бʼєте по НПЗ або ж я вчергове забороню надавати якусь допомогу. І ця ситуація набагато складніша за сварку в Овальному кабінеті. Сьогодні варіантів виходу з цієї дилеми значно менше. Адже люфтіа для компромісів практично не залишилося.
- Головне відкрите питання: логіка (мотивація) Трампа). І тут ми, схоже маємо великий клубок розрізнених і не повʼязаних між собою мотивів. По-перше, щира нелюбов до Зеленського, яка так чи інакше екстраполюється на Україну. По-друге, сподівання на big deal з Путіним в якому будуть чіткі фінансові показники для конкретних людей, які лобіюють цей самий big deal. По-третє, шарахання перед виборами і спроба зламати тренд продовження падіння рейтингу Трампа, який робить ці вибори, де-факто, референдумом довіри до самого себе і пробує остаточно підімʼяти партію під MAGA. Десь на периферії є спроба зіграти Росією проти Китаю, хоча, це стає вже майже нереальною задачею.
- Які мотиви Путіна? Тут все доволі прозоро: він хоче стати третім полюсом світу і добитися своєї Ялти-2. І тут маємо ситуацію, коли Путін хоче, Трамп готовий погодитися, бо для нього це несуттєва історія і тільки Китай явно противиться цій історії.
- Як і в усіх попередніх ситуаціях будь-які лобові українські дії є контрпродуктивними. Отже, що потрібно робити Україні
- Наш головний союзник зараз – американські ЗМі, які живуть за своїми законами і правилами. І цим правилам змушений підпорядковуватися Трамп. Тому наша головна ціль зараз: отримати підтримку саме американських ЗМІ. Нагадаю всім скептикам: дух Анкориджа перемогли саме ЗМІ.
- Для цього, як на мене, нам потрібно вийти із своїм мирним планом, який має бути багато в чому аналогом до кампанії 9 травня 2026 року. Ми маємо заявити, що готові дозволити Росії експортувати 4.8 млн тон дизеля до США, але тільки у випадку відсутності ударів по нашій енергетиці. Удар по енергетичному обʼєкту дорівнює удари по танкерам та по НПЗ. На жаль, ми змушені йти в ескалацію з усіма відповідними наслідками. Але ми маємо дуже чітко донести цей план світові, без театральних жестів. Це гра ва-банк. Можливо, найскладніше з 24.02.2022
- Маємо розуміти: ми дуже обмежені в часі, бо перед нами маячить загроза розвалу фінансової коаліції на підтримку України після березневих виборів у Франції.
- Паралельно, ми маємо нарешті усвідомити: переговорний трикутник США – Росія – Україна вмер (Рубіо на днях, це, між іншим, визнав). Нам потрібно шукати нову переговорну платформу. Це головна задача, бо інакше ми опинимося в надскладній ситуації без плану Б.
- І ще один важливий момент: політики не ображаються, якщо вони в складній позиції. Найгірший сценарій – почати грати ображеного, ідучи за настроями великої частини електорату. Ображатися можуть собі дозволити тільки найсильніші гравці.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...
Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок