Блог | Лавров тлумачить Зеленського
Глава російського МЗС Сергій Лавров, прослухавши інавгураційну промову президента України Володимира Зеленського, сказав: "Сьогодні в своїй інавгураційній промові Зеленський висловився проти спроб вносити розкол в українське суспільство за мовною ознакою. Немає сумнівів, що це повинно в повній мірі поширюватися і на релігійну сферу, зокрема, в більш широкому контексті всебічного виконання Мінських домовленостей про подолання внутрішньоукраїнського конфлікту".
Перш за все, з точки зору української держави і суспільства і, озвученої в парламенті під час інавгурації, точки зору президента – гаранта нашої Конституції - війна на Донбасі – це не "внутрішньоукраїнський конфлікт". У промові президента Зеленського прозвучала така фраза: "Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати". Це аксіома. Те, що відбувається на Донбасі названо своїм ім'ям.
Читайте: "У Путіна буде зайнято": Соловйов їдко відповів на ідею переговорів із Зеленським
Щодо консолідуючої ролі, яку могла б зіграти УПЦ МП? Ну її не тільки можна було зіграти, але і необхідно було це зробити в свій час, коли була така унікальна історична можливість. А саме - відгукнутися на заклик Патріарха Варфоломія, піти консолідовано на Об'єднавчий Собор Православної Церкви України, консолідовано очолити процес об'єднання, консолідовано обрати Предстоятеля, отримати канонічну автокефалію і консолідовано оголосити всьому світу, що ми єдині і подолали розколи і розділення. На жаль, цей шанс для консолідації – втрачений.
На превеликий жаль, не можна сказати, що УПЦ МП може грати в нинішніх умовах консолідуючу роль, оскільки УПЦ МП має свій релігійний центр в державі, яка визнана агресором по відношенню до України. Її керівництво, декларуючи лояльність Україні, іноді демонстративно, іноді приховано, протиставляє себе існуючому сьогодні історично на території України політичного ладу – незалежності держави.
УПЦ МП не самостійна у своїх рішеннях – вона залежна від керівництва РПЦ, а останнє, в свою чергу, від керівництва РФ і, напевно, безпосередньо від цитованого вами Лаврова.
Читайте: Суд зупинив перейменування УПЦ МП: чому і чи "вдарить" це по ПЦУ
Наведу ще одне його висловлювання на підтвердження даного припущення. Прозвучало воно в 2016 році на молодіжному форумі "Територія смислів на Клязьмі" - "Є чимало бажаючих зовні православного світу внести розкол, перш за все, використовуючи кризу на Україні і антиросійську риторику для того, щоб завдати шкоди позиціям Російської православної церкви". Системно російські політики називали і продовжують називати УПЦ МП – "наша Російська церква на Україні".
Вся православна спільнота сприймає УПЦ МП, як Російську Православну церкву в Україні. Приклад тому – нещодавній прес-реліз зустрічі патріарха Єрусалимського Феофіла з митрополитом Онуфрієм. Де сказано чітко і конкретно: "митрополит Київський Онуфрій Російського патріархату"...
До сьогоднішнього дня релігійна організація, що іменує себе "Українською православною церквою", а по суті, є Російською православною церквою в Україні, соромиться, незрозуміло чому, змінити свою назву по суті, назватися своїм ім'ям, як її називають зовнішні. Знаєте, іноді при хрещенні батьки просять назвати дитину іншим ім'ям, не тим яким вона вже названа і записана в документах. На запитання "навіщо", дивовижні відповіді – "щоб не наврочили!", "щоб біс не занав"...
Читайте: Розкол у ПЦУ: демаршу Філарета дали пояснення
В Україні існує церква, яка визнана Константинопольським патріархатом. До неї належать ті люди, які ще з 80-х років минулого століття хотіли незалежності церкви в Україні. Однак саме Московський патріархат розділив православних віруючих на "канонічних" і "неканонічних", внісши смуту в 90-х роках і розділивши суспільство за релігійним принципом. Це ми спостерігаємо і сьогодні.
Немає жодних проблем в тому, щоб Україна мала свою помісну православну церкву. Заяви про небажання автокефалії, що звучать із вуст ієрархів Московського патріархату, є надуманими і не відповідають дійсності. Тому ми бачимо в діях Московського патріархату, на жаль, не консолідуючу роль, яку він повинен був би мати, ведучи конструктивну церковно-державну політику, а саме деструктивну роль, яка сьогодні розділяє суспільство за релігійною ознакою.
Як всім відомо, цей поділ використовують в своїх передвиборних цілях представники проросійського "Опоблоку", які вважають Московський патріархат своєю електоральною базою.
Читайте: В Україні пройдуть дострокові вибори в Раду: названа дата
Ставлячись з повагою до нашого президента, інавгураційну промову якого цитує Лавров, можна з упевненістю сказати, що президент сказав саме те, що хотів висловити. Він говорив про пріоритетні напрямки своєї діяльності в українському суспільстві. Більше в цій промові нічого не звучало. Можлива вставка в промові українського президента, яку намагається зробити Лавров, до цієї промови стосунку, на щастя, не має. Лаврову не варто було б вкладати в уста Зеленського те, про що він не говорив. Це наш президент. Нехай стежать за промовами свого.
