Понад 60% змушені працювати на "виживальних" роботах: з якими труднощами зіштовхуються українці з освітою у Канаді
Вимушений переїзд до Канади змусив багатьох українців із вищою освітою та багаторічним досвідом починати професійне життя майже з нуля. Дослідження показало, що у 58% опитаних рівень зайнятості після переїзду погіршився, а покращити своє становище змогли лише 8%.
Автори дослідження проаналізували дані 1429 українців, які після виїзду жили та працювали за межами України. Матеріал про результати опублікувало видання The Conversation, а докладніше про нього написав Yahoo.
Дослідники звернули увагу на те, що дипломи, професійні навички та роки досвіду не завжди допомагають швидко знайти роботу відповідного рівня в новій країні.
Професійний крок назад
Після переїзду українці стикаються не лише з необхідністю знайти роботу, а й із труднощами повернення до своєї професії. Навіть якщо людина має багаторічний досвід, їй може знадобитися додаткове навчання, підтвердження диплома або місцева сертифікація.
Дослідники називають це "парадоксом кваліфікації". Виявилося, що люди зі спеціалізованою або післядипломною освітою майже вдвічі частіше працювали на нижчому професійному рівні, ніж до виїзду, порівняно з тими, хто мав середню освіту або нижче.
Одна з авторок дослідження Анна Діденко з Києво-Могилянської академії звернула увагу на становище фахівців, професії яких потребують тривалого навчання та спеціальних дозволів на роботу.
"Високоосвічені українці зазнавали чи не найсерйозніших професійних невдач після виїзду з України", – зазначила дослідниця.
За її словами, лікарі, які витратили шість і більше років на навчання та клінічну практику, іноді змушені погоджуватися на роботу, що не відповідає їхній кваліфікації. Їхні дипломи та професійні навички не завжди легко визнають в іншій країні.
Жінки з дітьми
Майже 90% учасників дослідження становили жінки. Автори пояснюють це тим, що українське воєнне законодавство обмежує виїзд більшості чоловіків призовного віку. Водночас чоловіки, які взяли участь в опитуванні, значно рідше стикалися зі зниженням професійного рівня.
Одним із важливих чинників стали сімейні обов’язки. Наявність дітей або інших родичів, які потребують догляду, могла суттєво обмежувати можливості для працевлаштування.
Наприклад, матері, які самостійно виховують дітей, не завжди можуть відвідувати вечірні мовні курси, проходити перенавчання чи погоджуватися на роботу зі змінами. Графік роботи також має узгоджуватися з часом роботи дитячого садка.
На результати впливав і вік. Люди до 35 років частіше відновлювали або покращували свій професійний рівень після переїзду. Старшим фахівцям могло бути складніше адаптуватися, оскільки їхні навички часто тісніше пов’язані з конкретною галуззю, посадою чи робочим середовищем.
Перешкоди для роботи
Визнання професійних кваліфікацій і знання мови стали одними з головних труднощів для українців за кордоном. Однак цим перелік проблем не обмежується. На можливості працевлаштування також впливають відсутність зареєстрованої адреси, недостатнє розуміння місцевого ринку праці та необхідність доглядати за дітьми.
Анна Діденко звернула увагу, що навіть адміністративні процедури можуть створювати серйозні перешкоди для людей, які намагаються повернутися до своєї професії.
Проблема полягає не лише в тому, чи має людина потрібні навички. Важливо також, чи може вона пройти всі процедури, щоб її освіту й досвід визнали на новому ринку праці.
Найбільше ризикували втратити професійний статус високоосвічені жінки середнього віку, які мають дітей. Водночас результати залежали не тільки від кількості дипломів, а й від того, наскільки легко професійні навички можна застосувати в Канаді та скільки перешкод виникає під час пошуку роботи.
Як змінити ситуацію
Дослідники наголошують, що підтримка українців не повинна завершуватися після першого року перебування в Канаді. Якщо людина спочатку погодилася на будь-яку доступну роботу, це не означає, що згодом вона автоматично зможе повернутися до професії.
На думку авторів дослідження, роботодавці могли б полегшити працевлаштування завдяки кільком змінам:
- - зрозумілішим описам вакансій;
- - гнучкому робочому графіку;
- - відмові від необов’язкової вимоги щодо постійної адреси;
- - мовній підтримці для працівників.
Уряду та професійним регуляторам дослідники радять розробляти програми підтвердження кваліфікацій з урахуванням потреб людей, які найбільше ризикують втратити професійний статус. Особливу увагу пропонують приділяти фахівцям із післядипломною освітою та створювати швидші процедури визнання досвіду для регульованих професій.
Серед можливих рішень – тимчасові або контрольовані професійні ліцензії, які могли б допомогти спеціалістам швидше повернутися до роботи за фахом.
Допомога з дітьми
Співавторка дослідження Акієра Біннс, членкиня ради директорів Toronto Centre for Learning & Development, звернула увагу на програми, які допомагають новоприбулим використовувати попередні навички та досвід у Канаді.
Як приклад вона навела Immigrant Women Integration Program. Учасниці цієї програми отримують практичні навички, наставництво та можливість здобути досвід у громадах, що допомагає їм повернутися до навчання або роботи.
Окремо дослідники пропонують розвивати програми догляду за дітьми, орієнтовані на потреби біженців. Вони могли б одночасно створювати робочі місця для українських жінок, зокрема колишніх учительок і виховательок, та звільняти час для інших матерів, які шукають роботу або проходять навчання.
Така модель також могла б забезпечити дітям мовне й культурне середовище, знайоме їхнім родинам. Для цього, однак, потрібні зміни у правилах професійного регулювання та швидші процедури визнання кваліфікацій іноземних педагогів.
Автори дослідження вважають, що усунення навіть одного бар’єра може допомогти вирішити одразу кілька проблем. Для Канади це не лише питання соціальної підтримки українців, а й можливість ефективніше використовувати досвід і кваліфікацію фахівців, яких потребує місцевий ринок праці.
Раніше OBOZ.UA повідомляв, що українські біженці принесли польській економіці $24 млрд і не хочуть повертатись додому.
















