Блог | Для миру на Донбасі не вистачає дрібнички
Президент Франції Еммануель Макрон анонсував "довгу насичену бесіду" з президентом РФ Володимиром Путіним, підкресливши, що Європа "повинна вибудовувати з Росією нові правила довіри і безпеки", але і не повертати Москву у Велику вісімку, допоки не буде прогресу у виконанні Мінських домовленостей.
Звісно, я не можу знати підтекст того, про що сказав Макрон. Але в принципі це традиційна французька політика ще з часів Де Голля. Він намагався вдавати з Франції велику державу. Єдиний спосіб для цього – це фрондувати по відношенню до Америки, щоб створити враження, що у Франції є своя особлива політична лінія.
Інший приклад тієж ж поведінки ми бачили в 2008 році, коли під час російсько-грузинського конфлікту Саркозі човником мотався туди-сюди, і заносив собі в актив те, що саме його зусилля дозволили припинити військові дії в Грузії.
Значить, Макрон продовжує традиційну французьку лінію. Це з одного боку.
Читайте: Як Макрон? Зеленський здивував на передовій у зоні ООС
З іншого боку, Макрону, звичайно, підіграє такий потужний партнер, як Трамп. Він у міру своїх сил вбиває клин між США і європейськими партнерами по НАТО. Якщо Макрон фрондує по відношенню до США, то Трамп фрондує по відношенню до НАТО. Що стосується меж цього фрондування, то ані Франція не вийде з НАТО, ані США не розвалять НАТО. Хоча там і можливі досить широкі коливання.
Про що конкретно буде говорити Макрон з Путіним, гадати марно, але теоретична можливість для Путіна різко поліпшити відносини з Європою і зняття санкцій, звичайно ж, є. Крим до цього не має жодного відношення, він виноситься за дужки. А Донбас має цілком пряме відношення.
Це політичне вікно можливостей і для Путіна, і для Зеленського. Чи зможуть, чи захочуть вони цим вікном скористатися – це дуже велике питання. Я, чесно кажучи, не дуже в це вірю, але теоретично тут ніякої нерозв'язної проблеми немає.
Читайте: На Донбасі засікли новітню військову техніку Росії
Компроміс може бути різним, багаторівневим, але перша його умова абсолютно очевидна. Остаточно замороженого конфлікту – такого, як в Абхазії, в Придністров'ї, в Карабасі – на Донбасі немає. Вигідно пану Зеленському остаточно заморозити конфлікт, сказати: "я домігся миру"? Не просто вигідно, це рятує. Якби Зеленський остаточно припинив військові дії, він би міг продати це як те, що він приніс мир.
Чому це порятунок? Тому що в активі у нього нічого немає, надії, що з ним пов'язані, гігантські. Якщо розмір цього фантастичного кредиту не буде погашено, то, як це зазвичай буває в Україні, бумеранг розгорнеться, і з найулюбленішого він перетвориться на найненависнішого.
Договорів про те, щоб взаємно стріляти, було вже багато. Їх постійно підписують і їх систематично порушують. І будуть порушувати доти, доки це вигідно певним силам в Україні і в Росії.
Читайте: "В сенсі жодним боком?!" Скабєєва зчепилася з українцем у ефірі через Донбас
Якщо ж на високому політичному рівні, на рівні верховних головнокомандувачів двох країн, Зеленського і Путіна, не на папері, а реально віддається наказ про категоричне взаємне припинення вогню, значить, проблема вирішена.
У цій ситуації не вистачає дрібнички: політичної волі і посередника, який міг би цю політичну волю пропихати з двох боків. Теоретично можливо, що таким посередником хоче виступити Макрон.
Путіну продовження цієї напруги, цієї байди на Донбасі абсолютно не потрібно. Воно не несе для нього ніякої піарівської вигоди. Просто до цього моменту у нього для таких переговорів не було ані партнера, ані ціни. "Я припиняю перестрілки" - це товар.
Читайте: Кучма в Мінську: Україна обговорює поворот в переговорах
Ціна, яку пропонує Макрон, вкрай невизначена. Переформатування відносин з Росією. Що це означає? Санкції знімете? "А це в залежності від..." У Вісімку повернете? "Ні, в Вісімку не повернемо". Це теж балаканина. Але, власне кажучи, Путіна, крім балаканини, нічого не цікавить.
У Путіна своя проблема. Йому, як і Зеленському, потрібен успіх, щоб повернути, підтримати стрімко падаючий кредит довіри. Витягнути рейтинг завдяки успіхам в економіці – це, звичайно, прекрасно, але тільки де ці успіхи як їх досягти? А витягнути рейтинг завдяки якомусь новому політичному руху – це добре. Це налагодження відносин з Європою. "Нарешті європейці зрозуміли нашу правду", "ми рулимо", "ми визначаємо порядок денний", "Путін всіх переграв" – так це буде подаватися в Росії.
А що стосується пана Макрона, то і йому потрібен успіх. Очевидно, що його положення в країні теж не блискуче. Посередницький успіх – традиційна роль французьких політиків, і вона для Макрона цілком вигідна.
Читайте: Росія розгорнула на Донбасі новітній розвідкомплекс: усі деталі
Все, що я говорю – це не більше, ніж благі теоретичні мріяння. Таких можливостей було вже багато, і кожного разу ці можливості благополучно пропускалися усіма сторонами. Ці зміни вигідні і можливі, але з того, що вони вигідні і можливі, ніяк не випливає, що це реально буде.
