"Путін дуже поспішає, у 2020-му він хоче вирішити проблему України" – політолог Соловей

'Путін дуже поспішає, у 2020-му він хоче вирішити проблему України' – політолог Соловей

Президент Росії Володимир Путін поставив собі за мету на 2020 рік вирішити конфлікт з Україною і навіть включити її до складу Союзної держави. В цьому напрямку Кремль поки що використовує метод пряника – зробивши привабливу пропозицію українському бізнесу й еліті. Вони не проти, лишилося тільки продати цю ідею українському суспільству.

Чи закінчитися війна на Донбасі в цьому році і що буде, якщо українці відмовляться погоджуватися на мир на умовах Москви – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський політолог, який часто публікує кремлівські інсайди, Валерій Соловей.

– Кремль змінив куратора з українського напрямку. Замість Владислава Суркова призначили Дмитра Козака. Що це означає?

– Сурков уже давно не впливав на російську політику щодо України. Путін був вкрай невдоволений ним, що і виявив під час Паризького саміту, і це невдоволення вкладалося в певний новий вектор стосовно України.

Починаючи з 2014-го року, та в принципі і раніше, Кремль розглядав і продовжує розглядати Україну як невід'ємну сферу свого впливу. Ця політика анітрохи не змінилася. Але з точки зору Кремля, поява нового президента відкрила можливість для форсування російського курсу. Ця політика, швидше за все, буде прямолінійнішою за екзерсиси, які виписував Владислав Сурков. Росія вважає, що можна домовитися з президентом Зеленським, з ним проводять періодичні консультації. Вони мають закритий характер, як це було в Омані.

Відразу наголошу, українські ЗМІ писали, що там був Сурков, але його там не було й близько.

Валерій Соловей

– А хто був?

– Там були інші люди, не з Адміністрації президента. Зеленський зустрічався з російськими представниками, і вони залишилися невдоволені результатами зустрічі. Але, тим не менш, зберігають надію, що домовитися вдасться. А якщо ж ні, не виключений тиск і примус. Кремль вимагає від України виконання Мінських угод в російській інтерпретації щодо ключових пунктів: особливий статус Донбасу і зміни в Конституції. Завдання-максимум – це включити Україну в Союзну державу.

– Тобто Зеленський не погоджується на подібні пропозиції російської сторони?

– Резюме переговірників таке: він поводився делікатно і завбачливо, але на прямі запитання відповідав вкрай ухильно. І ось ця його ухильність Путіна дратує. На цей випадок передбачені заходи тиску. Не беруся характеризувати спектр тиску загалом, але, наскільки я знаю, йдеться про найпотужніший аргумент – військовий тиск або погрозу подібного тиску. А погроза часом може бути рівнозначна самому факту.

– Зміна Суркова на Козака з українського кейсу пов'язана з цим?

– Так, звісно. Козак – людина дуже жорстка і прямолінійна. Його досвід дипломатичної діяльності – це підготовка угоди з Молдовою щодо Придністров'я. Мінські угоди концептуально були списані з того проєкту. Так що спрямованість Козака жодних сумнівів не залишає. Він, як і Бабич, який працював на білоруському напрямку, послідовно виконує волю президента Російської Федерації. Вона для них – найвищий закон.

– Що саме входитиме в обов'язки Козака в наступні два місяці перед можливою зустріччю Путіна і Зеленського у Берліні?

– Мета одна – примус України до вигідних для Росії угод.

– Хіба це можливо?

– Частина української еліти готова підтримати навіть ідею входження України до Союзної держави. Я маю на увазі українських олігархів і навіть частину українських чиновників. Принаймні, вони дають такі надії Москві. Але що вийде в підсумку – сказати важко. Вони можуть розвести руками і сказати: "ну не виходить у нас, бачите". Якщо ж ставка у переговорах щодо Донбасу з боку Кремля вважатиметься дуже високою, можуть використовувати військовий аргумент.

Річ у тім, що президент Путін дуже поспішає: у 20-му році він хоче вирішити для себе проблему України і проблему Союзної держави загалом. Союзна держава – це реванш за поразку і падіння Радянського Союзу, Путін поспішає, а його особистий час визначає зовнішню російську політику. Чекати вигідного моменту, швидше за все, більше не будуть. Вважається, що ситуація, яка складається зараз навколо Росії, найбільш сприятлива.

Володимир Путін і війна в Україні

– Що мається на увазі?

– Захід не зможе перешкодити діям Росії на українському напрямку. Європа так абсолютно точно, і Трамп теж.

– А куди Путін поспішає?

– Я знаю, що він дуже поспішає, дуже. І у 20-му році проблема України має бути для нього вирішена.

– Не уявляю собі, щоб активна частина українського суспільства зараз погодилася на російські умови щодо Донбасу.

– Я вас розумію і згоден із вами, але, бачите, тут працюють інші категорії і вони не пов'язані зі здоровим глуздом. Якщо дії будуть розпочаті, а така ймовірність є, тоді буде погано всім. Так, в Україні можуть бути протести, але питання – наскільки значними вони будуть? І в Росії є свої припущення, як із ними впоратися. Не знаю, наскільки ці розрахунки точні, але Кремль вважає, що протести вдасться локалізувати. Мовляв, українське суспільство втомилося від війни (думаю, це справедливе припущення), і якщо Україні запропонувати вигідну угоду, дуже вигідну, яка буде підтримана частиною української еліти, то можливо, вона сама заспокоїть населення. А далі побачимо, справедливі ці оцінки і припущення чи ні.

– Що може входити в цю вигідну угоду?

– Домовленості щодо газу, великий і відкритий ринок для українського бізнесу і української економіки. Плюс натяки низки українських олігархів посприяти їхньому проникненню на інші ринки. Ніхто не збирається позбавляти Україну суверенітету, це помилка. Вона просто буде обмежена у зовнішньополітичній сфері. Ніхто не збирається позбавляти Україну безвізу, це навіть на руку Росії. Адже багато українців перебувають на заробітках, а отже суспільству важче чинити опір. Але Україна буде обмежена у зовнішньополітичній сфері. Це можна назвати "фінляндизація" – зразок того, як будувалися відносин між СРСР і Фінляндією.

За задумом Кремля, Україна має увійти до Союзної держави, причому українській еліті буде забезпечена можливість вертикальної мобільності у рамках цієї держави, тобто можна буде стати союзними чиновниками. Тож є деякі вельми привабливі перспективи, які зараз розкриваються і пояснюються на консультаціях. Якщо ж не вдасться заманити пряником, можуть спробувати застосувати батіг. Звичайна логіка переговорів.

– Не розумію, як цю концепцію Кремль збирається втілити в реальність, якщо активна частина українського суспільства налаштована антиросійськи.

– Це перешкода, на яку подібний план неминуче наштовхнеться. Але сам собою початок його реалізації може мати драматичні наслідки і для України, і для Росії. Щойно у Кремлі перейдуть від переконання до примусу... Російські армійці впевнені, що з військової точки зору проблема України може вирішена дуже швидко, а потенційні втрати оцінюються як прийнятні і навіть незначні.

Протести в Україні "Ні капітуляції"

– Чому в Кремлі вирішили, що в цьому випадку Захід мовчатиме?

– Судячи з поведінки Меркель і Макрона, вони перебувають на боці Росії і фактично силують Україну до виконання Мінських угод. Трамп теж навряд чи втрутиться. Якщо західні лідери не втручаються, то хто ще це зробить? Італія, Іспанія чи Великобританія, яка зайнята "брекзітом"? У Кремлі впевнені, що склалася унікально сприятлива зовнішньополітична ситуація. Тим більше, історично Європі не вперше займатися умиротворенням.

– Вірите у здійснення цього плану?

– Не вірю, що його можна втілити в повному обсязі, але я схильний вважати, що його реалізацію можуть розпочати. Причому йдеться про вкрай обмежені терміни. Вікно можливостей не буде відчинене постійно.

– Кажуть, воно відчинене до 9 травня, 75-річчя від Дня перемоги.

– Можливо. Але є особисті обставини президента РФ, і у вирішальній мірі використання цього вікна залежить від них.

– Мається на увазі спецоперація "наступник" і т.зв. трансфер влади, створення Держради і нова посада Путіна?

– Все це пов'язане безпосередньо, як і поспіх щодо Україні. Самі собою ці зміни планувалися досить давно, теоретично вони пропрацьовувалися у 2017 році, а у 2018-му вже все було готове.

– Путін залишається при владі чи піде?

– Насправді цього ніхто не знає. У поправках до Конституції закладено кілька можливостей – і залишитися для Путіна, і піти. Все залежить від його особистих обставин. Він дав вказівки таким чином сформулювати ці поправки, щоб мати різні варіанти. Путін поспішає, і це найважливіше, що треба розуміти. Його час обмежений.

У другій частині інтерв'ю, яка вийде найближчим часом, читайте, чому Володимир Путін більше не буде президентом Росії і що буде з країною далі.

РосіяРосійсько-український конфліктвійнаВійна на Донбасімінські домовленостіНовини РосіїВолодимир ПутінВолодимир ЗеленськийВалерій СоловейВладислав СурковДмитро Козак