Правила встановлення інвалідності змінили: скільки тепер платять українцям з I, II та III групами
Як тепер встановлюють інвалі...
Джерело: Нацбанк України
Після ліквідації МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) групу інвалідності в Україні визначають не лише за діагнозом, а передусім за тим, наскільки стійкі порушення здоров'я обмежують повсякденне життя людини. За загальними правилами пенсія становить 100% розрахованої пенсії за віком для I групи, 90% – для II та 50% – для III. Водночас для окремих категорій діють спеціальні виплати, зокрема, мінімальна пенсійна виплата для осіб з інвалідністю внаслідок війни з 1 березня 2026 року становить 18 885 грн для I групи, 15 494 грн для II та 10 625 грн для III.
Відповідні правила пояснила експертка у сфері охорони здоров'я Наталя Лісневська в коментарі медіа. За її словами, наразі враховуються здатність до самообслуговування та пересування, орієнтація у просторі й часі, можливість спілкуватися, контролювати поведінку, навчатися та працювати.
Також значення має потреба у сторонній допомозі, реабілітації та інших заходах підтримки. Сам діагноз при цьому залишається важливим, він дає змогу визначити характер порушень, прогноз захворювання та можливість відновлення функцій. Однак вирішальним є те, як саме стан здоров'я впливає на повсякденне життя конкретної людини.
I група: кому встановлюють і скільки платять
I групу можуть встановити людям із тяжкими та стійкими порушеннями здоров'я, які суттєво обмежують повсякденне функціонування. У певних випадках людина потребує постійної допомоги або догляду.
Йдеться, наприклад, про тяжкі порушення рухових функцій, нервової системи, психічного стану, зору чи слуху. Але й тут конкретний діагноз сам собою не гарантує I групу – експертна команда оцінює фактичні обмеження.
Для людини з I групою пенсія по інвалідності за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням становить 100% розрахованої для неї пенсії за віком.
II група: значні, але не максимальні обмеження
II групу встановлюють у разі значних і тривалих порушень здоров'я, які водночас не досягають критеріїв I групи. Людина може зберігати здатність самостійно доглядати за собою і навіть працювати, але потребувати спеціальних чи полегшених умов праці, допоміжних засобів, регулярного медичного спостереження або періодичної допомоги.
Такі обмеження можуть бути наслідком тяжких захворювань, травм, операцій, неврологічних або психічних розладів, суттєвих порушень зору чи слуху. Для II групи пенсія становить 90% пенсії за віком, розрахованої для конкретної людини.
III група: людина переважно залишається самостійною
III група передбачена для випадків, коли порушення здоров'я є стійкими, але спричиняють помірні обмеження життєдіяльності. Людина переважно залишається самостійною, однак її можливості працювати можуть бути обмежені.
Наприклад, може знадобитися зменшення фізичного чи психологічного навантаження, зміна робочих обов'язків або створення спеціальних умов. За загальними правилами пенсія для III групи становить 50% розрахованої пенсії за віком.
Важливо, що це не фіксовані суми в гривнях. Тобто не існує єдиної пенсії, яку автоматично отримують усі люди з I, II чи III групою, розмір залежить від індивідуального пенсійного розрахунку.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни діють інші суми
Окремі правила встановлені для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Після індексації з 1 березня 2026 року їхня загальна пенсійна виплата не може бути нижчою за:
- I група – 18 885 грн;
- II група – 15 494 грн;
- III група – 10 625 грн.
Окремі спеціальні правила також діють, зокрема, для людей, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Тому визначати належну людині виплату лише за номером групи некоректно – значення має також причина встановлення інвалідності та закон, за яким призначена пенсія.
Інвалідність може встановлюватися на певний строк, після якого потрібно пройти наступне оцінювання. За його результатами групу можуть залишити без змін, змінити або, якщо відповідних підстав більше немає, не підтвердити.
Однак законодавство передбачає випадки, коли інвалідність встановлюється без визначення дати наступного оцінювання. За словами Лісневської, одного лише "тяжкого діагнозу" для цього також недостатньо. Враховуються стійкість порушень, можливість відновлення функцій організму, прогноз та відповідність установленим критеріям.
Тому важливу роль відіграють медичні документи. Вони повинні не просто фіксувати назву захворювання, а показувати його перебіг, результати обстежень і лікування та конкретні обмеження людини у повсякденному житті.
Втрата працездатності та інвалідність – не одне й те саме
Ще одна важлива зміна в розумінні системи – необхідність розрізняти інвалідність та втрату професійної працездатності. Втрата професійної працездатності показує, наскільки людина здатна виконувати конкретну професійну роботу.
Наприклад, після травми працівник може більше не мати можливості виконувати важку фізичну роботу, але залишатися здатним працювати за іншою професією. Ступінь втрати професійної працездатності може становити від 5% до 100% і визначається індивідуально.
Для страхових випадків сума щомісячної виплати залежить від установленого відсотка втрати працездатності та середньомісячної зарплати людини до ушкодження здоров'я. Для тих, кому стійку втрату професійної працездатності вперше встановлюють із 1 січня 2026 року, виплата в перерахунку на 100% втрати має нижню межу 8647 грн, а максимальна щомісячна страхова виплата становить 34 588 грн.
При цьому встановлення, наприклад, певного відсотка втрати професійної працездатності не означає автоматичного встановлення відповідної групи інвалідності.
Чи можуть мобілізувати людину з втратою працездатності
Інвалідність, втрата професійної працездатності та придатність до військової служби – три різні юридичні та медичні категорії. Як пояснила Лісневська, особи, яким офіційно встановлено інвалідність, мають передбачене законом право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Натомість сам по собі відсоток втрати професійної працездатності такого права автоматично не створює. Якщо інвалідність не встановлена, питання придатності людини до військової служби визначається окремо відповідно до висновку ВЛК та військово-лікарських критеріїв.
Як повідомляв OBOZ.UA раніше, з 22 жовтня 2026 року внутрішньо-переміщені особи (ВПО) зможуть за місцем свого фактичного проживання після переміщення реєструвати ФОП, створення юридичної особи за своєї участі, незалежну професійну діяльність, а також припиняти підприємницьку діяльність. Водночас набуде чинності нова редакція закону про ВПО, яка також передбачає нові правила щодо перебування переселенців за кордоном.
Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок