Тарас Радь

Військовий ЗСУ, екскерівник проєктів у сфері виборів і місцевого самоврядування Громадянської мережі "Опора"

Time to read4 хв
6,3 т.
Блог |

План, який може зламати Україну: навіщо підкидають суспільству "мирну капітуляцію"

Наслідки атаки Росії по Україні.

Джерело: ДСНС

Так званий "план мирної капітуляції" Олексія Гончаренка – це ніщо інше як інформаційно-психологічна операція, основним адресатом якого є травмоване війною українське суспільство, а точніше та її значна частина, яка так і не знайшла себе та своєї посильної ролі в інфраструктурі стійкості України у тривалій, виснажливій, тотальній війні за незалежність від імперської, колоніальної, шовіністичної військової агресії путінської росії.

Тієї, яка сидить і чекає, що усе закінчиться якось само по собі без розумних на те причин, без їхньої участі, в ідеалі з мінімальним дискомфортом та втратами для них особисто. І чим довше вони живуть у цій логіці відстороненості, тим глибше у їхній свідомості укорінюється абсентеїстські погляди та переконання, що призводить до їхнього відчуження від української держави, а в підсумку до ненависті до неї (тихої, непублічної, анонімної). Це саме те, що можна наочно спостерігати довкола щораз масовішого толерування українським суспільством мобілізаційних заходів та протидії їм. 

"План мирної капітуляції" Гончаренка це елемент когнітивної війни, яку росія веде проти України, паралельно з воєнними діями і має на меті послабити стійкість, волю до боротьби українського суспільства. В ідеалі усього, а для цього необхідно змусити максимально велику частку українського суспільства сумніватись у власних силах, ідеалах, цілях, що у підсумку має підштовхнути до "раціонального та прагматичного" висновку про те, мир за будь-яку ціну краще, ніж війна за будь-яку ціну.

Я далекий від думки, що ця щоразу наростаюча частка відчуженого українського суспільства, яка блукає у потемках невизначеності та власних страхів, яким вона не може дати собі раду, є зрадниками, колаборантами, російськими консервами. Основна маса цих людей це ті, кого зазвичай називають так званими "пересічними людьми", які у своїй сукупності не формують якусь усвідомлену спільноту, яка має власну ідентичність або цінності. Це власне величезна маса розрізнених людей, яких не об'єднує нічого спільного, крім ситуативного відчуття єдності перед спільною "загрозою". І метою таких спецоперацій є переключити увагу суспільства із зовнішньої загрози на внутрішню загрозу від корумпованої держави та клептократичної влади, яка не зацікавлена завершити війну. Основне, щоб український Левіафан для них видавався страшнішим, ніж російського Левіафана, якого вони також бояться, проте помилково вважають, що з ним можна домовитись і усе буде так як колись. Ні, не буде і ні, це останній з можливих способі, щоб цього досягнути.

Серед великої маси відчуженого українського суспільства безперечно є ті, хто має завдання, немає інстинкту самозбереження або совісті, щоб скеровувати його настрої. Це і російські консерви, які виконують цілі та завдання ворога, корисні ідіоти, які блаженні у свій нездатності усвідомлювати згубних наслідків своїх ілюзій та корисливі лицеміри, які переслідують власні приватні або корпоративні цілі, добре усвідомлюючи наслідки своїх дій. Олексій Гончаренко один з таких, а його так званий "план" саме скерований на досягненню однієї з цих цілей, а можливо й усіх одночасно.

Те, що за прикрим непорозумінням та свідомим маніпулятивним наміром було названо самим Гончаренком як "мирний план" немає нічого спільного ні з миром, ні з планом. Хіба що з "русскім міром" та "планом путіна" по досягненню політичних цілей, які росії не вдається досягнути військовим шляхом. Цей "план" дає людям хибну надію та очікування того, що завідомо не має шансів на реалізацію у такий спосіб, як воно подається, що водночас відкриває вікно можливостей для досягнення протилежних цілей – неспроможність українського суспільства і як наслідок української держави досягнути справедливого миру завдяки нівелювання військових спроможностей росії досягнути політичних цілей військовим шляхом.

Ініціатори подібних "планів" мають на меті створити для відчуженої частини суспільства фіктивну платформу, ілюзію спільних цінностей та спільноти, якої не існує. Саме вони намагаються переконати їх у тому, що існує якась реальна "партія ухилянтів", яка має суб'єктність, котра може боротись за щось. Тоді як справжня мета нізащо не продовжувати справжню боротьбу та скерувати боротьбу за ніщо. Це ілюзія магічного мислення про те, що щось чого ти прагнеш може і має статись просто тому, що ти цього хочеш.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...

Джерело:
Фейсбук Тараса Радя