Місто не впізнати: Надвірну показали на унікальних старих фото
На початку ХХ століття Надвірна (зараз це Івано-Франківська область) була типовим, але не рядовим галицьким містом. Тому її цікаво було фіксувати на фотографіях.
Якою Надвірна була у перші десятиліття тієї епохи, показала Facebook-спільнота "Мандрівка старим кордоном". На них можна розгледіти типову для тогочасної Галичини архітектуру та особливості укладу життя на цих землях.
Історично від 1867 року вона входила до складу Австро-Угорщини і була повітовим центром Королівства Галичини і Лодомерії. Вона мала власного старосту і цілу низку державних установ, а це забезпечувало постійний приплив чиновників, торговців і ремісників. Цікаво, що з 1891 до 1918 року містом особисто володів австрійський цісар. Перед тим воно пройшло через руки міського кредитного закладу у Відні.
Вирішальним для міста став 1894 рік, коли сюди прийшла залізниця. Надвірна з аграрно-ремісничого містечка швидко перетворилася на логістичний вузол. До Центральної Європи пішли нафтопродукти й деревина: ліс століттями сплавляли Бистрицею, а тепер його могли вивозити потягами. З другої половини XIX століття тут працювали підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, пива, сірників і нафтопереробки. Саме з останнього виросло підприємство, яке згодом дало початок сучасному "Нафтохіміку Прикарпаття". Отже, хоч містечко і не вважалось великим центром, все ж відігравало велику економічну роль.
І саме це можна побачити на старовинних знімках. Вулиці Надвірної вимощені бруківкою, на одно- та двоповерхових будівлях бачимо чимало вивісок крамниць та кав’ярень, по дорогах їздять навантажені гужові вози. Такий вигляд мала головна вулиця містечка, де торгівля була способом життя: на ярмарки й щотижневі торги збиралися селяни з навколишніх сіл і єврейські крамарі.
Центром міського життя була ринкова площа з ратушею. Першу, за відомостями краєзнавців, звели ще 1601 року, після надання Надвірній Магдебурзького права. Нинішня будівля, відбудована наприкінці XVIII століття, стоїть на тому ж місці. У час, про який ми говоримо, вона виконувала роль міської управи. Невисока масивна вежа з годинником, балконом і шпилястим дахом із слуховими вікнами надає всій будівлі легкості. У 1970-х роках ратушу перебудували: з'явився мансардний дах, і вона стала триповерховою. За радянських часів тут розміщувався районний Будинок культури, а нині працюють різні установи.
Важливою міської артерією була тоді, та й досі залишається вулиця Гетьмана Мазепи. Тоді вона мала назву Станіславської, а також Третього травня. Її на початку ХХ століття забудовували щільним рядом невисоких кам’яниць. Частина цієї забудови збереглася до наших днів.
Нині вулиця Мазепи складається з двох частин: центральної ділової, оновленої в так званому "євростилі", і приватних садиб у традиційних канонах. Історичні будинки на її тлі впізнаються за масштабом і пропорціями
Раніше OBOZ.UA показував, яким був Будинок Дворянського зібрання у Полтаві на початку ХХ століття.















