Блог
Трамп на порозі краху, Путін вже не допоможе, але є конституційна пастка і фактор України
Президент США Дональд Трамп
За результатами свіжого опитування видання Politico, понад половина американців вважають, що Дональд Трамп заслуговує на імпічмент.
Якщо Демократична партія завоює більшість у Конгресі на проміжних виборах, то процедуру третього імпічменту можуть запустити офіційно. Крім того, після завершення каденції проти Трампа відновлять близько тридцяти кримінальних справ, які наразі заморожені лише завдяки президентському імунітету.
Чи означає це остаточний крах прямо зараз?
Насправді це глибока політична криза, а не повна капітуляція. Попри падіння рейтингів, Трамп залишається чинним президентом США з усіма можливостями виконавчої влади. Замість визнання поразки напередодні виборів він лише посилює жорстку риторику, заявляючи на мітингах, що перемога демократів призведе до загибелі країни та економічного колапсу. Навіть якщо демократи виграють проміжні вибори та оголосять імпічмент, для повного усунення Трампа з посади потрібні дві третини голосів у Сенаті, що історично є малоймовірним. Проте перебіг правління Трампа, чітко відображає критичний момент його другого терміну, де подальша доля його політики вирішується голосуванням американців, до якого залишається декілька днів.
Дональд Трамп побудував свою головну передвиборчу стратегію на проміжних виборах 2026 року, довкола заклику: "Уявіть, що моє ім'я є в бюлетені". Він регулярно повторює це гасло ("Pretend I'm on the ballot") на численних мітингах по всій країні. Тобто, він фактично, перетворює вибори на референдум. Трамп прагне, щоб голосування за конгресменів та сенаторів сприймалося виборцями як голосування за схвалення чи оцінку його власного президентства. Він прямо заявляє: "Коли я в бюлетені – ми виграємо все, коли мене немає – 48% з вас не голосують. Будь ласка, уявіть, що я в цьому бісовому бюлетені".
Визнаючи винятковий характер і значення цих проміжних виборів, у передвиборний процес включився і Барак Обама.
У розпал передвиборчої кампанії, виступаючи на переповненому стадіоні в Джорджії, де зібралися тисячі американців, 44-й президент США вдався до нищівної критики та відвертого політичного сарказму на адресу чинної адміністрації Білого дому і особисто Трампа, що в американській політичній практиці трапляється надзвичайно рідко.
Звертаючись до виборців, які щохвилини вибухали гучними вигуками підтримки, він прямо звинуватив Білий дім у геополітичній капітуляції: "У той час як ми відштовхуємо від себе ключових союзників, таких як Канада, чинний Білий дім схиляє коліна перед Путіним і зраджує українців, які прямо зараз виборюють свою свободу та демократію", – безапеляційно заявив Обама, викликавши справжню бурю овацій та гучний гул схвалення на трибунах.
Барак Обама також висміяв спроби республіканців перекласти провину за внутрішні економічні прорахунки на зовнішні фактори, назвавши нинішню команду у Вашингтоні "несерйозними людьми", чиї безвідповідальні рішення змушують "усіх інших платити високу ціну". Цей емоційний виступ на очах гігантської аудиторії наочно підкреслив, що український фактор остаточно вийшов на рівень найвищого загальнонаціонального напруження в США за лічені дні до голосування.
Разом з тим, вихід на арену такого важковаговика, як Барак Обама, свідчить про кризу всередині Демократичної партії, яка так і не змогла висунути нову харизматичну фігуру зі свого середовища. Проте у цих палких промовах криється історичний парадокс. Сьогодні Обама таврує Білий дім за слабкість перед Кремлем, але у 2014 році, коли Путін лише розпочинав окупацію Криму та Донбасу, саме його адміністрація виявила нерішучість і не надала Україні необхідної допомоги і не зупинила цю агресію.
Водночас саме Україна несподівано стала вагомим моральним орієнтиром для багатьох американців, які прийдуть на виборчі дільниці, щоб віддати свій голос, – адже коли простий фермер чи домогосподарка заправляє свій не самий потужний пікап і бак дизеля коштує більше 100 доларів, для американських сімей це стає істотним фактором для політичного вибору, і вони починають розуміти, хто насправді винен у тому, що дизель став майже у два рази дорожче.
Намагаючись виправдати провали власної політики, Трамп – піддавшись спокусі Путіна – безпідставно звинуватив Україну, нібито саме удари українських безпілотників по російських НПЗ призвели до того, що в Америці так сильно подорожчало дизельне пальне. Проте, офіційні дані Федерального управління енергетичної інформації США (EIA) та аналіз провідних енергетичних експертів спростовують заяви Дональда Трампа про те, що саме українські удари по російських НПЗ є головною причиною стрімкого зростання цін на пальне в США.
За оцінками американських експертів, після того як Трамп узгодив з Путіним дизельну угоду, начебто для того, щоб подешевшало дизельне паливо в Америці, воно насправді ще більше виросло у ціні – середня вартість галона на АЗС підскочила з $6,28 до $6,35.
Виборці вже усвідомили, що реальним винуватцем цієї інфляції став сам Трамп, який разом з Ізраїлем розв'язав війну проти Ірану, що й підірвало світовий енергетичний ринок.
Ця обставина перетворилася на один із важливих факторів, який напередодні голосування 3 листопада здатний змінити не лише політичний склад Конгресу і Сенату, а й переформатувати всю подальшу ситуацію у світі.
Ще перед початком першої фази війни, яку розпочав путін проти України у 2014 році, в Україні проживало близько 50 мільйонів людей. Це була прекрасна і процвітаюча держава, найбільша у Європі за своєю територією. Але, мабуть, найголовніше – це була глибоко вільна, демократична країна. Вона двічі вразила світ своїми революціями, які наочно показали всьому людству, що таке справжня влада народу та ціна свободи. Українці чітко заявили про своє прагнення повернутися до європейського дому, стати частиною Європейського Союзу та НАТО.
Багато з того, що відбувалося в Україні, стало для світу живим прикладом того, як прості люди здатні самоорганізуватися заради майбутнього своєї країни та своїх дітей. Україна більше не захотіла бути під імперським чоботом Путіна і обрала свободу. Наша незалежність була проголошена ще у 1991 році, але саме повний розрив із Росією та її імперською політикою забезпечив країні реальну, дійсну свободу. Цей вибір українців став надихаючим прикладом для багатьох інших народів, які прагнуть вирватися з-під чужого ярма.
Тут варто зробити невеликий, але важливий екскурс в історію, який повністю руйнує пропагандистські вигадки "великого історика" Путіна. Україна – це пряма спадкоємиця Київської Русі, могутньої середньовічної держави з центром у Києві.
У часи, коли на місці нинішньої Москви ще шумів дикий ліс і блукали дикі звірі, Київ вже мав глибокі зв'язки з Європою. Він карбував власну монету, укладав шлюби з королівськими дворами Франції, Норвегії та Німеччини, і жив за законами європейського права.
Путінські спроби привласнити нашу спадщину чи заперечити право українців на власне життя – це звичайна імперська крадіжка чужої історії, яку ми з вами маємо чітко усвідомлювати.
І ось сьогодні цей величезний, вільний європейський простір підступно і жорстоко знищується. Путін уже п'ятий рік веде криваву війну, руйнує міста і відкрито ставить за мету ліквідувати українську державу та український народ. Поки точна кількість убитих українців залишається невідомою, але ми розуміємо, що це вже є величезна втрата для нашого народу. Тільки в Європі майже 9 мільйонів українців стали біженцями, втікши від цієї війни, щоб просто врятувати життя своїм дітям.
На тлі цієї трагедії, у Вашингтоні відбувається те, що важко вкласти в рамки здорового глузду та людської моралі. Представники Дональда Трампа їздять на таємні контакти до Кремля, а відомі американські оглядачі у своїх колонках серйозно розбирають позитивні сигнали з Москви і називають Путіна гуманістом. Сам Трамп публічно заявляє, що Росія, мовляв, "поводиться з Україною нормально" і "вони не роблять нічого особливого".
Нам, українцям, важко зрозуміти, як можна називати "нормальною поведінкою" та гуманізмом п'ятий рік нещадного знищення нації, яка виборола своє право на свободу? Це абсолютна моральна сліпота. Гітлер свого часу знищив 6 мільйонів євреїв, і тоді західний світ теж довго заплющував очі. Трамп і його оточення не вигадали нічого нового, вони просто наступають на старі граблі.
Давайте згадаємо з історії, вересень 1936 року, коли за три тижні після Берлінської олімпіади колишній прем'єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж приїхав у гості до Адольфа Гітлера в його альпійську резиденцію Бергхоф у Баварії. Досвідчений британський політик був настільки зачарований диктатором, що опублікував розлогу статтю в газеті Daily Express. Він назвав Гітлера найвеличнішим із живих німців та рятівником, який підняв країну з колін. Ллойд Джордж щиро повірив запевненням, що німецьке переозброєння має суто оборонний характер, і публічно запевнив світ: Гітлер навіть не думає погрожувати Європі. Навіть переслідування євреїв, яке набувало масовий характер у гітлерівській Німеччині, західний політик наївно намагався виправдати внутрішніми страхами Гітлера перед більшовизмом.
Багато хто помічає, як психологічні та політичні механізми сучасної команди Трампа та американських ізоляціоністів 1930-х років збігаються до найдрібніших деталей? Тоді в США діяв потужний комітет "Америка понад усе" (America First), який вимагав повністю ізолюватись від європейських проблем. Сьогодні Трамп повторює ті самі гасла, фокусуючись лише на внутрішніх фінансах та міграції, вважаючи безпеку Європи другорядною. Подібно до тогочасних лідерів, які панічно боялися нової великої війни, Трамп постійно залякує світ загрозою Третьої світової. Його прагнення закінчити війну в Україні за 24 години через примус України до здачі територій, а фактично капітуляції – це пряме повторення Мюнхенської угоди 1938 року, коли Чехословаччину змусили віддати свої землі заради ілюзорного спокою і миру.
Історія зафіксувала і фінал цього самообману. У жовтні 1939 року, вже після того, як Гітлер за декілька неділь, розгромив і окупував Польщу, він виступив із мирною пропозицією, вимагаючи визнати його завоювання в обмін на припинення вогню. І Ллойд Джордж несподівано вийшов на трибуну британського парламенту із закликом серйозно розглянути цей мирний план фюрера. Він панічно боявся, що війна зруйнує Британську імперію, і хотів зупинити конфлікт за будь-яку ціну. Цей крок остаточно знищив його репутацію, перетворивши колишнього лідера на капітулянта, чиї промови схвально розписував у своїх щоденниках лише Йозеф Геббельс.
Сьогоднішня гра Трампа в швидкий мир та виправдання дій Кремля, схоже, розгортається за дуже небезпечним сценарієм, де розрахунок робиться на навмисне створення внутрішньополітичного хаосу в США за рахунок лазівок американського права. Не виключено, що російські спецслужби глибоко проаналізували наслідки майбутніх проміжних виборів до Конгресу 3 листопада. Перебуваючи під тиском низьких рейтингових показників та реального ризику втратити більшість в обох палатах, Трамп розглядає варіант підвищення ставок. У межах цього плану, як припускають західні оглядачі, Трамп може дати відповідне розпорядження усім виборчим штабам своєї партії майже по усім округам одночасно розпочати судові спори щодо результатів виборів, офіційно не визнаючись їх результат.
Це не буде відкритим державним заколотом, але така скоординована юридична атака миттєво створить у країні велику нестабільність. Значно зросте напруга в суспільно-політичному житті США, а федеральні інституції виявляться паралізованими внутрішніми судовими війнами. Путін, який сам є юристом за освітою, чудово розуміє, що в період такої глибокої внутрішньої кризи та відволікання уваги Білого дому, йому буде значно легше впливати на Трампа, маніпулювати ним та успішно добиватися від Білого дому задоволення усіх своїх побажань.
Не можна виключати, що саме під цей план, штучно створеної дестабілізації, російська сторона раптово погодилася розпочати тристоронні переговори про мир уже з 4 листопада – тобто наступного ж дня після виборів. Кремль розраховує, що судові війни в округах повністю паралізують процедуру підрахунку голосів і проголошення результатів цих виборів. Проте тут криється ключова правова деталь, про яку зазвичай мовчать усі медіа. Адже, вибори сенаторів та конгресменів регулюються таким чином, що результати голосування остаточно затверджують і сертифікують секретарі або губернатори кожного окремого штату самостійно. Вони роблять це протягом листопада-грудня, і федеральний Вашингтон не має на цей децентралізований процес жодного впливу.
Новообраний Конгрес приходить до влади і складає присягу в опівдні 3 січня 2027 року, без будь-яких додаткових загальнофедеральних затверджень. Запуск Трампом судових спорів у більшості округів має на меті саме заблокувати цю сертифікацію на місцях. Поки Америка занурена в локальний юридичний хаос, для Трампа виникає тимчасове вікно великого ризику і можливостей. Навіть у разі повної поразки Республіканської партії 03 листопада, у перехідний період "кульгавої качки" до 03 січня 2027 року, Трамп повністю зберігає всю повноту президентської влади та вплив на чинний склад лояльного Конгресу.
Білий дім у цей час має більшу свободу дій у поточній політиці. Його адміністрація вже використовувала ці механізми раніше для призупинення фінансової чи військової допомоги Україні, і Кремль сподівається, що Трамп у межах своїх президентських повноважень погодиться виконати вимоги Москви: здати Україну, примусити Київ підписати капітуляцію, а Східну та Північну Європу за спільною угодою передати під повний контроль Росії.
Проте як би Путін не намагався обґрунтувати Трампу його політичні та юридичні дії, щоб отримати максимальну вигоду від цього періоду правового хаосу в США, на його шляху стіною постають чіткі юридичні запобіжники. Їх батьки-засновники Сполучених Штатів заклали в американську Конституцію наче усвідомлюючи, що в майбутньому обов'язково виникне така критична ситуація як сьогодні, і що до влади в країні може прийти президент, який буде більше думати про інтереси зовнішніх ворогів чи свої особисті, ніж про інтереси власного американського народу.
Цей план фізично не зможе тривати вічно, адже американська конституційна система побудована на чітко визначених правових засадах, які повністю ламають сценарій Кремля. Точна дата і час початку роботи нового Конгресу чітко прописані в 20-й поправці до Конституції США, ратифікованій у 1933 році. Розділ 1 цієї поправки зазначає, що повноваження сенаторів та представників завершуються в опівдні 3 січня, і в цей же момент починаються повноваження їхніх наступників. Розділ 2 встановлює, що Конгрес зобов'язаний зібратися в опівдні 3 січня, скорочуючи будь-який перехідний період до мінімуму, тому штучно затягувати судові спори в округах штатів до безкінечності не дозволить основний закон. Новообраний Конгрес офіційно приходить до влади і складає присягу в опівдні 3 січня.
В американській Конституції немає прямої фрази про те, що у разі програшу партії президента його влада обмежується, але там діє автоматичний принцип стримувань і противаг, який миттєво вмикається проти Білого дому, якщо опозиція бере контроль над парламентом. Згідно зі Статтею 1 Конституції США, Конгрес має виключні права, які опозиція задіє для жорсткого обмеження дій Дональда Трампа. Можемо глибше розглянемо деякі юридичні інструменти, які має у своєму розпорядженні Конгрес. Першим із них є право гаманця, за яким тільки Конгрес може виділяти гроші з бюджету, що дозволить повністю заблокувати фінансування будь-яких кулуарних ініціатив Білого дому та його угод із Путіним. Другим інструментом є право подолання вето. Президент має право ветувати закони, але якщо опозиція згуртує 2/3 голосів в обох палатах, Конгрес подолає вето і змусить його виконувати закони про виділення обов'язкової допомоги Україні чи запровадження санкцій.
Третім запобіжником є право затвердження договорів та призначень, згідно з яким Сенат має схвалювати міжнародні угоди лише за умови підтримки 2/3, тобто 67 із 100 присутніх сенаторів. Наразі республіканці мають лише 53 місця, і навіть за повної монолітності їм критично бракуватиме щонайменше 14 голосів, тоді як демократи мають блокуючий пакет, щоб повністю провалити будь-яку подібну ініціативу. Жоден міжнародний договір на користь Росії чи Володимира Путіна старий склад Конгресу затвердити не зможе.
Тому навіть у перехідний період "кульгавої качки" з 03 листопада до 03 січня Дональд Трамп позбавлений можливості одноосібно легалізувати геополітичну угоду без серйозного спротиву. А спроби обійти Сенат через виконавчі укази розіб'ються об право гаманця Палати представників, яка вже у жовтні 2026 року продемонструвала двопартійний опір та ініціювала законопроєкт для блокування публічної дизельної угоди з Путіним для імпорту російського пального – створивши прецедент, що повністю ламає спроби укласти будь-яку іншу потенційну таємну угоду. Баланс сил у США докорінно змінюється саме 03 січня.
Саме тому нинішній період є вікном можливостей та останнім реальним шансом Володимира Путіна максимально використати Дональда Трампа у своїх інтересах.
Кремль гарячково поспішає, оскільки час працює проти Москви, а важелі впливу самого Трампа мають чіткий термін придатності. Для Путіна це вирішальний момент з кількох причин. Трамп перебуватиме на піку можливостей лише до 03 січня 2027 року, адже зараз він ще може одноосібно гальмувати процеси, але після цієї дати новий Конгрес ризикує створити йому жорсткий внутрішній спротив та загрозу масштабних розслідувань. Також існує загроза внутрішнього виснаження самої Росії, оскільки її ресурси тануть, економіка задихається від інфляції, санкцій та воєнних витрат, а армія зазнає великих людських втрат. Путіну критично необхідна пауза та заморозка війни на його умовах, щоб зафіксувати здобутки, і Трамп – єдиний лідер Заходу, готовий підіграти цьому. Якщо Кремль не отримає результат зараз, через фактор виснаження він може залишитися без наступного вікна можливостей.
До того ж, Європа виходить з-під впливу Вашингтона, а Брюссель, Лондон, Париж та Берлін активно розгортають автономні плани довготривалої підтримки України та зміцнюють власну оборону, відмовляючись капітулювати перед Москвою. Чим довше триває цей процес, то менше важать кулуарні папірці Трампа. Нарешті, існує ризик непередбачуваності самого Трампа, чия головна мета – виглядати переможцем. Погодьтеся, якщо Путін перегне палицю з вимогами та образить його его, Трамп здатний миттєво розвернути курс і різко збільшити допомогу Україні, щоб покарати Москву за зрив його особистого тріумфу. Тому Путін змушений діяти дуже швидко й обережно.
Але найголовніша причина, чому цей таємний план є абсолютно нездійсненним, лежить у площині реального спротиву, який диктатор знову повністю проігнорував. Трамп фізично не здатний змусити Україну капітулювати. Президент США може перекрити поставки, що ускладнить оборону ЗСУ, проте Білий дім позбавлений будь-яких юридичних чи політичних важелів, щоб змусити суверенний український уряд підписати акт про капітуляцію чи віддати свої території. Український народ і армія, які пройшли дві революції і майже п'ять років запеклої повномасштабної війни, будуть чинити опір навіть у форматі автономного протистояння без підтримки Вашингтона – Путін ніколи не досягне своєї головної мети, тобто повного контролю над Україною.
Другим чинником є те, що Європа не готова підкоритися рішенню Вашингтона. Будь-яка спроба радикально перекроїти політичну карту континенту вимагає згоди європейських лідерів. Європейський Союз та європейська частина НАТО володіють сукупною потужною економікою, яка в рази перевищує російську. Навіть якщо Трамп оголосить про повний ізоляціонізм, Велика Британія, Франція, Німеччина, країни Північної та Східної Європи чітко розцінюють перемогу Путіна як пряму, екзистенційну загрозу власним кордонам і вже розробляють плани автономної довготривалої підтримки України. Трамп не має права і можливості диктувати суверенним європейським столицям, як їм захищати свою безпеку.
Більше того, така позиція Трампа і Путіна може тільки підштовхнути країни Європи до створення разом з Україною нового військово політичного альянсу, в якому мільйонна українська армія з величезним бойовим досвідом може стати основою військової міці нового альянсу.
Крім того, як би Путін не недооцінював можливості Президента Зеленського, саме завдяки його чітким і правильним політичним крокам, які повністю узгоджені з європейськими партнерами та союзниками, черговий план Путіна про те, як Трампу забезпечити йому перемогу у війні з Україною і як змінити політичну карту Європи, знову буде повністю програний. Спроба заохотити Путіна до миру через таємні процедурні змови в обхід інституцій приречена на невдачу.
Американська Конституція 03 січня 2027 року закриває це штучне вікно можливостей Білого дому, а залізна воля українського народу та консолідована позиція Європи остаточно поховають цей сценарій.
І ось тут ми з вами підходимо до найважливішого запитання, яке виходить далеко за межі сухих юридичних параграфів. Чому ми так впевнено розбираємо ці конституційні та геополітичні механізми?
По-перше, щоб остаточно розвіяти міф про всемогутність окремих політичних фігур, які вважають, що долю великих націй можна вирішити кількома кулуарними підписами.
По-друге, цей аналіз наочно доводить, що міцність демократичного світу тримається не на настроях у Білому домі, а на чітких інституціях і, найголовніше, на волі людей.
Ми бачимо, що кожен крок кремлівського диктатора, прорахований через лазівки американського права, розбиється об непереборні правові та військові запобіжники. Закони історії неможливо обдурити або переписати в кабінетах. І саме наше з вами спільне розуміння цих процесів, ця щоденна аналітична робота та тверезий погляд на речі є нашою головною зброєю на інформаційному фронті.
Ілюзії розсиплються, а інституційний порядок та право народів на свободу обов'язково вистоять.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...
Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок