У Лондоні розгадали загадку давнього поховання: хто міг лежати в римському саркофазі
Професор Ворвік Родвелл, археолог-консультант Вестмінстерського абатства, розгадав загадку римського саркофага, виявленого у Вестмінстерському абатстві у Лондоні. Він припускає, що останки, знайдені всередині, належали середньовічному абату, а сам саркофаг використали повторно.
Про це пише The Guardian. У статті для журналу Британської археологічної асоціації Родвелл не лише описав те, що було відомо про саркофаг раніше, а й викладав результати новішого дослідження 2016 року.
Що відомо про саркофаг
Вперше цей вапняковий саркофаг був виявлений у 1820 році. Офіційно його було вилучено під час розкопок у 1869 році з місця, яке нині є галявиною вздовж північного боку нефа, але колись було подвірʼям ризниці, збудованої Генріхом III.
Хоча сам саркофаг походив із пізньоримського періоду – на ньому був латинський напис, присвячений Валерію Амандінусу, а на одній зі сторін – римські орнаменти, – під час подальших розкопок у цій місцевості римських артефактів виявлено не було.
"Це не було його початкове місце поховання", – зазначив професор Родвелл.
Він додав, що, ймовірно, саркофаг спочатку знаходився у ніші стіни мавзолею, а Валерій Амандінус був заможною особою.
Кришка саркофага IV століття була прикрашена великим різьбленим хрестом, який, як згодом з’ясувалося, був модифікацією оригінальної кришки.
"Він простягається на всю довжину та ширину кришки і є дуже характерним зразком пізньоанглосаксонського хреста", – розповів археолог.
Хто був у саркофазі
Під час дослідження 2016-го року саркофаг транспортували до лабораторії, де його кришку зняли. Всередині був скелет – це певною мірою стало несподіванкою, враховуючи письмові записи, які свідчили про втрату скелета.
Однак, за словами Родвелла, кістки збігалися з тими, що зображені на малюнках 19-го століття. Подальший аналіз показав, що останки належали чоловікові зростом 170 см та віком від 35 до 49 років.
Під час очищення внутрішньої частини саркофага експерти виявили на дні прямокутний контур, утворений білою речовиною. Родвелл зазначив, що це свідчить про те, що тіло було вкрите вапняним порошком перед тим, як його помістили в дерев’яну труну, яка знаходилася всередині саркофага.
Радіовуглецеве датування кісток показало, що вони датуються кінцем X або початком XI століття. Родвелл заявив, що знайшов відповідь на питання про особу померлого, припустивши, що це, найімовірніше, був середньовічний абат.
"Нікого нижчого рангу не поховали б у чомусь подібному. Латинський хрест знову вказує на високого церковного діяча", – пояснив він.
На думку Родвелла, є два можливі кандидати на роль абата: Ельфвіг, який помер приблизно в 1020 році, та Вульфнот, який помер приблизно в 1049 році. Родвелл вважає Ельфвіга більш імовірним кандидатом, зазначаючи, що той уже був ченцем у Вестмінстері на момент смерті попереднього абата і пробув на цій посаді близько 27 років.
Родвелл припустив, що повторно використаний саркофаг, найімовірніше, був захоронений у східному крилі абатської церкви, а його кришка слугувала підлоговою плитою, після чого його викопали та перепоховали під час будівельних робіт за часів Генріха III.
Як повідомляв OBOZ.UA, у районі гори Арарат у Туреччині робот Gopher залучили до пошуків біблійного Ноєвого ковчега. Його опустили в глибоку свердловину після того, як бурове свердло натрапило на надзвичайно твердий шар і зламалося.
















