Договір про співпрацю не врятує від штрафу: коли ФОП ризикує втратити 240 тис.грн
В Україні фізична особа-підприємець (ФОП) не може розраховувати, що договір про співпрацю автоматично захистить його від штрафу, якщо фактично людина працює як найманий працівник – за встановленим графіком, під контролем роботодавця та на його умовах. Верховний Суд підтвердив, що Держпраці може використовувати матеріали фактичної податкової перевірки як докази можливого порушення, однак це ще не означає, що штраф є законним у кожному випадку.
Відповідне питання розглянув Верховний Суд у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/10418/24. Історія стосувалася інтернет-магазину, де одна ФОП працювала разом з іншою підприємницею на підставі договору про співпрацю.
Після перевірки контролюючі органи запідозрили, що за документами йшлося про партнерство, а фактично – про трудові відносини без оформлення. Верховний Суд не визнав остаточно, що підприємці порушили закон, і не залишив штраф у силі. Він скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд, оскільки потрібно додатково дослідити обставини й докази.
Чому до ФОП виникли претензії
Історія почалася з фактичної перевірки податкової, яку проводили з 9 до 18 липня 2024 року в інтернет-магазині. Під час контрольних розрахунків перевіряльники виявили, що продажі здійснювала жінка, яка видавала покупцям фіскальні чеки від імені іншої ФОП.
Під час перевірки продавчиня пояснила, що працює в магазині з 1 червня 2024 року на підставі договору про співпрацю. Проте сам договір уклали лише 13 червня. При цьому підприємниця, яка нібито співпрацювала з власницею магазину, зареєструвалася як ФОП 12 червня – тобто за день до підписання документа.
Обставини привернули увагу контролюючих органів. Додаткові питання виникли через пояснення продавчині про характер її роботи. За матеріалами справи, вона назвала свою роль консультантом, повідомила про визначений графік роботи з 9:00 до 21:00 п’ять днів на тиждень, а також зазначила, що ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку та підпорядковується їм.
Крім того, на робочому місці з нею проводили інструктаж з охорони праці. Такі обставини можуть свідчити про трудові відносини. Адже найманий працівник зазвичай виконує визначені роботодавцем обов’язки, працює за встановленим графіком і підпорядковується внутрішнім правилам. Незалежний підприємець, навпаки, має самостійно організовувати свою діяльність і не просто виконувати функції працівника під іншою назвою.
Були питання й до самого договору. У ньому передбачалося, що сторони об’єднують фінансові активи та зусилля для спільного управління торговою точкою, підтримання репутації магазину, аналізу конкурентів і підвищення продажів. Водночас, за оцінкою Держпраці, документ не визначав чіткої самостійної ролі другої сторони, а розрахунки вона здійснювала від імені першої ФОП. Товари та інші матеріальні цінності в магазині також належали першій підприємниці.
На підставі матеріалів перевірки Держпраці 4 жовтня 2024 року наклала на власницю магазину штраф у розмірі 240 тис. грн за порушення трудового законодавства. Підприємиця не погодилася з таким рішенням і звернулася до суду. Вона наполягала, що між сторонами існували договірні відносини, а штраф не був належно обґрунтований.
Чому самого договору про співпрацю може бути недостатньо
Головний урок цієї справи полягає в тому, що під час перевірки важливо не лише показати договір, а й пояснити, як саме сторони працюють на практиці. Наприклад, дві ФОП можуть законно вести діяльність в одному приміщенні. Одна може орендувати частину магазину, інша – надавати окремі послуги або реалізовувати власні товари.
Вони можуть домовлятися про використання обладнання чи певних ресурсів. Сам факт спільної адреси або наявності договору між підприємцями не означає автоматичного порушення. Однак ситуація змінюється, якщо одна людина фактично працює на користь іншої підприємниці як звичайний працівник: має визначену посаду, постійний графік, виконує вказівки керівника, користується його майном і не веде самостійної господарської діяльності.
У такому разі реєстрація людини як ФОП та підписання договору про співпрацю самі по собі не усувають ризику визнання відносин трудовими. Простіше кажучи, якщо людина оформлена підприємцем лише на папері, але насправді працює як продавець за графіком і правилами іншого ФОП, контролюючі органи можуть поставити під сумнів справжній характер цих відносин.
Водночас висновок потрібно робити за сукупністю обставин. Не можна стверджувати, що кожна ФОП, яка працює в чужому магазині, автоматично є найманим працівником. Потрібно з’ясувати, які функції вона виконує, хто організовує її роботу, як здійснюються розрахунки та чи має вона реальну підприємницьку самостійність.
Чи може податкова передати матеріали перевірки до Держпраці
Окреме питання у справі стосувалося повноважень державних органів. Позивачка оскаржувала не лише висновки про характер відносин, а й законність накладення штрафу на підставі матеріалів фактичної податкової перевірки.
Верховний Суд нагадав, що податкові органи мають повноваження перевіряти дотримання законодавства про працю в межах своїх контрольних функцій, зокрема під час перевірок, пов’язаних із дотриманням податкового законодавства. Якщо вони виявляють ознаки порушення, то можуть зафіксувати їх в акті перевірки та передати відповідні матеріали Держпраці.
Водночас, функції цих органів різні. Податкова виявляє та документує можливе порушення, а Держпраці має повноваження розглядати питання про притягнення роботодавця до відповідальності за порушення трудового законодавства.
У цій справі Верховний Суд підтвердив, що акт фактичної податкової перевірки може бути допустимим доказом порушення трудового законодавства. Саме по собі те, що порушення виявили під час фактичної, а не документальної перевірки, не робить такий акт непридатним для використання.
Також суд зазначив, що відсутність у підзаконному нормативному акті окремого положення про накладення штрафу на підставі такого акта не скасовує повноважень, які державним органам надані законом.
Однак це не означає, що будь-який акт перевірки автоматично доводить порушення або що штраф за ним завжди законний. Потрібно враховувати зміст зібраних доказів, обставини конкретної справи та дотримання процедури притягнення до відповідальності.
Що вирішив Верховний Суд і чому справу розглядатимуть знову
Спочатку суд першої інстанції став на бік підприємниці та скасував штраф у 240 тис. грн. Суд звернув увагу, що рішення Держпраці не містило належного обґрунтування, чому пояснення ФОП і договір про співпрацю не були враховані. Також у матеріалах, досліджених цим судом, він не побачив достатніх доказів виконання другою підприємницею трудових функцій на користь позивачки.
Апеляційний суд змінив мотиви рішення, залишивши скасування штрафу без змін. Зокрема, він дійшов висновку, що акт фактичної перевірки податкової не може бути підставою для такого рішення Держпраці.
Держпраці оскаржила це рішення у Верховному Суді. 12 травня 2026 року Верховний Суд погодився, що акт фактичної перевірки може бути доказом порушення трудового законодавства, а повноваження Держпраці не зникають через відсутність окремого положення в підзаконному акті.
Проте касаційний суд не став самостійно визначати, чи справді друга ФОП була прихованою найманою працівницею. Для цього необхідно було дослідити докази, які не отримали належної оцінки в апеляції. Серед них – документи щодо оренди приміщення, договори з іншими підприємцями та обставини фактичної роботи магазину.
У результаті Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Держпраці, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до цього суду. Отже, остаточного висновку про те, чи було порушення трудового законодавства, у цій справі на той момент не зробили.
На що ФОП варто звернути увагу, щоб уникнути проблем
Підприємцям, які співпрацюють між собою, варто перевірити не лише наявність договорів, а й реальну організацію роботи. Документи мають відповідати тому, що відбувається в бізнесі щодня. Насамперед варто з’ясувати:
- хто організовує роботу – чи справді кожен підприємець самостійно визначає спосіб виконання своїх завдань, чи одна сторона керує іншою як працівником;
- як встановлюється графік – сам по собі погоджений час доступу до приміщення не доводить трудових відносин, але обов’язковий графік, контроль присутності та підпорядкування внутрішнім правилам можуть мати значення;
- хто отримує дохід і несе ризики – важливо розуміти, за що саме отримує гроші кожна ФОП, кому належать товари та обладнання, хто відповідає за витрати й можливі збитки;
- які саме послуги передбачає договір – у ньому бажано чітко описати обов’язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність і принципи співпраці;
- чи відповідають документи реальності – якщо договір говорить про партнерство, а на практиці одна людина працює продавцем під керівництвом іншої, сам документ не усуне ризик претензій.
Спільне приміщення, обладнання, бренд або інші ресурси можуть бути частиною законної співпраці. Проте важливо мати зрозуміле документальне оформлення та фактичні докази того, як саме організована діяльність кожного підприємця. Жодна окрема ознака сама по собі не повинна підміняти повну оцінку обставин.
Якщо ж людина фактично виконує роботу найманого працівника, варто розглянути належне оформлення трудових відносин, а не намагатися замінити їх реєстрацією ФОП. За встановлення фактичного допуску працівника до роботи без трудового договору законодавство передбачає фінансову відповідальність, а залежно від обставин можуть виникати й інші податкові та правові наслідки.
Як повідомляв OBOZ.UA раніше, у Верховній Раді пропонують скасувати оподаткування фінансової допомоги, що надається підприємцям для розвитку бізнесу, якщо джерелом надходження коштів є не держава Україна. Таким чином, таку на підприємницькі гранти пропонують поширити правила, що діють щодо бюджетних грантів.















