Кінець дипломатичних реверансів: чому Європа більше не поспішає мирити Зеленського з Трампом
Наші стосунки з ключовим союзником (чи вже не союзником?) – Сполученими Штатами – пробили дно. Торішня брутальна суперечка в Овальному кабінеті між Зеленським і Трампом, яка так шокувала західних дипломатів, тепер видається дружнім обміном люб'язностями на тлі нинішніх наших відносин. Трамп, який вже навіть не намагається приховувати своєї неприязні до українського президента, вже кілька разів публічно закликав українців знайти собі іншого лідера, якщо вони хочуть миру. Зеленський в свою чергу фактично назвав Трампа слабаком, а говорячи про загравання з Путіним, вжив фразу про "вбивць з посмішкою на обличчі".
За лаштунками цієї публічної сварки двох президентів теж щось відбувається. Обмеження швидкості роботи Starlink для українських дронів, дивні збої в передачі розвідданих, затягування постачання ракет для Patriot, які єдині можуть збивати російську "балістику".
Ця суперечка непокоїть наших друзів. The Atlantic Council пише, що сварка має виражений особистий характер. Непримирений критик Трампа Джон Болтон, який сам називав американського президента "непридатним для посади", "некомпетентним", "корисним ідіотом" Путіна і Сі Цзіньпіна, закликає Зеленського збавити оберти, і не доливати оливи до вогню. Бо це, мовляв, лише шкодить Україні, критично залежній від американської допомоги.
Це звичні поради, коли йдеться про Дональда Трампа. Знаючи про непомірне "еґо" американського президента європейські політики давно призвичаїлися до особливого стилю спілкування з господарем Білого дому. Цей стиль навіть дістав власну назву в медіа – Trump whispering – "нашіптування Трампу". Ідея цієї комуніаційної стратегії проста: будь-що уникати прямої конфронтації, натомість лестити, хвалити, звеличувати.. Мерц, Мелоні, Макрон досягли неабияких успіхів у цьому вмінні "нашіптування" Трампу своїх ідей. І після суперечки в Овальному кабінеті не раз намагалися навчити цій дипломатії Зеленського.
Втім, український президент, як каже наш колишній шеф МЗС Павло Клімкін, вирішив підняти ставки. І відповідає Трампу тою ж монетою. Українцям це подобається – рейтинг підтримки Зеленського вмить злетів на 11 процентних пунктів.
Хтось може сказати: так от заради чого це все! А хтось скаже, що дається взнаки нестримний темперамент Зеленського і його також немаленьке "еґо".
Проте, на мою думку, існує інше пояснення войовничої риторики Зеленського. Свідомо чи інтуїтивно, український президент фактично спалює мости в стосунках з адміністрацією Трампа, щоб підштовхнути Європу зайняти активнішу позицію в російсько-українській війні. Яка вже давно стала чимось більшим – війною авторитарних лідерів проти ліберального західного устрою. І останні реверанси Трампа в бік Путіна і Сі вже без еківоків промовляють про бажання Трампа не лише вирішити долю України без України. Але й цілої Європи – без Європи.
Схоже, це розуміння приходить і до європейських лідерів. І саме тому цього разу ніхто навіть не намагається погасити пожежу в стосунках Києва і Вашингтона – як це було минулого року.
Бо, так виглядає, що епоха, коли Трампу можна було ще щось "шепотіти" на вухо, минула. Нова епоха, натомість, говоритиме гучно.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...







