Обʼєкт у космосі вже 20 років надсилає дивні сигнали: вчені не знають, що це
Глибокий космос продовжує дивувати дослідників аномальними явищами, які важко вкласти в межі сучасних астрофізичних моделей. І прикладом цього є об'єкт VT J1906+0849, який безперервно випромінює потужні радіоімпульси вже щонайменше два десятиліття.
Науковцям уперше вдалося зафіксувати його сліди за межами радіодіапазону, що додало нових деталей до спостережень. Попри це, астрономи досі не мають однозначного пояснення процесів, які генерують таку колосальну енергію, пише IFLScience.
Історія відкриття та унікальні характеристики джерела
Наукове видання The Astrophysical Journal описує дослідження, яке провела наукова група під керівництвом аспірантки Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech) Джессі Міллер. Астрономи проаналізували архівні матеріали огляду неба Very Large Array Sky Survey (VLASS), де VT J1906+0849 виявився найяскравішим змінним радіоджерелом. Об'єкт розташований на відстані від 50 до 110 тисяч світлових років від Землі, імовірно в Рукаві Косинця-Лебедя нашої галактики. Пошуки в базах даних показали, що у 1996 році чутливі прилади не фіксували в цій точці жодної активності, проте починаючи з 2005 року сигнал з'являвся понад 30 разів.
Інтенсивність світіння об'єкта постійно коливалася: найвищий рівень фіксувався у 2014 році, після чого спалахнув знову вже минулого року. При цьому пік спектра переміщався в діапазоні від 0,8 до 2,2 ГГц. Важливим проривом команди Міллер стало виявлення випромінювання на чотирьох інфрачервоних довжинах хвиль в архівах, де чітко проявилася спектральна лінія на 2,146 мкм, що стало ключовою зачіпкою для аналізу.
Астрофізики послідовно зіставили параметри знахідки з типовими космічними феноменами і відкинули більшість традиційних варіантів. Спочатку розглядалася версія активного галактичного ядра, зумовленого надмасивною чорною дірою, проте комплексний аналіз виявив невідповідності. Об'єкт також не є зіркою, яка спалахує, оскільки перевершує її за яскравістю у мільярд разів, і на порядки потужніший за магнітно-активні подвійні системи.
Версія магнітної катаклізмічної змінної відпала через 100-тисячну різницю в яскравості. Не підходить і гіпотеза про спалах нової зірки, адже подібні події не можуть випромінювати радіохвилі безперервно протягом 20 років. Певні риси схожості є з пульсаром у Крабоподібній туманності, але поведінка VT J1906+0849 характеризується значно швидшими флуктуаціями.
Робоча гіпотеза та питання штучного походження
Найбільш правдоподібною науковці наразі вважають модель компактного тіла – чорної діри або нейтронної зорі, яка накопичує навколишню речовину, на зразок мікроквазара SS 433. Передбачається, що релятивістські струмені (джети) взаємодіють зі щільним вітром акреційного диска, створюючи потужне синхротронне випромінювання в радіодіапазоні. Цей же щільний диск може екранувати рентгенівське світло, тому об'єкт досі не помітили в рентгенівських телескопах. Розміри всієї системи не перевищують орбіту Юпітера, а розширення структури відбувається вкрай повільно.
Науковці також виключили ймовірність штучного сигналу позаземної цивілізації. Будь-який технологічний сигнал передавався б у вузькій смузі частот задля економії енергії, тоді як трансляція від VT J1906+0849 є широкосмуговою та природною. Дослідники сподіваються, що майбутні ширококутні огляди неба допоможуть відшукати схожі аналоги та остаточно розкрити таємницю цього космічного об'єкта.
OBOZ.UA раніше писав про фіксування 7-годинного сигналу у космосі.















