Time to read3 хв
2,5 т.

Сонячна система може бути приречена на загибель: про що попереджають вчені

Планети Сонячної системи.

Джерело: Zelch Csaba/pexels.com

Те, що Сонячна система зберігає нинішню конфігурацію вже мільярди років, не означає, що так триватиме завжди. Відомо, що рано чи пізно Сонце перетвориться із жовтої зорі на червоного гіганта, але нове дослідження свідчить: у майбутньому на Сонячну систему чекають й інші події, здатні порушити її стабільність.

Як нагадує видання IFL Sciene, учені давно знають, що орбіта Меркурія може стати нестабільною. Імовірність того, що протягом наступних п’яти мільярдів років найменша планета Сонячної системи взагалі залишить її межі, становить близько 1%. Деякі моделі показують, що це може призвести до зіткнення Меркурія з Венерою, Землею або Марсом.

Навіть якщо цього не станеться, на Сонце чекає інша доленосна зміна. Коли воно вичерпає запаси ядерного палива, то почне розширюватися й перетвориться на червоного гіганта. Його розміри значно перевищать орбіту Венери, а можливо, сягнуть і орбіти Землі.

Вважалося, що зовнішня частина Сонячної системи з її чотирма великими планетами – Юпітером, Сатурном, Ураном і Нептуном – набагато стійкіша до таких збурень. За деякими оцінками, вони могли б зберігати свої орбіти неймовірно довго – до 1 мільярда трильйонів років. За цей час Сонце встигне пройти шлях від червоного гіганта до білого карлика, а згодом – до чорного карлика.

Перехід від червоного гіганта до білого карлика не буде катастрофою для самої зорі. Її ядро стиснеться до розмірів Землі, але матиме масу приблизно в 100 тисяч разів більшу. Під час стискання виділятиметься тепло, завдяки якому білий карлик світитиметься. Зовнішні шари Сонця викине в міжзоряний простір, де вони утворять планетарну туманність.

Очікувалося, що зовнішні планети переживуть цей процес втрати сонячної маси й навіть близькі прольоти окремих зір протягом приблизно 100 мільярдів років. Однак нове дослідження ставить це припущення під сумнів.

Річ у тім, що науковці зазвичай припускали: Сонце втратить масу поступово й рівномірно. Проте спостереження за іншими білими карликами свідчать, що процес може відбуватися інакше. До того часу Земля вже перетвориться на пил, але й на зовнішні планети Сонячної системи чекають серйозні випробування.

Навіть за рівномірної втрати маси Уран і Нептун можуть помінятися місцями. Якщо ж Сонце втрачатиме масу окремими епізодами, значна нестабільність виникне ще до того, як воно стане білим карликом. В одних моделях із Сонячної системи викидає Уран, в інших – Нептун. А іноді Сатурн залишає систему, тоді як крижані гіганти переходять на орбіти, пов’язані між собою орбітальним резонансом.

Згідно з дослідженням, уже протягом мільярда років після перетворення Сонця на білого карлика зовнішня частина Сонячної системи в її нинішньому вигляді перестане існувати.

"Ньютон, розмірковуючи про зміщення орбіт Юпітера й Сатурна, підозрював, що планетарний порядок не вічний. Протягом трьох століть небесна механіка – від класичних теорем про незмінність до чисельного моделювання руху планет упродовж мільярдів років – дедалі відсувала цей момент, зрештою аж за межі віку Всесвіту", – зазначили автори дослідження у висновках.

"Наші результати повертають розпад Сонячної системи до часових масштабів, звичних для астрофізики, і вказують на іншу причину цього процесу. Це не повільне накопичення хаосу й не випадкова зустріч із зорею, що пролітає повз. Причиною стане саме Сонце. Вмираючи, воно не просто розширить планетну систему, яку створило, – воно струсонe її й у більшості випадків призведе до втрати планет. Отже, нестабільність, яку передбачав Ньютон, справді існує. Він помилився лише в тому, хто її спричинить", – йдеться у науковій статті.

Водночас інші нещодавні дослідження показали, що після хаосу, який супроводжує утворення білого карлика, можуть виникати нові планети. Першу таку планету другого покоління, яку називають планетою-Феніксом, нещодавно виявили біля білого карлика HS 0209+0832. "Ми відкрили першу планету другого покоління навколо білого карлика", – розповів виданню IFLScience Джеймі Вільямс із Ворикського університету, який брав участь у відкритті. "Цілком можливо, що в дуже далекому майбутньому навколо білого карлика, на який перетвориться наше Сонце, також сформується планета другого покоління", – додав він.

Раніше OBOZ.UA розповідав, де вчені знайшли планету, схожу на Землю і скільки Сонць вона має.