8 грудня • оновлено в 04:25
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Блоги - Політика

Земельний шпагат президента: земельна революція чи земельний анбандлінг

2.3т

Необхідно припиняти дитячі забавки з землею. Необхідно визначитися відносно землі і країни – ефективне рішення тільки одне. Це стосується МВФ і Світового банку.

Земля може стати роздором і причиною формування неформальної земельної коаліції в Верховній Раді під "земельний" уряд. Земельне об’єднання - єдине, що може збалансувати країну економічно і політично.

Найстрашніше в так званому “ринку земель” - це не право іноземців купувати землю і небажання владних хлопців заробити на посередництві. Найстрашніше - це концентрація земель в одних руках на рівні від села до країни, остаточне повернення панства і феодалізму.

Неважливо, хто скупить землю - українські фермери з латифундистами чи іноземці, в тому числі, китайці, саудити, індуси, які матимуть права на рівні європейців. Бажання скуповувати землю об’єднує і псевдофермерів-орендарів, і латифундистів, і транснаціональний капітал - в єдиному пориві до грабіжних прибутках і суцільного володарювання. У будь-якому випадку концентрація земель призведе до безнадійного розподілення на класи, де будуть переважати злидні, але виключно чисельно.

На жаль, логічний термін земельної реформи підмінили банальним перетворенням землі в товар, що породило конфліктну ситуацію, яка тільки поглиблюється - і до головного конфлікту ще не дійшло.

В боротьбі між офісно-президентською моделлю так званого “ ринку земель” та олігополістичною моделлю, перемогла остання. Президент здався чи з радістю змінив свою думку, зваживши на вимоги дутих аграрних асоціацій.

Олігархи, а з ними орендарі і фермери вимагали неможливе і отримали максимальне – право видушувати за дешево землю у селян. Такий стан в земельних відносинах влаштовує всіх орендарів.

Наразі в узагальненому баченні є дві активні сторони, які протидіють в земельному питанні між собою. Одні хочуть прописати законодавство під себе, а інші - не дати це зробити. “Слугам народу” необхідно політично встояти, щоб встигнути пограбувати своїх панів, тобто - Український народ. Інші на цьому фоні формують свій електорат, нарощують власні політичні рейтинги.

Ті, кого представляють політичні дуелянти з обох сторін, хочуть сконцентрувати в своїх руках якомога більше землі - виходячи зі своїх можливостей та за своїми правилами. Тобто кожен з них хоче закон, який визначить саме його єдиним оператором ринку зі скупки земель - таким собі земним “богом землі”.

Ті, хто мають сьогодні законодавчу силу, вже ділять між собою переважні права контролювати процес скупки земель, а може вже почали війну за право "першої ночі". І наступними нормативними ініціативами повинні визначити, хто і в який спосіб буде вести контроль за скупкою земель і хто отримуватиме свої 100 доларів за гектар по курсу 0,30 срібних за долар.

Але все це у певних “слуг” передчасно. Бо рано ще ділити ще невмерлу Україну. Земельний договорняк - дуже важка річ. Мирно-добровільно землю не поділили, як не вдалося поділити її раніше. Консервація через "мораторій" була вимушеною мірою, щоб не повбивати одне одного через земельні війни. Земля була переведена в ранг святої корови, яку можна тільки доїти.

Бажаючі змінити святість на товар поступово становляться очевидними політичні мерцями. Земля – всім і нікому.

Сьогодні, насправді, ще не було чути голосу народу з приводу землі. Все спілкування зводилося до міжсобойчику орендарів, які називають себе аграріями та різними гілками влади, в тому числі - президентом Володимиром Зеленським, який послухав, що йому сказали орендарі, а не селяни-власники землі.

А як відомо, орендар – ворог селянина. І у більшості власників землі головне бажання отримати право "розривати" договори користування землею – це шлях до отримання до свободи, а з нею і більших доходів користування чи продажу землі.

Не почутими чи без уваги залишилися і МВФ зі Світовим банком. Бо офісно-президентське бачення так званого “ринку земель” виключило можливість іноземному капіталуі до 2024 року напряму приймати участь у купівлі земель. А це свідчить про спекулятивний напрямок бачення владою так званого “ринку земель” – скупити за найближчі чотири роки по максимуму землі за найдешевшою ціною.

Трудяги-аграрники з Європи не будуть допущені до купівлі земель - і ціни на землю не буде кому піднімати. Ціна на землі залишиться тією ж, що й зараз. Збільшиться тільки тиск на селян, щоб вони за дешево продавали землю.

Дешева ціна на землю та відносно низькі темпи зміни власників землі не влаштовують МВФ - з точки зору відсутності зростання доходів державного бюджету, як джерела надходжень коштів для розрахунків з МВФ.

МВФ, як і будь-якій кредитній установі важливо повернення кредиту (грошей). І неважливо - за рахунок чого це буде зроблено. А пропозиції до повернення грошей писала і пише наша влада. Саме вона і робила і робить пропозиції відкриття ринку земель як чинника зростання бюджетних доходів. Саме наші уряди та президенти неспроможні нічим іншим наповнювати бюджет, крім грошима від продажу землі. І претензії потрібно направляти до них, а не до МВФ чи Світовому банку.

Для Світового банку “ ринку земель” і розпродаж державних підприємств так само не може бути метою. Бо мета Світового банку – розвиток соціально спрямованої економіки, що вочевидь аж ніяк не узгоджується з люмпенізацією селян і українців в цілому, яку пропонують прислугуваті законотворці.

МВФ та Світовий банк стали прикриттям для проведення міжсобойчиків, корупції, збереження олігархії та появи нових олігархів. Весь негатив від антиукраїнських меркантильних прагнень та дій перекинуто на світових "узурпаторів".

Я не бачив жодного документу від МВФ з вимогою розпродажу земель. Наприклад, на сайті НБУ є лист №23751/0/2-18 від 5 грудня 2018 року за підписами президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та голови НБУ Якова Смолія до Директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард про відкриття так званого ринку землі - "Україна: Лист про наміри".

Реакція Світового банку і МВФ на погоджений профільним комітетом Ради на "таємному сніданку" законопроекту №2178-10 буде. Бо важко не відреагувати на більше ніж на 4-річний мораторій на іноземців та, в тому числі, на США, які, фактично, є власниками і МВФ і Світового банку.

США, безумовно, можуть вплинути на Зеленського та його команду. Але вже важко говорити про можливість "вставити" норму про право іноземцям напряму купувати українську землю. Фактично, Офіс президента Зеленського “надурив Держдеп”.

Та і ймовірний розпродаж української землі китайцям, безумовно, не в інтересах США. Якщо США так повстало проти продажу китайцям "Мотор Січі", то що вони думають і скажуть про землю?

Отже є і сумнів: чи зацікавлені США у ринку земель в Україні? Як контролювати китайців, іранців та інші країни ресурсних економік, в тому числі, росіян, які, як ніхто інший, тримають руку на пульсі?

Президент Володимир Зеленський системно нехтує (чи його втягують у це) мріями та баченням головних фінансових установ світу. А покарання може бути серйозним.

Тільки від МВФ залежить курс гривні, який завищений і скоро не втримається. Питання тільки в тому, як це буде відбуватися. Курс гривні - дамоклів меч над президентом і його урядом, який перетвориться рано чи пізно в меч-кладенець економіки.

Навіть, якщо влада включить гримасу, що українці проти участі іноземців в так званому “ ринку земель”, а українці за те, щоб скуповували тільки орендарі-фермери та орендарі-олігархів, то МВФ та Світовий банк може задовольнити інша модель земельних відносин, яка, як мінімум, буде їх влаштовувати позбуттям земельної олігархії і, як максимум, соціально-економічним зростання в країні.

Це модель земельних відносин, яка діаметрально протилежна так званому “ринку земель”, що пропонується. Модель земельних відносин, при якій ефективно працюють ринкові механізми, збільшується доходів власників земель, створюються нові робочі місця в системі економічного зростання, відновлюється та зростає аграрна галузь, яка дає підґрунтя для відновлення та зростання інших галузей економіки.

Як бачимо, відкриття так званого “ринку земель” сформує багатовекторну систему залежностей, впливів та наслідків, які не матимуть позитивного рішення для країни. Не з таких відкриттів необхідно починати відновлювати економіку за ринковими механізмами. Не з таких шпагатів президентствувати.

Необхідне не відкриття ринку, а впровадження ринку в земельні відносини через повернення конституційного права селянам-власникам землі розривати договори користування (оренда, емфітевзис) землею.

Боротьба з корупцією в Україні розпочнеться з повернення земель видурених-викуплених орендарями за незаконними сіро-чорними схемами. Необхідно показати що в країні діє закон і все потрібно повернути в первинний стан.

Економічне зростання почнеться тоді, коли селяни-власники землі розпочнуть стати власниками аграрних підприємств, незалежно від віку, фізичних та фінансових можливостей.

Нам потрібен земельний анбандлінг – демонополізація аграрного сектору з формування за об’єднавчим принципом справжньої кооперації, в основі якої власники землі.

Необхідні земельні відносини, які забезпечать швидкий розвиток аграрної галузі за всіма критеріями ефективності. Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об'єднання власників паїв у товариства з метою кооперації ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання. Бо колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.

Саме таку форму, а відповідно, і реформу земельних відносин варто впроваджувати і починати це вже можна зараз, не чекаючи реєстрів, кадастрів, договорняків “чия земля буде”. Земля повинна бути за Українським народом, без втрати існуючої суб’єктності права власності на землю і ототожнення її з правом власності Українського народу.

Доцільно формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв, створювати товариства власників землі. Товариства — це надійна база для кредитування й інвестування у відтворення та розвиток виробництва на селі: тваринництва та переробки. Товариства — це нові робочі місця, створені учасниками для себе і членів своїх родин. Жителі сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від товариств, учасниками яких і є члени їхніх громад. Товариства зможуть ефективно протидіяти рейдерству.

Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно впливатиме на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної та продовольчої безпеки.

Головне для такої реформи — бажання власників землі об'єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально мотивоване. Для створення товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.

Товариства можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для товариства, з розрахунком після продажу врожаю. Власникам землі залишається чекати "звільнення" землі від неефективних орендарів-користувачів, — це єдине, що може затягувати впровадження такої моделі реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.

Національно-орієнтоване законодавство з регулювання земельних відносин прискорить і розширить впровадження такої реформи, дасть право власнику землі припиняти за власним бажанням кабальні договори оренди землі, забезпечить кредитуванням товариства, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.

Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в одних руках і за рахунок збільшення прибутковості знизить бажання у власників її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі власне серед українців.

Уже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативною пропозицію відкриття так званого “ринку земель”.

Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальної напруги, за рахунок національних інвестицій і кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.

В принципі, це і є метою Світового банку і більш цікаве МВФ, як кредитору.

Концентрація ж земель через так званий ринок земель будуть все більш і більш робити націоналізацію земель "суспільною необхідністю", проти якої безсилі всякі міркування про права власності. Наполегливі потреби суспільства повинні бути і будуть задоволені, зміни, продиктовані суспільною необхідністю, самі прокладуть собі шлях і рано чи пізно пристосують законодавство до своїх інтересів.

А до цього буде земельна революція.

Можна було б говорити, що шпагат у президенту міг би вдатися якби було б більше ніг. Але, нажаль, в нього дві ноги і тільки одна шия з головою.

Розтяжка - так розтяжка.

Не набридаємо! Тільки найважливіше - підписуйся на наш Telegram-канал

Читайте всі новини по темі "земельна реформа" на сайті "OBOZREVATEL".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

1
Коментарі
1
0
Смішно
46
Цікаво
9
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
voznyk ruslan
voznyk ruslan
До земельної революції, ще потрібно вирішити проблему "республік" та Криму правами власності на землю там
Показать комментарий полностью

Новини політики

Топпублікації

Топблоги